Справа № 166/104/25 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О. З.
Провадження № 22-ц/802/737/25 Доповідач: Осіпук В. В.
09 липня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 30 квітня 2025 року
У січні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом.
Заочним рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 12 березня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 103153450 від 03 травня 2021 року в розмірі 35510 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 30 квітня 2025 року відмовлено адвокату Струць Т. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 12 березня 2025 року.
Заяву адвоката Струць Т. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 12 березня 2025 року в даній справі залишено без розгляду.
Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною і необґрунтованою, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував вимоги статті 287 ЦПК України та існуючу практику Верховного Суду, порушив порядок вирішення питання про перегляд заочного рішення і тим самим позбавив її довірителя ОСОБА_1 права на оскарження заочного рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши обставини справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника відповідача до задоволення не підлягає з таких підстав.
Залишаючи відповідно до вимог частини 2 статті 126 ЦПК України без розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дана заява подана після закінчення процесуального строку, передбаченого частиною 3 статті 284 ЦПК України, і поважні причини пропуску цього строку останньою не доведені.
Такий висновок суду є правильний.
Встановлено, що заочним рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 12 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 103153450 від 03 травня 2021 року в розмірі 35510 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, копію вказаного заочного рішення відповідач ОСОБА_1 отримав 13 березня 2025 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти за трекінговим номером 0610238906280 про вручення поштового відправлення.
16 квітня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до місцевого суду заяву про перегляд заочного рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 12 березня 2025 року, у якій просила поновити пропущений строк на її подання з тих підстав, що її довірителю ОСОБА_1 не було відомо про наявність у провадженні Ратнівського районного суду Волинської області позову ТзОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором та про наявність заочного рішення суду від 12 березня 2025 року прийнятого за результатами розгляду цієї справи.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, аналіз зазначеної норми цивільного процесуального права та практики ЄСПЛ дає підстави вважати, що встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Таким чином Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, встановивши відсутність у відповідача ОСОБА_1 об'єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення ухваленого Ратнівським районним судом Волинської області 12 березня 2025 року в строки, визначені частиною другою статті 284 ЦПК України, з дня отримання тексту заочного рішення та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду з такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу, дійшов законного і обґрунтованого висновку про залишення заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення саме без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, то підстав для задоволення апеляційної скарги і її скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не впливають на законність оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 30 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді