Справа № 761/30383/25
Провадження № 2-з/761/255/2025
25 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Савчук Ю.Н.
за участю секретаря Габунії Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подачі позовної заяви,
21.07.2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подачі позовної заяви, згідно з якою заявник просить суд: витребувати у Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону ОСОБА_3 у період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.
Заяву мотивована тим, що ОСОБА_1 має намір звернутися до судових органів з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної щкоди за надання неправдивої інформації щодо перетину Державного кордону України протягом 2018 року, чим йому завдано матеріальних збитків.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 необхідна інформація про перетин Державного кордону України ОСОБА_3 для можливості звернення з позовною заявою, представник просить витребувати таку інформацію в Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Учасники справи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, своїх представників до суду не направили, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.
Водночас, враховуючи положення ч. 3 ст. 118 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення доказів за відсутності вказаних осіб.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Тобто, заява про витребування доказів може бути подана разом із позовом.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Згідно ст. 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.
За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. У разі задоволення заяви суд в ухвалі зазначає доказ, а також дії, що необхідно вчинити для його забезпечення. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу. Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Частиною другою вищезазначеної статті визначено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів.
Отже, необхідною умовою для забезпечення доказів є наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. При цьому збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.
Заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу чи призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з'ясування обставин у справі.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Заявник повинен довести наявність підстав, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або утрудненою. Суд не може вжити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі міркувань учасника, що носять характер припущень.
Подібний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №9901/845/18, від 09.10.2019 у справі №9901/385/19.
Згідно із ч.1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Однак, у даному випадку, жодних об'єктивних підстав вважати, що інформація про перетин Державного кордону України ОСОБА_3 буде втрачена або подання відповідного доказу стане згодом неможливим чи утрудненим, заявником не наведено. Така інформація є стабільною та фіксується у відповідній базі даних правоохоронного органу спеціального призначення- Державної прикордонної Служби України.
Отже, на думку суду, заявник не довів, що незабезпечення доказів унеможливить реалізацію його права на звернення до суду чи призведе до втрати доказів.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Тобто, заява про витребування інформації про факт перетину Державного кордону України ОСОБА_3 може бути подана разом із позовом, і тоді суд вживатиме відповідних заходів.
Згідно з ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Ст.12, 13 цього закону встановлено обмеження свободи пересування та вільного вибору місця проживання, наявність яких заявником не доведено.
Таким чином, зі змісту заяви не вбачається, яким чином ОСОБА_3 , навіть якщо припустити, що перетин Державного кордону України нею у період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року і мав місце, могла порушити цим прав та інтереси ОСОБА_1 , оскільки конституцією та законом останній гарантовано свободу пересування та вільний вибір місця проживання, а відтак неможливо встановити, яким чином реалізація конституційного права ОСОБА_3 могла завдати моральної та матеріальної шкоди заявнику.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Керуючись ст.ст. 76, 95, 116-118, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
У задоволені заяви представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подачі позовної заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: