29 липня 2025 року
м. Київ
справа №160/10455/24
адміністративне провадження № К/990/24416/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фесюк Юрій Олександрович, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.) у справі №160/10455/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,-
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу від 25 березня 2024 року № 5, якою постановлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів громадян у сумі 102000,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу від 25 березня 2024 року № 6, якою постановлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів громадян у сумі 51000,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу від 25 березня 2024 року № 7, якою постановлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів громадян у сумі 51000,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу від 25 березня 2024 року № 8, якою постановлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів громадян у сумі 102000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з цим рішенням суду першої інстанції позивачка звернулась до суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року залишено без руху, надано строк для усунення її недоліку протягом десяти днів із дня отримання копії цієї ухвали шляхом надіслання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням підстав для його поновлення.
09 квітня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання, у якому позивачка просила поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі №160/10455/24.
Відмовляючи у поновленні строку на подання апеляційної скарги та у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка в поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не підтвердила належними доказами те, що вона об'єктивно була позбавлена можливості у межах строку встановленого процесуальним законом оскаржити рішення суду першої інстанції.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. До Верховного Суду фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення постановлене з порушенням процесуального права, а саме положень статей 2, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження у даній справі слід відмовити у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки з первинною апеляційною скаргою вона звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17 січня 2025 року. Однак, суд апеляційної інстанції ухвалою від 17 лютого 2025 року її повернув з огляду на те, що апеляційна скарга була подана не до суду апеляційної інстанції, а через суд першої інстанції. Крім того, після повернення скарги скаржниця вжила усіх заходів для якнайшвидшої її повторної подачі з урахуванням того, що вона перебувала на амбулаторному лікуванні. Ухвала суду апеляційної інстанції свідчить про надмірний формалізм під час застосування процесуальних норм.
Позиція інших учасників справи
4. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
6. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
7. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
8. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржниці є неприйнятні з огляду на наступне.
9. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
10. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
11. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
12. Правила вирішення питання прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції у разі подання такої скарги після закінчення строків, установлених статтею 295 цього КАС України.
13. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
14. Пунктом 4 частини першої статті 299 вказаного Кодексу передбачено, що якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
15. Відповідно до приписів частини восьмої статті 169 КАС України, яка застосовується також і до апеляційного перегляду справ, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
16. Праву особи на повторне звернення із апеляційною скаргою кореспондує обов'язок суду прийняти таку скаргу, за умови усунення недоліків попередньо поданої скарги та дотримання встановленої процесуальним законом процедури.
17. Поряд із цим, КАС України не визначає строку, протягом якого особа може реалізувати таке право, у тому числі, повторно звернутися з апеляційною скаргою до суду після повернення первинної скарги. Звідси випливає, що така дія має бути вчинена у розумний строк.
18. Тут необхідно також ураховувати положення статті 44 КАС України, яка передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, зокрема, й щодо подання апеляційних скарг, сплати судового збору тощо.
19. Отже, з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань.
20. Як вбачається з матеріалів справи, вперше позивачка оскаржила в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного процесуальним законом, однак ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала у зв'язку із порушенням вимог статті 297 КАС України.
21. Вдруге апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 було подано 21 березня 2025 року. В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції позивачка посилалась на своє захворювання та неможливість у зв'язку з цим своєчасно подати апеляційну скаргу.
22. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, також вказаною ухвалою відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
23. Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зі змісту довідок про амбулаторне лікування, доданих до заяви позивачки, вбачається, що лікування тривало з 18 лютого 2025 року по 22 лютого 2025 року, а 24 лютого 2025 року, 03 березня 2025 року та 10 березня 2025 року ОСОБА_1 проходила обстеження. Вказані довідки містять штамп ТОВ «Біомед» (м. Кам'янське), однак не містять дати їх видачі та реєстраційного номера.
24. Визнаючи неповажними наведені позивачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження та стверджуючи про зволікання з поданням апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції врахував, що скаржницею не було вчинено всіх залежних від неї дій, які могли б забезпечити своєчасне подання апеляційної скарги, навіть з урахуванням її перебування на амбулаторному лікуванні з 18 лютого 2025 року по 22 лютого 2025 року. Зокрема, скаржниця не пояснила, що саме заважало їй скористатися зареєстрованим електронним кабінетом у підсистемі «Електронний суд» (наявність якого підтверджується як в апеляційній скарзі, так і в заяві про поновлення строку). Також у заяві не зазначено причин, які б перешкоджали позивачці, що проживає в м. Дніпро, подати апеляційну скаргу особисто або надіслати її поштою у строк, передбачений процесуальним законодавством.
25. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга подана відповідачем з пропуском строку апеляційного оскарження судового рішення і причини пропуску такого строку не є поважними.
26. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 липня 1989 року у справі «Компанія «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії).
27. Варто зазначити, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади чи місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
28. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду та строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
29. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
30. Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали і погоджується з його висновками.
32. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
33. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
34. З огляду на результат розгляду цієї справи судові витрати відповідно до вимог статті 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №160/10455/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Бевзенко
Судді В. М. Шарапа
С. М. Чиркін