Справа №760/4188/25
Провадження №2/760/7683/25
«29» липня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,
у лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 27.08.2019 року, між Позивачем та акціонерним товариством "Альфа Банк" було укладено оферту на укладання угоди про надання кредиту № 501 117 85 24, обслуговування кредитної карти та відкриття відновлюваної кредитної лінії. Відповідно до умов споживчого кредиту: строк кредиту складає: 24 місяці, процентна ставка, % річних 22,99 %, тип кредиту: "Кредит готівкою", сума кредиту: 23 130,00 (Двадцять три тисячі сто тридцять грн. 00 коп.) гривень. У період часу з 23 лютого 2021 року по 03 червня 2021 року у Позивача утворилося заборгованість у розмірі 32 006,99 (Тридцять дві тисячі шість грн. 99 коп.) гривень, яка складалася з суми заборгованості за сумою кредиту у розмірі 19593,80 (Дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто три грн. 80 коп.) гривень, заборгованості по несплаченим відсоткам, заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 748,62 (Сімсот сорок вісім грн. 62 коп.) гривень, а також 50,00 (П'ятдесят грн.00 коп.) гривень за вчинення нотаріусом виконавчого напису. 22 лютого 2021 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФОРТ" та АТ "АЛЬФА Банк" було укладеного договір факторинг № 1 від 22 лютого 2021 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФОРТ" є правонаступником усіх прав та обов'язків за Кредитним договором, укладеним між Позивачем та АТ "Альфа Банк". 23 лютого 2021 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФОРТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ФІНАНС" (надалі - Відповідач) було укладено договір факторингу 01-23-02/21 від 23.02.2021 року, відповідно до якого Відповідач є правонаступником усіх прав та обов'язків за Кредитним договором, укладеним між Позивачем та АТ "Альфа Банк". Таким чином, до Відповідача перейшло право вимоги за офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501 117 85 24, обслуговування кредитної карти та відкриття відновлюваного кредитного ліміту на підставі договору факторингу 01-23-02/21 від 23.02.2021 року. 09 червня 2021 року, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, вчинив виконавчий напис, який був зареєстрований у реєстрі за № 123407, про стягнення з Позивача на користь Відповідача, який є правонаступником всіх прав та обов'язків акціонерного товариства "Альфа Банк", заборгованості у розмірі 32 006,99 (Тридцять дві тисячі шість грн. 99 коп.) гривень, допущеної Позивачем у період з 23 лютого 2021 року по 03 червня 2021 року. 18.10.2021 року, на підставі заяви та виконавчого напису, який був виданий 09 червня 2021 року та який був зареєстрований у реєстрі за № 123407. У подальшому приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтином Юрійовичем, була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 18.10.2021 року, відповідно до якої було постановлено стягнути з Позивача на користь Відповідача заборгованість Позивача перед Відповідачем у розмірі 32 006,99 (Тридцять дві тисячі шість грн. 99 коп.) гривень. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва, Ярошенко Костянтином Юрійовичем , 22.12.2023 року, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 у зв'язку із повним та фактичним виконанням виконавчого документа, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" Про наявність виконавчого листа та виконавчого провадження Позивач дізнався лише у липні 2024 року. У подальшому, Позивачем було отримано копію виконавчого листа, кредитного договору та копію постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 18.10.2021 року, за адвокатським запитом. Ознайомившись з документами, які були надані йому від приватного виконавця на виконанні у якого перебувало виконавче провадження, Позивач вважав, що було грубо порушено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., порядок вчинення виконавчого напису, а саме: вчинено виконавчий напис за відсутності нотаріально посвідченого договору, а також за відсутності безспірності вимог. У зв'язку з вище викладеним Позивач у серпні 2024 року, звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2024 року по справі № 755/14836/24, провадження за позовною заявою Позивача до Відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню, було відкрито. Під час розгляду справи № 755/14836/24, Відповідач визнав позовні вимоги у частині визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню. Заочним рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26.12.2024 року по справі № 755/14836/24, позовні вимоги Позивача до Відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню, було задоволено повністю. Рішення набрало законної сили 27.01.2025 року. Окрім того, через свого представника адвоката Константинова Олексія Геннадійовича, Позивач отримав довідку № 16414 від 22.08.2024 року від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М.О, у якій було повідомлено, що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, було стягнуто з Позивача на користь Відповідача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом у розмірі 32 006,99 (Тридцять дві тисячі шість грн. 99 коп.) гривень. Таким чином, враховуючі ту обставину, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26.12.2024 року по справі № 755/14836/24, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., було визнано, таким що не підлягає виконанню, а у Відповідача перебувають безпідставно стягнуті з Позивача в рамках виконання виконавчого провадження № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 32 006,99 (Тридцять дві тисячі шість грн. 99 коп.) гривень, Позивач вважає, законним свою вимогу стягнути з Відповідача безпідставно отримані ним грошові кошти. З врахуванням наведеного просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ФІНАНС" на користь ОСОБА_1 , суму безпідставно отриманих грошових коштів в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса у розмірі 32 006,99 (Тридцять дві тисячі шість грн. 99 коп.) гривень, витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 5 000,00 (П'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень та сплачений ним судовий збір у розмірі 1 211,20 (Однієї тисячі двісті одинадцять грн. 20 коп.) гривень.
18 лютого 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 19 лютого 2025 року.
Судом в порядку ч. 2 ст. 27 ЦПК України направлявся запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження юридичної особи. Відповідь на такий запит надійшла до суду 20 лютого 2025 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог ухвали від 24 лютого 2025 року про залишення позову без руху на адресу суду 26 лютого 2025 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2025 року справу прийнято до провадження та постановлено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
12 березня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне. Положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 року по справі № 206/2212/18 зазначив, що аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі. Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно. Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. В свою чергу звертає увагу суду, що виконавчий напис (надалі - виконавчий напис), який намагається в судовому порядку визнати таким, що не підлягає виконанню Позивач, було вчинено на кредитному договорі за яким боржником є Позивач, а кредитором Відповідач. Таким чином, правовою підставою для набуття Відповідачем спірних грошових коштів в першу чергу є саме кредитний договір, а не виконавчий напис (звертає увагу суду, що кредитний договір за яким боржником є Позивач, а кредитором Відповідач, є дійсним та жодного судового рішення про визнання даного договору недійсним/неукладеним/нікчемним тощо не існує). Додатково вважає за необхідне звернути увагу суду, що у Постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року по справі № 910/11116/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду надала чіткі роз'яснення щодо застосування вимог ст. 601 ЦК України (зарахування зустрічних однорідних вимог). Так Верховний Суд чітко вказав, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): - бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Отже, враховуючи вимоги ст. 601 ЦК України, а також дані роз'яснення Верховного Суду, повідомляє суд, що вимоги Позивача щодо повернення спірних грошових коштів, є зарахованими у рахунок виконання Позивачем своїх зобов'язань перед Відповідачем за кредитним договором (розмір заборгованості Позивача перед Відповідачем наразі є зменшеним на суму спірних грошових коштів. Стягнуті з Позивача кошти зараховувались саме у рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, а не спірним виконавчим написом), що вкотре підтверджує безпідставність позовних вимог. З врахуванням наведеного просили відмовити у повному обсязі ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог про стягнення з ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» грошових коштів.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились. 12 травня 2025 року до суду надійшла заява від представника позивача в якій просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.
Судом встановлено, що 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис що зареєстрований в реєстрі №123407 яким запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та стягнути з ОСОБА_1 суму у розмірі: 32 006,99 гривень (а.с. 21).
Постановою Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича від 18 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису нотаріуса №123407 виданого 09.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем (а.с. 19 - 20).
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року, що набрало законної сили 27 січня 2025 року, виконавчий напис, вчинений 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за №123407, яким пропонується стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», заборгованість на загальну суму в розмірі 32 006,99 гривень, визнано таким що не підлягає виконанню (а.с. 14 - 17).
Як вбачається з листа приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни №16415 від 22 серпня 2024 року, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенко К.Ю., перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису ПНКМНО Остапенко Є.М., від 09.06.2021 №123407 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 32 006,99 грн. Так, в ході примусового виконання вказаного виконавчого документа 15.12.2023 із боржника стягнуто грошові кошти в сумі 35 530,93 грн., суму основної винагороди приватного виконавця - 3 200,69 грн., суму витрат виконавчого провадження - 323,25 грн. (а.с. 18).
Таким чином, судом встановлено, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було стягнуто грошові кошти у загальному розмірі 32 006,99 гривень.
Інших доказів надано суду не було.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно до Постанови Верховного суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20, судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Оскільки вказаним вище рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса, на підставі якого здійснювалось звернення стягнення з позивача для задоволення вимог ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», стягнуті приватним виконавцем грошові кошти у сумі 32 006 грн. 99 коп. є безпідставно набутим майном і підлягають поверненню позивачеві.
При цьому, суд звертає увагу, що стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів було здійснено саме на підставі виконавчого напису, який в подальшому було визнано таким що не підлягає виконанню в судовому порядку.
Проаналізувавши викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією № 4197-1403-2063-5143 від 25 лютого 2025 року (а.с. 39).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Також, позивач просить відшкодувати понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Так, позивачем на підтвердження понесених витрат, надано договір про надання правової допомоги № 07-07/2024 від 07 липня 2024 року та додаток №1 до договору про надання правової допомоги в якому сторони визначили обсяг послуг, що надаються та їх оплату, акт приймання-передачі наданих послуг від 15 лютого 2025 року, звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу, платіжну інструкцію №0.0.4132804770.1 від 15 січня 2025 року, інформаційне повідомлення про зарахування коштів №@2PL033175 від 15 січня 2025 року про зарахування суми у розмірі 5 000,00 гривень, що підтверджує оплату послуг у сумі - 5 000 грн. 00 коп. (а.с. 25 - 30).
Таким чином, матеріали справи містять докази понесення позивачем та реальності витрат на правову допомогу. З врахуванням чого, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 137, 141, 259, 263- 265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (місцезнаходження: 03035, місто Київ, площа Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), безпідставно набуті кошти у розмірі 32 006 грн. 99 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (місцезнаходження: 03035, місто Київ, площа Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (місцезнаходження: 03035, місто Київ, площа Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», місцезнаходження: 03035, місто Київ, площа Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222.
Суддя І. О. Тесленко