Житомирський апеляційний суд
Справа №283/1768/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/521/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
24 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Житомирі судове провадження №283/1768/25 за апеляційною скаргою прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 16.07.2025,
зазначеною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №12025060510000200 від 11.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
Накладено арешт, який полягає у забороні відчуження, розпорядження та користування на майно:
-зрізану деревину породи вільха (колодами) загальним об'ємом 38,55 м3, згідно протоколу огляду речового доказу від 11.07.2025 та передати на відповідальне зберігання до Радомишльського лісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Накладено арешт, який полягає в забороні відчуження, у тому числі передачі іншим особам, на речовий доказ - вантажний сідловий тягач марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом марки «Koegel», номерний знак НОМЕР_2 які відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_9 , передавши його на відповідальне зберігання власнику.
Накладено арешт, який полягає в забороні відчуження, у тому числі передачі іншим особам, на речовий доказ - вантажний тягач марки «MAN», номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричіпом марки «Krone», номерний знак НОМЕР_4 які відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_10 , передавши його на відповідальне зберігання власнику.
В своїй апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 просить скасувати вище зазначену ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання в повному обсязі та накласти арешт на сідловий тягач марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом марки Koegel, номерний знак НОМЕР_2 ; вантажний сідловий тягач марки «MAN», номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричіпом марки Krone, номерний знак НОМЕР_4 , у формі заборони права розпорядження ним і користування. При цьому, зазначає, що під час досудового розслідування встановлено, що арештоване майно використовувалось для перевезення незаконно зрубаної деревини, позаяк жодних документів на деревину ні під час її перевезення, ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду клопотання про арешт майна надано ні водіями ні власниками транспортних засобів не було. Транспортні засоби з навантаженою деревиною були затримані та оглянуті співробітниками відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області на території Малинської громади Коростенського району. При цьому, ні водії транспортних засобів, ні їх власники достовірно не змогли пояснити ким саме були найняті для перевезення деревини, на підставі яких угод здійснювали перевезення, в якому саме місці було проведено навантаження деревини, який пункт призначення деревини, що свідчить про їх обізнаність про незаконне походження деревини. Не змогли також власники транспортних засобів пояснити в який спосіб з ними замовник мав розрахуватись за перевезення деревини. Таким чином, встановлено, що сідлові тягачі з напівпричепами використовувались в процесі незаконного перевезення незаконно зрубаної деревини та є засобами вчинення кримінального правопорушення, а їх повернення власникам створює можливості для подальшого використання в незаконній діяльності. Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення належного проведення судових експертиз, збереження речового доказу у стані придатному для подальшого використання у кримінальному провадженні, забезпечення відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим у кримінальному провадженні, а також з метою тимчасового позбавлення можливості розпоряджатись та використовувати засоби для вчинення кримінальних правопорушень прокурор звернувся про накладення на них арешту також і в формі заборони розпорядження та користуватися ними, оскільки в інший спосіб без накладення арешту на сідлові тягачі з напівпричепами, це зробити не можливо.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора в підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 41 Конституції України встановлений принцип недоторканості права власності, згідно з яким кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна у кримінальному провадженні.
Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 р., будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві».
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону.
Зокрема, з матеріалів клопотання, вбачається, що слідчим відділенням відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП у Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025060510000200 від 11.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
10.07.2025 в ході огляду місця події на автодорозі сполученням «Малин - Недашки» виявлено вантажний тягач марки "DAF", номерний знак НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_11 до якого приєднаний напівпричіп марки "Koegel", номерний знак НОМЕР_2 в якому навантажено зрізану деревину породи вільха без відповідних документів, який вилучено до відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНІ в Житомирській області, що за адресою: м. Малин, вул. Захарченка, 16 та визнано речовим доказом.
10.07.2025 в ході огляду місця події в с. Діброва, Коростенського району Житомирської області по вул. Малинська, 5 виявлено вантажний тягач марки "MAN", номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_12 до якого приєднаний напівпричіп марки "Krone", номерний знак НОМЕР_4 в якому навантажено зрізану деревину породи вільха без відповідних документів, який вилучено до відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, що за адресою: м. Малин, вул. Захарченка, 16 та визнано речовим доказом.
11.07.2025 на території Радомишльського лісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в м. Малин, вуд. Лісовий кордон, 47 проведено огляд речових доказів в ході проведення якого встановлено, що в напівпричепі марки "Koegel", p/н НОМЕР_2 , який приєднаний до вантажного тягача марки "DAF", номерний знак НОМЕР_1 навантажено зрізану деревину породи вільха загальним об?ємом 20,37 м. куб. Також оглядом встановлено, що в напівпричепі марки "Krone", номерний знак НОМЕР_4 , який приєднаний до вантажного тягача марки "MAN", номерний знак НОМЕР_6 навантажено зрізану деревину породи вільха (колодами) загальним об?ємом 18,18 м. куб. Загальний об?єм вилученої зрізаної деревини породи вільха (колодами) становить 38,55 м. куб.
За результатами розгляду поданого клопотання, слідчим суддею було встановлено, що вилучені під час проведених оглядів місця події вантажний тягач марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом марки Koegel, номерний знак НОМЕР_2 ; вантажний тягач марки «MAN», номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричіпом марки Krone, номерний знак НОМЕР_4 , мають значення у кримінальному провадженні в якості речового доказу, та були вилучені з метою їх збереження.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
На переконання апеляційного суду, застосований слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним, який не позбавляє права власності на майно, а має характер тимчасових обмежень.
Одночасно, погоджується колегія суддів і з рішенням слідчого судді щодо визначеного способу обтяження майна.
Надаючи оцінку апеляційним доводам прокурора та вирішуючи питання доцільності заборони або обмеження відчужувати, розпоряджатись або користуватися транспортними засобами, зазначеними у клопотанні слідчого, апеляційний суд виходить з обставин даного кримінального провадження, необхідності втручання в права та інтереси, зокрема власників транспортних засобів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також враховує, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, а саме за фактом незаконної порубки дерев.
Так, відповідно до ч. 4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При цьому, згідно із ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Окрім того, відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п. 168 Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Суд апеляційної інстанції вважає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як заборона відчуження та розпорядження вказаними автомобілями з метою запобігання їх пошкодженню, знищенню, перетворенню, відчуженню та застосування такого найменш обтяжливого способу арешту транспортних засобів буде необхідним та достатнім для збереження речових доказів і таке втручання в права та інтереси власника є виправданим, а заборона користування ними, із вилученням у володільця та залишенням у розпорядженні органу досудового розслідування, є надмірним і невиправданим обтяженням.
Доводи прокурора щодо необхідності накладення заборони на розпорядження майном слід визнати безпідставними, оскільки встановлена слідчим суддею заборона передачі транспортних засобів іншим особам фактично охоплює елемент розпорядження майном.
Колегія суддів також враховує, що санкцією ч.1 ст. 246 КК України не передбачено конфіскації майна, та вважає, що як під час розгляду відповідного клопотання слідчим суддею, так і під час апеляційного перегляду прокурором не доведено необхідності застосування найбільш обтяжливого способу арешту у виді заборони користування вказаними транспортними засобами, а саме по собі визнання їх речовими доказами в даному кримінальному провадженні не є співрозмірним з наслідками арешту транспортних засобів шляхом заборони користування для власників та не відповідає завданням, в даному кримінальному провадженні. Клопотання прокурора не містить обґрунтування існування передбачених ч.11 ст.170 КПК України обставин для накладення заборони користування належним ОСОБА_9 та ОСОБА_10 транспортними засобами.
Будь-яких фактичних даних, які би свідчили про здійснення з майном, на яке накладено арешт, дій, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, в матеріалах провадження не встановлено та в суді апеляційної інстанції прокурором надано не було.
Крім того, апеляційний судом враховує і те, що підозра у даному проваджені ще нікому не повідомлялася.
Враховуючи викладене вище, наслідки арешту майна, співмірність і розумність обмеження права власності завданням кримінального провадження, можливість установлення стороною обвинувачення для потреб розслідування конкретних та чітких ідентифікуючих ознак цих транспортних засобів з часу внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у сукупності з обставинами розслідуваного кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків слідчого судді необхідності накладення арешту на автомобілі із позбавленням права на його відчуження та розпорядження, що відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Малинського районного суду Житомирської області від 16.07.2025, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12025060510000200 від 11.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :