Справа №760/6298/25 6/760/332/25
26 березня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук Катерини Віталіївни про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
Головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К. В. звернулася з поданням до Солом'янського районного суду міста Києва, в якому просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань.
Подання мотивує тим, що у неї на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 759/1386/19, виданого 25 жовтня 2021 року Святошинським районним судом міста Києва про визначення участі ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спосіб побачень кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 11?00 год. суботи до 19-30 год. неділі, за місцем проживання матері ОСОБА_1 .
Згідно з виконавчим документом, виконавчі дії було призначено на третю суботу місяця, а саме, на 21 вересня 2024 року об 11-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , про що сторонам виконавчого провадження було направлено відповідні вимоги.
Протягом тривалого часу рішення суду не виконується, не дивлячись на те, що державним виконавцем вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень, тому звернулася до суду з указаним поданням.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2025 року для розгляду зазначеного подання визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Державний виконавець в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином у встановленому законом порядку, однак 18 березня 2025 року подала до суду заяву, в якій зазначила, що постановою від 13 березня 2025 року виконавче провадження № НОМЕР_1 зупинено на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року, якою постановлено зупинити виконання за виконавчим документом - виконавчим листом, виданим 25 жовтня 2021 року Святошинським районним судом міста Києва за рішенням від 16 червня 2021 року у цивільній справі № 759/1386/19 про визначення ОСОБА_2 способу участі у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_3 до розгляду судом заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 441 ЦПК України не викликалися.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки державний виконавець в судове засідання не з'явилась, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку про залишення його без задоволення, з огляду на наступне.
Судом установлено, що на виконанні у державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 759/1386/19, виданого Святошинським районним судом міста Києва 25 жовтня 2021 року про визначення участі ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спосіб побачень кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 11-00 год. суботи до 19?30 год. неділі, за місцем проживання матері дитини.
Вжиті державним виконавцем заходи, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення, фактично не досягли бажаного результату.
Так, 03 квітня 2023 року державний виконавець здійснив вихід за місцем проживання матері дитини за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого було встановлено, що боржник не відкрила двері, хоча про день та час виконання рішення суду була повідомлена належним чином, про що складено відповідний акт державного виконавця.
У зв'язку з викладеним, невиконанням боржником без поважних причин рішення суду, 04 квітня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника.
14 квітня 2023 року боржник подала державному виконавцю клопотання про відкладення проведення виконавчих дій, призначених на 15 квітня 2023 року у зв'язку з хворобою дитини.
14 квітня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 28 квітня 2023 року.
03 травня 2023 року державним виконавцем, шляхом направлення повідомлення на електронну пошту боржнику, останню було повідомлено про проведення виконавчий дій 06 травня 2023 року об 11-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом державного виконавця від 06 травня 2023 року виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що двері квартири за вищевказаною адресою ніхто не відчинив, про час та місце виконання рішення суду боржник повідомлялася належним чином, однак побачення з дитиною не відбулося, рішення суду не виконала.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року виконавчий лист № 759/1386/19 про визначення участі ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виданий Святошинським районним судом міста Києва 25 жовтня 2021 року, визнано таким, що не підлягає виконанню з 09 січня 2022 року.
У зв'язку з вищевикладеним, 12 травня 2023 року боржником подано до державного виконавця клопотання про закінчення виконавчого провадження.
18 травня 2023 стягувачем подано до державного виконавця клопотання про проведення виконавчих дій об 11-00 год. 20 травня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 .
19 травня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 29 травня 2023 року у зв'язку з надходженням ухвали суду від 11 травня 2023 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, однак не набранням нею законної сили.
07 червня 2023 року, враховуючи, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва по справі № 759/1386/19 від 11 травня 2023 року набрала законної сили 26 травня 2023 року, державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 (боржник) з 24 вересня 2014 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
02 вересня 2024 до Відділу надійшла заява стягувача про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
11 вересня 2024 року начальником відділу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме - постанови про закінчення виконавчого провадження від 07 червня 2023 року.
Листом начальника Відділу від 13 вересня 2024 року № 162089 повідомлено боржника, що виконавчі дії призначено, згідно з виконавчим документом, на третю суботу місяця, а саме на 21 вересня 2024 року об 11-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 .
19 вересня 2024 року боржник направила до Відділу клопотання про відкладення проведення виконавчих дій, призначених на 21 вересня 2024 року, у зв'язку з її хворобою.
20 вересня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до 27 вересня 2024 року.
04 жовтня 2024 року боржник подала до Відділу клопотання про відкладення проведення виконавчих дій, запланованих на 05 жовтня 2024 року, у зв'язку з хворобою молодшої дитини.
Згідно з актом державного виконавця від 07 жовтня 2024 року виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що 05 жовтня 2024 року при проведенні виконавчих дій ОСОБА_1 (боржник) не була присутня. Водночас, були наявні обставини внаслідок виникнення яких боржник не могла бути присутня при проведенні виконавчих дій, у зв'язку з чим, повторний штраф в межах виконавчого провадження не накладався.
24 жовтня 2024 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко С. М. винесено постанову про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_1 за місцем зареєстрованого місця проживання боржника, до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
05 листопада 2024 року головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Башинським Р. В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № НОМЕР_1. Цього ж дня винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки фактичне проживання боржника за адресою: АДРЕСА_2 не підтверджено.
18 листопада 2024 року державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К. В. прийнято виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову.
26 листопада 2024 року державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К. В. винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
06 грудня 2024 року заступником начальника відділу Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановським Б. В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.
09 грудня 2024 року постановою заступника начальника відділу Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановського Б. В. винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
24 грудня 2024 року державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К. В. прийнято виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову.
08 січня 2025 року державним виконавцем складено вимогу до боржника у строк до 10 січня 2025 року надати інформацію щодо: фактичного місця проживання та перебування боржника ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 ; дошкільного (шкільного) навчального закладу, який відвідує дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, державним виконавцем направлено до Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації запит державного виконавця від 08 січня 2025 року про надання інформації щодо дошкільного (шкільного) начального закладу, який відвідує дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_2. 13 січня 2025 року державним виконавцем було складено акт про те, що відповідь від боржника на вимогу державного виконавця від 08 січня 2025 року на електрону адресу відділу не надійшла. На повідомлення у месенджері «Viber» боржник не відповідає. Відповідно до статті 188-13 КУпАП невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вищевикладене, державним виконавцем 14 січня 2025 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника на користь держави у розмірі 850 грн за невиконання рішення суду.
Цього ж дня начальником Відділу винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 850 грн за порушення статті 188?13 КУпАП.
Крім того, відповідно до акту державного виконавця від 14 січня 2025 року виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 , боржника та майно, що належить боржнику не розшукано.
Викликом державного виконавця від 14 січня 2025 року зобов'язано ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 15 січня 2025 року о 14-00 год. щодо визначення місця зустрічі за виконавчим документом - виконавчим листом № 759/1386/19, виданим 25 жовтня 2021 року Святошинським районним судом міста Києва.
14 січня 2025 року та 15 січня 2025 року до Відділу надійшли відповіді Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на запит державного виконавця, в яких було повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не обліковується в реєстрах учнів закладів загальної середньої освіти Солом'янського району комунальної форми власності. У списках вихованців закладів дошкільної освіти комунальної форми власності Святошинського району міста Києва дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не числиться.
16 січня 2025 року головним державним виконавцем Солом'янського ВДВС у м. Києві Стужук К. В. направлено запити від 15 січня 2025 року до Управлінь освіти і науки районних в місті Києві державних адміністрацій та Управлінь освіти районів Київської області про надання інформації щодо дошкільного (шкільного) навчального закладу, який відвідує дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, 16 січня 2025 року державним виконавцем складено вимогу до боржника ОСОБА_1 про надання інформації щодо фактичного місця проживання та перебування ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 , та надання пояснення щодо невиконання рішення суду.
До Відділу надійшли відповіді від Бишівської сільської ради, Гатненської сільської ради Фастівського р-ну, Боярської міської ради, Бориспільської міської ради, Березанської міської ради, Обухівської міської ради, Білоцерківської міської ради, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, Бородянської селищної ради, Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Володарської селищної ради, Димерської селищної ради про те, що ОСОБА_3 не відвідує дошкільні заклади та заклади середньої освіти вищеперерахованих рад.
З урахуванням викладеного, 17 січня 2025 року, державним виконавцем було подано до Солом'янського районного суду міста Києва подання про розшук боржника.
20 січня 2025 року головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у зв'язку з тим, що вона не надала відповідь на вимогу державного виконавця у встановлений термін виконання. Також, винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 26 січня 2025 року у зв'язку з направленням до Солом'янського районного суду міста Києва подання про розшук боржника.
23 січня 2025 року державним виконавцем було повторно подано до суду подання про розшук боржника, оскільки подання від 17 січня 2025 року було повернуто без розгляду.
26 січня 2025 року боржник звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про визнання виконавчого документу - виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року у справі № 759/1386/19 таким, що не підлягає виконанню.
17 січня 2025 року та 31 січня 2025 року стягувач подала до державного виконавця заяви із вимогами про проведення виконавчих дій 18 січня 2025 року, 01 лютого 2025 року, 15 лютого 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
27 січня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення виконавчих дій до 05 лютого 2025 року у зв'язку з направленням до Солом'янського районного суду міста Києва подання про розшук боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року постанову заступника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановського Б. В. від 09 грудня 2024 року про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 15 березня 2023 року до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) визнано неправомірною та зобов'язано державного виконавця усунути порушення.
12 лютого 2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення виконавчих дій до 21 лютого 2025 року у зв'язку з перебуванням на розгляді у Солом'янському районному суді міста Києва подання про розшук боржника ОСОБА_1 .
Рішенням начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києва та Київській області № 1 від 17 лютого 2025 року скасовано постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук К. В. від 14 січня 2025 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 , так як вони винесена з порушенням вимог статті 244-21 КУпАП. Скасовано постанову начальника Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л. І. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 в порядку, передбаченому статтею 188-13 КУпАП, в сумі 850 грн як таку, що винесена з порушенням вимог статті 278 та статті 268 КУпАП.
21 лютого 2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення виконавчих дій до 03 березня 2025 року у зв'язку з перебуванням на розгляді у Солом'янському районному суді міста Києва подання про розшук боржника ОСОБА_1 .
Також, 21 лютого 2025 року державним виконавцем було направлено вимогу боржнику щодо надання інформації у строк до 26 лютого 2025 року щодо фактичного місця її проживання та дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28 лютого 2025 року до Відділу надійшли відповідь боржника на вимогу, в якій остання повідомила, що на розгляді у суді перебуває справа щодо видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 (стягувача), а також зазначила, що у зв'язку із воєнним станом в Україні, з метою забезпечення безпеки життя і здоров'я своїх дітей, на даний час вона та дитина перебувають за кордоном.
04 березня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення виконавчих дій до 13 березня 2025 року у зв'язку з перебуванням на розгляді у Солом'янському районному суді міста Києва подання про розшук боржника ОСОБА_1 .
Постановою начальника Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05 березня 2025 року скасовано постанову про накладення штрафу від 20 січня 2025 року.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року зупинено виконання за виконавчим документом - виконавчим листом, виданим 25 жовтня 2021 року Святошинським районним судом міста Києва за рішенням від 16 червня 2021 року у цивільній справі № 759/1386/19 про визначення ОСОБА_2 способу участі у вихованні та спілкуванні з онуком Лало О. В. до розгляду судом заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
На підставі вищевказаної ухвали суду державним виконавцем 13 березня 2025 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа, виданого 25 жовтня 2021 року Святошинським районним судом міста Києва за рішенням від 16 червня 2021 року у цивільній справі № 759/1386/19, до вирішення справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, державний виконавець зазначила, що протягом тривалого часу рішення суду не виконується, не дивлячись на те, що нею вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень, тому звернулася до суду з цим поданням з метою встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року по справі № 331/8536/17-ц.
Крім того, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування. У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин (правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 331/8536/17-ц, провадження № 61-6899св19).
Відповідно до вимог статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.
Частинами першою-другою статті 64-1 вказаного Закону встановлено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 64-1 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Згідно з частинами другою-третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За змістом пункту 5 частини першої статтв 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли у нього є всі реальні можливості виконати цей обов'язок і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем вживалися заходи, спрямовані на виконання рішення суду.
У своєму поданні головний державний виконавець Стужук К. В. зазначила, що боржник протягом тривалого часу не виконує рішення суду, не дивлячись на те, що нею вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішення суду.
Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник без поважних причин не виконує рішення суду, зокрема, містяться лише акти державного виконавця від 01 квітня 2023 року та від 06 травня 2023 року, якими зафіксовані факти невиконання боржником рішення суду, однак 07 червня 2023 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку із визнанням виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та його відновлення 11 вересня 2024 року будь-яких актів державного виконавця, що свідчили б про умисне невиконання боржником рішення суду не складались, натомість, в акті від 07 жовтня 2024 року визнано поважною відсутність боржника під час проведення виконавчих дій.
Крім того, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, у межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем 04 квітня 2023 року було винесено постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду.
Наступну постанову про накладення штрафу на боржника у зв'язку з невиконанням рішення суду було винесено 14 січня 2025 року, яку у подальшому було скасовано, тому вона не може підтверджувати факт невиконання рішення суду без поважних причин.
Постанова про накладення адміністративного стягнення від 14 січня 2025 року на боржника та постанова про на кладення штрафу на боржника від 20 січня 2025 року були винесенні у зв'язку з невиконанням вимог державного виконавця боржником щодо надання запитуваної інформації, однак як вже встановлено судом, вказані постанови були скасовані та не можуть слугувати підтвердженням ухилення боржника від виконання рішення суду.
Враховуючи, що положеннями пункту 9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (із змінами), визначено, що при кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону, наявність у матеріалах постанови про накладення штрафу на боржника у 2023 році не може свідчити про невиконання нею рішення без поважних причин у період з 04 квітня 2023 року до дня звернення до суду з цим поданням.
Також не надано доказів вчинення боржником дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.
Крім того, в матеріалах подання містяться чисельні клопотання боржника про відкладення виконавчих дій, частина з яких були підставою для винесення державним виконавцем постанов про відкладення виконавчих дій, що свідчить про визнання останнім причин, наведених боржником, поважними.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань.
Отже, належних та допустимих доказів ухилення боржника від виконання рішення суду матеріали подання не містять, хоча доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язання покладено саме на державного виконавця.
В даному випадку приватний виконавець мав навести, в чому саме полягає факт ухилення боржника від виконання рішення, так як сам по собі факт наявності виконавчого провадження та вчинення певних виконавчих дій не можуть бути належною підставою обмеження права боржника у виїзді за межі України, однак окрім зазначення того, що боржником протягом тривалого часу не виконується рішення суду державним виконавцем не наведено в чому саме виявилося таке невиконання та чим це підтверджується.
Окрім того, боржником було повідомлено державного виконавця, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану з метою забезпечення безпеки та захисту життя, здоров'я дитини, вона з сином перебувають за кордоном.
Так, указом Президента України №64/2022, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який продовжувався неодноразово і діє до теперішнього часу.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд бере до уваги встановлені у ході судового розгляду обставини, а також положення Конституції України та зауважує, що виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути необхідним з метою евакуації, перевезення дитини у безпечне середовище, тобто, таким, що спрямований на збереження життя і здоров'я дитини, що відповідає принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
Відтак, судом встановлено, що приватним виконавцем не доведено вчинення боржником дій або бездіяльності з метою ухилення від виконання рішення суду, тому обмеження її права залишати країну, враховуючи умови воєнного стану та наявність малолітніх дітей на її утриманні, не можна вважати виправданим і пропорційним.
Також суд враховує, що постановою державного виконавця зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до вирішення справи по суті, на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року, якою зупинено виконання за виконавчим документом - виконавчим листом, виданим 25 жовтня 2021 року Святошинським районним судом міста Києва за рішенням від 16 червня 2021 року у цивільній справі № 759/1386/19 про визначення ОСОБА_2 способу участі у вихованні та спілкуванні з онуком Лало О. В. до розгляду судом заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» у період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
Разом з тим, враховуючи той факт, що ухвалою суду зупинено виконання виконавчого документу у зв'язку з розглядом справи про визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що ініціювання встановлення обмеження боржнику у праві виїзду за межі України, на даний час є передчасним.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, тому воно є необґрунтованим та передчасним, і задоволенню не підлягає.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 260, 352-355, 441 ЦПК України, суд
Подання головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужук Катерини Віталіївни про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна