Справа № 554/12750/24 Номер провадження 11-сс/814/89/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
22 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарями судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2024 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини.
Ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024170000000147 від 16.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Полтавській області ОСОБА_10 та накладено арешт на вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 : мобільний телефон марки «Xiaomi 11 Lite», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Mi Note 10 Lite», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 із забороною користування, розпорядження, відчуження до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Мотивуючи рішення про задоволення клопотання слідчий суддя зазначив, що існує наявність розумних підозр вважати, що вилучені матеріальні об'єкти є доказом злочину у вказаному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим вважає, що оскільки вони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, оскільки зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та можуть слугувати доказом обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, у слідчого судді є достатні підстави вважати, що за допомогою мобільного телефону здійснювалось спілкування з особами, що причетні до даного кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважав, що вилучені мобільні телефони можуть містити інформацію про обставини, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала.
В поданій апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
У випадку якщо суд апеляційної інстанції дійде висновків про обґрунтованість накладеного арешту на майно, заборонити стороні обвинувачення здійснювати огляд вилучених під час обшуку мобільних телефонів, а саме:
- мобільний телефон марки «Xiaomi 11 Lite», IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки "Mi Note 10 Lite", IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_6 , а також скопійованої з них інформації, без участі представника ради адвокатів регіону, а також підозрюваного ОСОБА_8 .
На обґрунтування апеляційних вимог, посилається на те, що в порушення вимог абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт майна було подано слідчим до суду 25.11.2024, тобто вже після спливу 48 годин після вилучення майна, а тому відповідне майно мало негайно бути повернуто особі, в якої його було вилучено.
Вказує, що під час розгляду клопотання про арешт майна він приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Електроенергію було вимкнено в той час, коли він почав свій виступ, і коли він підключився після запуску генератора до відповідної відеоконференції, слідча суддя не надала йому можливість закінчити висловлювати свої заперечення, обмежившись тим, що фактично вказала, що підозрюваний не згоден з клопотанням, а таким чином, розгляд відповідного клопотання вже відбувся (за його відсутності) і слідча суддя зазначила, що виходить до нарадчої кімнати.
Зазначає, що органами досудового розслідування, а також прокурором не зазначено всіх обставин у відповідній підозрі, що призводить до надуманості висновків сторони обвинувачення, а також свідчить про формальний підхід до перевірки тих вимог, які визначені КПК України, зі сторони слідчого судді.
Також вказує, що слідчим суддею не було надано належної оцінки запереченням підозрюваного про те, що на вилучених мобільних телефонах міститься інформація, яка становить адвокатську таємницю.
Звертає увагу на те, що станом на момент проведення відповідного обшуку він є адвокатом, що встановлено матеріалами справи та відповідно на мобільних телефонах (з яких окрім іншого можливий доступ до відповідних облікових записів власника та копій відомостей, з використанням хмарного сховища Google Диск), міститься інформація, яка становить адвокатську таємницю, незважаючи на виявлення цього майна не в офісі, а за місцем проживання адвоката.
Зазначає, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить обов'язку зберігати інформацію, яка становить адвокатську таємницю лише за місцем роботи як і порядку оформлення такої інформації.
Вказує, що відповідні мобільні пристрої містять, зокрема, матеріали листування адвоката з клієнтами, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності про що, ним було безпосередньо неодноразово повідомлено посадових осіб, які проводили обшук та вилучення майна.
Крім того зазначає, що вилучення у нього одразу двох мобільних телефонів призвело до надмірного обмеження його діяльності як адвоката, зокрема, позбавлено його можливості мати зв'язок з його клієнтами, негативно вплинуло на його репутацію, як адвоката, адже поки він був вимушений відшукувати можливості зв'язатись із відповідними клієнтами та повідомити їм відповідні обставини, що потребувало деякого часу та зусиль, клієнти перебували у невизначеному стану щодо запланованих зустрічей та отримання відповідних послуг.
Також наголошує, що вказані обставини негативно вплинули на його репутацію та суттєво позначились на інтересах інших осіб - його клієнтів, які, також, не бажають розголошення інформації, яку вони повідомили своєму адвокату, яка становить адвокатську таємницю.
Позиції інших учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_8 та захисник в його інтересах - адвокат ОСОБА_9 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну. Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційної скарги підозрюваного та вказав на законність та обгрунтованість ухвали слідчого судді.
Мотиви суду.
В силу ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На думку колегії суддів, слідчим суддею при винесенні рішення враховано наведені положення КПК та практики Європейського Суду.
Відповідно до поданого клопотання вбачається, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024170000000147 від 16.07.2024 за фактами перешкоджання 14.06.2024 та 07.11.2024 мешканцем м. Кременчука Полтавської області законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
У ході розслідування встановлено, що до вказаної протиправної діяльності причетний громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 2018 року є адвокатом.
Так, 14.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до чинного законодавства, проведено мобілізаційні заходи та сформовано для відправки легковим транспортом до навчального центру військової частини НОМЕР_7 команду військовослужбовців в кількості 11 осіб, до якої входили громадяни України ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Водночас, ОСОБА_8 , дізнавшись, що військовослужбовці ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 направлені до навчального центру для проходження військової служби, вирішив вчинити перешкоджання законній діяльності ЗС України, шляхом втручання в цю діяльність, зокрема шляхом створення перешкод в забезпеченні перевезення представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 команди військовослужбовців від місця призову до місця служби.
При цьому, адвокат ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою уникнення проходження військовослужбовцями ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 військової служби в складі військової частини НОМЕР_7 , надав останнім незаконні поради, своїми висловлюваннями формував у них та у присутніх працівників патрульної поліції і громадян думку про нібито незаконні дії представників ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо протиправного позбавлення волі зазначених військовослужбовців.
Крім того, ОСОБА_8 , усвідомлюючи що біля автомобіля знаходиться військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14 , а також працівники патрульної поліції, підбіг до транспортного засобу, у якому перевозились військовослужбовці, та, незважаючи на зауваження присутніх, закликав батьків ОСОБА_13 витягнути останнього із салону автомобіля, а також самостійно схопив його за руку і застосовуючи фізичну силу допоміг військовослужбовцю вийти з транспортного засобу.
У подальшому, 14.06.2024, після спілкування з адвокатом ОСОБА_8 та за його активного сприяння, військовослужбовці ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 покинули транспортний засіб, який перевозив їх до місця служби, та до теперішнього часу не прибули до навчального центру ЗС України - військова частина НОМЕР_7 (Чернігівська область) для проходження військової служби.
Також, продовжуючи свою злочинну діяльність, 07.11.2024 ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу будівлі Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, під час здійснення перевірки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 військово-облікових документів у громадянина ОСОБА_15 , з метою її недопущення та вручення повістки останньому, застосовуючи фізичну силу, провів військовозобов'язаного до приміщення суду та блокував доступ військовослужбовців всередину будівлі, чим перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
20.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, проведено обшуку житлового приміщення за місцем реєстрації ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Xiaomi 11 Lite», IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 ; - мобільний телефон марки «Mi Note 10 Lite», IMEI1 НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , з використанням яких ОСОБА_8 здійснював комунікацію із військовослужбовцями ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 щодо самовільного залишення вказаними особами військової служби і перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
20.11.2024 вищевказані речі визнані речовими доказами, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Мобільні телефони також вилучені з метою проведення комп'ютерно-технічних експертиз, оскільки містять відомості, що не можуть бути виявлені слідчим самостійно, у зв'язку із чим будуть передані до експертної установи.
Необхідність арешту на зазначене майно слідчий мотивував тим, що вилучені речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, а тому необхідно вжити заходів для їх збереження, а зберігання їх у власника може спричинити приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий суддя погодився із даними твердженнями слідчого та ухвалою від 26.11.2024 задовольнив клопотання про накладення арешту на вилучене майно.
Ствердження ОСОБА_8 про те, що клопотання слідчого подано після спливу 48 годин після вилучення майна, не відповідає матеріалам справи.
Як вбачається із протоколу обшуку від 20.11.2024, який був розпочатий 20.11.2024 о 07 год. 45 хв. та закінчений о 08 год. 57 хв., у ОСОБА_8 було вилучено 2 належних йому мобільні телефони марки «Xiaomi 11 Lite», «Mi Note 10 Lite».
В той же час, клопотання слідчим подано до слідчого судді 21.11.2024, що вбачається з відмітки суду за вх. № 60613 від 21.11.2024 на супровідному листі, а також з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.11.2024.
Отже, зазначеними матеріалами спростовуються доводи ОСОБА_8 про те, що клопотання слідчим до слідчого судді подано 25.11.2025.
Колегією суддів не встановлено також і порушень слідчим суддею при наданні ОСОБА_8 висловити свої заперечення щодо поданого клопотання в судовому засіданні.
Під час оцінки того чи відповідають мобільні телефони ОСОБА_8 ознакам, наведеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, колегія суддів враховує наступне.
На підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 18.11.2024 проведено 20.11.2024 обшук за місцем реєстрації ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 , який за версією органу досудового розслідування може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В ході проведення обшуку виявлено мобільні телефони: марки «Xiaomi 11 Lite», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ; «Mi Note 10 Lite», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_8 .
Постановою старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_10 зазначені вище телефони визнано речовим доказом.
З огляду на наведене, враховуючи що на вилучених у ОСОБА_8 мобільних телефонах може бути інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема комунікації із військовослужбовцями ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 щодо самовільного залишення вказаними особами військової служби і перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, зазначені телефони відповідають одному з критеріїв речових доказів, що є достатньою підставою для накладення арешту.
Отже, враховуючи, що у слідчого існували достатні підстави вважати, що на вказаних мобільних телефонах можуть бути наявні відомості, які мають значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо, є підстави для накладення арешту на майно, яке відповідає такій ознаці, передбаченій ч. 1 ст. 98 КПК України, як наявність інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Безпідставними є доводи ОСОБА_8 про порушення гарантій адвокатської діяльності, оскільки під час проведення обшуку був присутній представник органу адвокатського самоврядування - адвокат ОСОБА_16 , як передбачено ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Зазначене підтверджується протоколом обшуку від 20.11.2024, повідомленням начальника СВ УСБУ в Полтавській області на адресу голови Ради адвокатів Полтавської області № 66/6/4- 6297 від 19.11.2024 про необхідність забезпечення присутності представника Ради адвокатів Полтавської області при проведенні 20.11.2024 слідчих та процесуальних дій за участі адвоката.
Згідно із дорученням Голови Ради адвокатів Полтавської області вих. № 313/2-24 від 19.11.2024, уповноважено адвоката ОСОБА_16 бути представником Ради адвокатів Полтавської області під час проведення обшуку житла, іншого володіння адвоката.
Водночас, судом апеляційної інстанції враховується, що хоча діюче законодавство не надає адвокатам такої гарантії, що їх мобільні телефони не можуть бути вилучені та оглянуті на предмет наявної на них інформації в ході розслідування, але існує загальна вимога забезпечити захист від втручання в адвокатську таємницю.
Однак КПК України та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо не передбачає яким чином можливо запобігти розголошенню адвокатської таємниці у ситуації, коли відбувається подолання системи логічного захисту та огляд мобільного телефону, належного адвокату, який вилучено в ході обшуку, проведеного у кримінальному провадженні.
Як передбачає ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Одними із таких засад є таємниця спілкування та невтручання у приватне життя (п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 7, ст. ст. 14, 15 КПК), виходячи з яких із метою запобігання втручання в адвокатську таємницю, колегія суддів вважає, що під час подолання системи логічного захисту та огляду мобільного телефону адвоката має бути застосовано такий же порядок запобігання порушенню прав адвоката, що й під час проведення обшуку в адвоката. Адже, з огляду на те, що дані, які містяться на вилученому технічному пристрої, можуть містити адвокатську таємницю, то подолання системи логічного захисту телефону та огляд даних, що він вміщує має відбуватися виключно з участю представника ради адвокатів регіону. Його присутність сприятиме виокремленню відомостей, що становлять адвокатську таємницю, від інформації, яка може стосуватися обставин, що мають значення для досудового розслідування. Вказаного представника слід повідомити про можливість участі в огляді у порядку, передбаченому для повідомлення про проведення обшуку в адвоката.
У випадку виникнення будь-яких сумнівів щодо відношення тих чи інших даних виключно до адвокатської таємниці, такий огляд має бути припинений для надання можливості власнику майна звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна з метою вирішення належності до адвокатської таємниці та відповідно відсутності потреби у подальшому арешті майна.
Колегія суддів зауважує, що наявність адвокатської таємниці у подальшому може вплинути на допустимість доказів.
Поряд із цим, даних про те, що до цього часу мав місце огляд мобільних телефонів, належних ОСОБА_8 , у порушення гарантій адвокатської діяльності, апеляційному суду надано не було, а тому орган досудового розслідування, в разі здійснення огляду, має дотриматися відповідних гарантій.
Зважаючи, що сторона обвинувачення самостійно визначає, які докази необхідно зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню, існує висока ймовірності (ризик) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільних телефонах, є необхідність у проведенні експертного дослідження з метою виявлення файлів, що мають значення для досудового розслідування, на яке потрібно надати вилучені телефони, зазначені обставини у своїй сукупності дозволяють розумно припустити, що власник майна може спробувати приховати від органу досудового розслідування факт наявності на зазначених носіях інформації про події, які розслідуються у кримінальному провадженні № 22024170000000147.
За таких обставин, ухвала слідчого судді є законною та обгрунтованою, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4