Справа № 552/3783/22 Номер провадження 11-кп/814/885/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника МЮУ ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 - захисника в інтересах засудженого ОСОБА_10 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2022 року,-
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду задоволено клопотання Міністерства юстиції України та приведено у відповідність із законодавством України вирок Міського суду у місті Празі від 16.06.2009 із змінами, внесеними вироком Вищого суду у місті Празі від 24.11.2009, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 219 (співучасть у замаху на вбивство), ч. 1, п.п. «c», «h» ч. 2 ст. 219 (вбивство, вчинене повторно, з корисливих мотивів), ч. 1 ст. 185 (незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї; ч. 1 ст. 235 (вимагання, вчинене з погрозою застосування насильства та вбивством) КК Чехії, що також є караними діяннями відповідно до статей 15, 115, 189, 263 КК України.
Встановлено вважати ОСОБА_10 засудженим: за ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років; за п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115, 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно встановлено вважати засудженим ОСОБА_10 до покарання у виді позбавлення волі строком на 22 роки без конфіскації майна.
Відбуття покарання ОСОБА_10 встановлено обчислювати з 24.11.2009, згідно з ухвалою Міського суду в Празі від 30.12.2009, якою було засудженому ОСОБА_10 зараховано у строк відбуття покарання період перебування під вартою з 23.12.2007 до 24.11.2009.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_10 строк його попереднього ув'язнення з 23 грудня 2007 року до 24 листопада 2009 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_10 залишено тримання під вартою.
Приймаючи вказане рішення, суд врахував, що дотримані умови передачі, визначені ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. ОСОБА_10 є громадянином України, вирок Чеської Республіки, яким він засуджений, набрав чинності та є остаточним рішенням, строк покарання який має відбувати засуджений більше шести місяців, засуджений згодний на передачу в Україну для подальшого відбування покарання, дія, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством України та була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території; а також те, що і держава винесення вироку Чеська Республіка, і держава виконання вироку Україна, згодні на передачу засудженої особи, суд дійшов висновку про приведення вироку у відповідність із законодавством України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 - захисник в інтересах засудженого ОСОБА_10 просить ухвалу суду змінити, привести у відповідність вирок Міського суду у місті Празі від 16.06.2009 із змінами, внесеними вироком Вищого суду у місті Празі від 24.11.2009, яким ОСОБА_10 був засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 219 (співучасть у замаху на вбивство), ч. 1, п.п. «с», «й» ч. 2 ст. 219 (вбивство, вчинене повторно, з корисливих мотивів), ч. 1 ст. 185 (незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї; ч. 1 ст. 235 (вимагання, вчинене з погрозою застосування насильства та вбивством) КК Чехії, що також є караними діяннями відповідно до статей 15, 115, 189, 263 КК України. Вважати ОСОБА_10 засудженим за ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі; п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115, 69 КК України до 15 років позбавлення волі без конфіскації майна; ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі; ч. 2 ст. 189 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно вважати засудженим ОСОБА_10 до 15 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що місцевим судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що місцевий суд при приведення вироку Міського суду у місті Празі від 16.06.2009 із змінами, внесеними вироком Вищого суду у місті Празі від 24.11.2009 відносно ОСОБА_10 у відповідність із законодавством України, повинен був застосувати, але фактично не застосував, правила ст. 70 КК України при визначенні покарання при сукупності кримінальних правопорушень.
Натомість, місцевий суд визначив покарання ОСОБА_10 , фактично застосувавши ст. 71 КК України, по правилам призначення покарання за сукупністю вироків, тобто норму закону, яка не підлягає застосуванню у даному випадку.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_8 підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав у ній наведених та просили задовольнити. Прокурор ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, вказала, що рішення суду першої інстанції не є цілком обгрунтованим. Представник Міністерства юстиції України ОСОБА_9 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, вказав на законність ухвали суду та просив залишити її без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, розглядаючи питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України щодо ОСОБА_10 , не в повній мірі дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом b) частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції.
Пунктами а), d) статті 11 цієї Конвенції зазначено, що замінюючи вирок, компетентний орган повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи.
Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст. 610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:
1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим аніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, аніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Міського суду у місті Празі від 16.06.2009 із змінами, внесеними вироком Вищого суду у місті Празі від 24.11.2009, ОСОБА_10 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 219 (співучасть у замаху на вбивство), ч. 1, п.п. «с», «й» ч. 2 ст. 219 (вбивство, вчинене повторно, з корисливих мотивів), ч. 1 ст. 185 (незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї; 2 епізоди); ч. 1 ст. 235 (вимагання, вчинене з погрозою застосування насильства та вбивством) КК Чехії до покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі строком на 22 роки.
При цьому, судом першої інстанції, при приведенні зазначеного вище вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, правильно кваліфіковано дії ОСОБА_10 та визначено покарання за кожен злочин окремо: за ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України - 10 років позбавлення волі; за п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 із застосуванням ст. 69 КК України - 15 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 263 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 189 КК України - 5 років позбавлення волі, що ніким не оспорюється.
Однак, при призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, судом допущено порушення матеріальних норм права, які полягали у визначенні остаточного покарання ОСОБА_10 у виді позбавленні волі строком на 22 роки без конфіскації майна, зокрема без зазначення яким чином судом застосовано сукупність кримінальних правопорушень.
Так, за правилами ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч. 1 ст. 70 КК).
При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу (ч. 2 ст. 70 КК).
Згідно з ч. 2 ст. 63 КК України позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу, зокрема ч. 2 ст. 71 КК України (складання покарань за сукупністю вироків).
Однак, в даному випадку відсутні підстави для складання покарань за сукупністю вироків, оскільки має місце сукупність злочинів, при наявності якої остаточне покарання не може перевищувати 15 років позбавлення волі.
На підставі наведеного, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції зміні в частині визначення остаточного покарання ОСОБА_10 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 - захисника в інтересах засудженого ОСОБА_10 задовольнити, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2022 року в частині визначення строку покарання ОСОБА_10 змінити.
Вважати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим:
-за ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років;
-за п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років без конфіскації майна;
-за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
-за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_10 покарання за вироком Міського суду у м. Празі від 16.06.2009 із змінами, внесеними вироком Вищого суду у м. Празі від 24.11.2009 - 15 років позбавлення волі без конфіскації майна.
В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2022 року залишити без змін.
Вважати ОСОБА_10 таким, що відбув покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку із відбуттям ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, звільнити ОСОБА_10 з-під варти негайно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4