Справа № 552/2281/24 Номер провадження 22-ц/814/3173/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
24 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Озіян Анастасії Сергіївни
на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05 червня 2025 року, постановлену суддею Яковенко Н.Л.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фешнмедіа» про визнання недійсними пунктів договору, розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Озіян А.С.звернулася до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фешнмедіа» про визнання недійсними пунктів договору, розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05 червня 2025 року цивільну справу № 552/2281/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фешнмедіа» про визнання недійсними пунктів договору, розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.
Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Озіян А.С., просила її скасувати та направити справу для продовження розгляду до Київського районного суду м. Полтави, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що даний спір стосується захисту прав ОСОБА_1 як споживача, фактичне місце проживання/перебування якої зареєстровано згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в АДРЕСА_1 , тому даний позов відповідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України пред'явлений до Київського районного суду м. Полтави, тобто за місцем проживання позивачки.
Від представника ТОВ «Фешнмедіа» адвоката Котенко Ю.Ю. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
За змістом ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказані норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Озіян А.С. звернулася до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ТОВ «Фешнмедіа» про захист прав споживача, в якому просила: визнати пункти 6.2, 6.3 договору № 1197 від 02.12.2022 про надання послуг недійсними, розрівати договір № 1197 від 02 грудня 2022 року про надання послуг, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Фешнмедіа», стягнути з ТОВ «Фешнмедіа» понесені в зв?язку з розірванням договору збитки - грошові кошти в розмірі 2500 доларів США та 40000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23.05.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2024 суд перейшов до розгляду справи з викликом сторін.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05 червня 2025 року цивільну справу № 552/2281/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фешнмедіа» про визнання недійсними пунктів договору, розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.
Ухвала суду мотивована тим, що даний спір не є таким, що виник із захисту прав споживача, місто Полтава не є місцем виконання договору, відповідач ТОВ «Фешнмедіа» має зареєстроване місцезнаходження в м. Києві, пл. Спортивна, 1А, що є територією Печерського району міста Києва, тому дана справа підсудна Печерському районному суду м. Києва.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
В пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» судам роз'яснено, що заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог.
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до положень ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином, навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно з п. 17 ч. 1ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку із викладеним, враховуючи предмет спору, колегія суддів доходить висновку, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин є обґрунтованим, оскільки до відносин, які регулюються вищевказаним законом, належать і ті, що вникають з договорів про надання послуг.
Відтак, колегія суддів погоджується із доводами позовної заяви про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Підсудність справ за вибором позивача регламентована статтею 28 ЦПК України, частиною п'ятою якої визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Реалізуючи наведене право позивачка звернулася до Київського районного суду м. Полтави з позовом про захист прав споживачів, обґрунтовуючи підсудність спору цьому суду тим, що має статус внутрішньо переміщеної особи та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 03.09.2015 №1601-2607 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 5).
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню, та за правилами частини першої статті 5 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Згідно зі сталою позицією Верховного Суду, зокрема, сформованою у справах № 409/2636/17 від 29.07.2019, № 607/5535/22 від 14.08.2024, особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, внаслідок чого дійшов помилково висновку, що надана позивачкою довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є належним доказом місця її проживання/перебування у місті Полтаві.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що Київський районний суд м. Полтави при постановленні оскаржуваної ухвали допустив порушення правил підсудності помилково застосувавши положення п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України. Натомість, позивачка використала надане їй процесуальним законодавством право обрати суд та правомірно звернулась до Київського районного суду м. Полтави за місцем свого перебування, що відповідає вимогам частини п'ятої статті 28 ЦПК України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст. 367, ст. 368, ст. 379 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Озіян Анастасії Сергіївни задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05 червня 2025 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук