29 липня 2025 року
м. Київ
справа №260/2012/25
адміністративне провадження № К/990/31284/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №260/2012/25 за позовом ОСОБА_1 до Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просив:
- визнати бездіяльність, яка проявляється у не відкритті виконавчого провадження згідно виконавчого листа №260/10071/23/2024 від 30 грудня 2024 року протиправною;
- зобов'язати негайно відкрити виконавче провадження та надіслати скаржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
23 липня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №260/2012/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови задоволення вимог, якою скаржник просив зобов'язати відповідача негайно надіслати йому, як стягувачу, копію постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 рекомендованим поштовим відправленням, ухвалити нове рішення.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України (у чинній редакції) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що в цій справі спір виник у правовідносинах з приводу бездіяльності державного виконавця.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Суд звертає увагу заявника, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Оскаржуючи судові рішення у справі щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не наводить доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Як слідує зі змісту касаційної скарги, позивач мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин заявником не обґрунтовано.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Отже, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 287, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №260/2012/25 за позовом ОСОБА_1 до Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко