29 липня 2025 року
м. Київ
справа №990/350/25
адміністративне провадження №П/990/350/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Дашутіна І.В., Ханової Р.Ф., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
24 липня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (місцезнаходження: вул. Генерала Шаповала, 9, м. Київ, 03110; далі - відповідач, ВККС, Комісія). Позовна заява направлена через підсистему «Електронний суд» 23 липня 2025 року.
У позовній заяві заявлено вимоги:
1) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС №87/зп-25 від 17 квітня 2025 року «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» стосовно ОСОБА_1 , де за пунктом 1191 додатку цього рішення кандидат з кодовим номером - 0065820 набрав бал - 52 та за пунктом 1732 додатку кандидат з кодовим номером - 0094867 набрав бал - 58;
2) визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС №89/зп-25 від 17 квітня 2025 року «Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання учасниками конкурсу 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація), визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» в частині, що стосується ОСОБА_1 (п.1025), зокрема, затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) та відмови ОСОБА_1 в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах та припинення його участі у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах;
3) зобов'язати ВККС поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини восьмої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
Предметом оскарження в межах поданого позову є рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25, ухвалені, зокрема, щодо позивача під час проведення конкурсу на посаду судді. З огляду на викладене, до цієї категорії спорів підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, останнім днем якого, у даному випадку, з урахуванням того, що кінцева дата припала на вихідний день, є 19 травня 2025 року.
Водночас до суду з позовною заявою позивач звернувся лише 24 липня 2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною восьмою статті 122 КАС України.
Згідно з інформацією, яка міститься в комп'ютерній системі «Діловодство спеціалізованого суду», а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 вже звертався до суду 30 червня 2025 року з аналогічними до цієї справи позовними вимогами - справа № 990/294/25.
Так, ухвалою від 02 липня 2025 року Верховний Суд визнав неповажними указані ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку і залишив з цих підстав позовну заяву без руху. Суд зазначив, що рішення ВККС від 17 квітня 2025 №87/зп-25 та №89/зп-25 оприлюднені були на офіційному веб-сайті Комісії і доступ до такої інформації є вільним, у зв'язку з чим позивач мав можливість ознайомитись зі змістом спірних в цій справі рішень ВККС з моменту їх оприлюднення на офіційному сайті цього державного органу. При цьому з моменту прийняття та оприлюднення спірних рішень на офіційному веб-сайті Комісії (17 квітня 2025 року) позивач мав достатньо часу (до 19 травня 2025 року) щоб звернутись до суду з цим позовом в межах місячного строку, який обраховується з дня їх прийняття. Посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише 24 червня 2025 року після отримання необхідних відомостей від ВККС та перебування його у відпустці тривалий час, суд визнав такими, що не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою, оскільки про оскаржене рішення Комісії позивач знав ще з квітня 2025 року, проте, не навів належним чином аргументованих доводів про те, що такі рішення не були опубліковані ВККС у визначеному законодавством порядку, а він безпосередньо з їхнього змісту не зміг дізнатись про порушення своїх прав та інтересів. Суд запропонував позивачеві у десятиденний строк подати заяву про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням інших об'єктивних та поважних причин його пропуску, до якої додати належні та допустимі докази що підтверджують такі обставини.
Ухвалою від 22 липня 2025 року Верховний Суд визнав неповажними вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відмовив у задоволенні його заяви про поновлення такого строку, а позовну заяву повернув. Оцінюючи зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом, вказані у заяві від 11 липня 2025 року, суд зазначив, що ОСОБА_1 звертався до Голови ВККС із заявами від 25 квітня 2025 року та від 29 травня 2025 року про надання окремих документів, пов'язаних із проходженням позивачем практичного завдання та його оцінюванням у межах конкурсу, оголошеного на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів. Проте ОСОБА_1 в жодній із заяв не зазначив у переліку запитуваної інформації копій рішень ВККС від 17 квітня 2025 року №87/зп-25 та №89/зп-25, а в заяві про поновлення пропущеного строку не зазначено способу ознайомлення із зазначеними рішеннями. Критично суд оцінив і доводи позивача про те, що рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 було завантажено до його особистого кабінету суддівської кар'єри лише 25 червня 2025 року о 13:30, на підтвердження чого позивач надавав скріншоти. Суд зазначив, що по-перше, з наданих скріншотів неможливо було з'ясувати належність кабінету суддівської кар'єри саме ОСОБА_1 , а по-друге, дата, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів не завжди співпадає з датою, коли особа ознайомилася зі змістом оскарженого документа, оскільки строк звернення до суду обчислюється з моменту, коли особа дізналася про порушення, а не з моменту ознайомлення з документом, який це порушення містить. Верховний Суд також зауважив, що повторне звернення ОСОБА_1 до Голови ВККС із заявою від 29 травня 2025 року, що спричинило, за твердженням позивача, затримку з оскарження спірних рішень, було зумовлене неналежним зверненням позивача вперше із заявою від 25 квітня 2025 року. Крім того, звернення позивача із заявою від 29 травня 2025 року не є виправданим у розрізі поважності підстав пропуску строку звернення до суду, оскільки всю запитувану в заяві від 25 квітня 2025 року інформацію ОСОБА_1 отримав, а відмова в наданні зошитів з виконаними позивачем практичними завданнями зумовлена невідповідністю заяви вимогам законодавства. До того ж, позивач мав право ознайомитися з цими матеріалами особисто, однак, таким правом не скористався, що не свідчить про вчинення позивачем усіх необхідних і можливих дій, які б вказували на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їхнього захисту. Аргумент позивача щодо перебування його у відпустці з 02 червня по 04 липня 2025 року, з посиланням на нетривалість пропущеного ним строку з 29 травня 2025 року, суд не взяв до уваги, оскільки така обставина не створює об'єктивну перешкоду звернення до суду, яка б унеможливлювала визначення пріоритету між заходами, направленими на професійне зростання та часом відпочинку.
Під час постановлення ухвал від 02 липня 2025 року і 22 липня 2025 року Верховний Суд врахував низку висновків Верховного Суду, зокрема Великої Палати, у питаннях, пов'язаних з визначенням строків звернення до адміністративного суду з позовом, їх розумінням, а також критеріїв, якими керується суд під час оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалу Верховного Суду від 22 липня 2025 року у справі № 990/294/25 ОСОБА_1 отримав через підсистему «Електронний суд» і 23 липня 2025 року направив до суду позовну заяву повторно.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд є повноважним органом на визнання причин пропуску строку поважними та їх поновлення, надаючи оцінку підставам, вказаним позивачем у заяві про поновлення такого строків, у разі його пропуску.
ОСОБА_1 до позовної заяви додав заяву про поновлення строку звернення до суду. Проаналізувавши зміст цієї заяви, колегія суддів встановила, що вона містить ті ж самі причини пропуску строку звернення до суду, які Верховний Суд оцінював в межах справи № 990/294/25.
Так, позивач доводить, що про порушення своїх прав він дізнався лише 24 червня 2025 року, після того як отримав у поштовому відділені лист ВККС від 12 червня 2025 року № 21-5008/25 до якого були долучені екзаменаційні відомості виконаного ним практичного завдання. Наголошує, що до цього моменту він не знав і не міг знати, що під час оцінювання виконаного ним практичного завдання ВККС було порушено процедуру оцінки внаслідок недотримання Методичних вказівок № 228/зп-24. Зазначає, що після опублікування 17 квітня 2025 року результатів іспиту він звертався до ВККС з запитом 25 квітня 2025 року та просив надати екзаменаційні відомості, проте, відповідь отримав лише 23 травня 2025 року шляхом направлення на його електрону адресу листа № 21-4247/25, який, за його твердженням, надійшов без надання запитуваних документів. Тому 29 травня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 повторно направив відповідачу запит, відповідь на який йому було направлено 12 червня 2025 року. Цей лист позивач отримав лише 24 червня 2025 року, оскільки до 23 червня 2025 року він перебував поза межами міста Дніпра у відпустці.
Посилаючись на те, що описані події спочатку відбувалися у межах місячного строку визначеного законом для звернення до адміністративного суду з позовом до ВККС, а після його спливу були обумовлені тим, що ВККС своїми діями та тривалим ненаданням запитуваних документів, фактично сприяла тому, що строк звернення до суду було пропущено, ОСОБА_1 вважає, що діяв максимально добросовісно та намагався отримати необхідні документи у найкоротший строк. Однак, можливість їх своєчасного отримання не залежала від його волі та дій, через що строки звернення до суду ним були пропущені за незалежних причин, а тому можуть бути поновлені.
Позивач до заяви про поновлення строку звернення до суду, поданої 23 липня 2025 року, долучив скріншоти електронного кабінету, які містять прізвище позивача (Верховний Суд визнав надані позивачем скріншоти в межах справи №990/294/25 такими, що унеможливлювали ідентифікацію користувача). Однак, виправлення позивачем виявленого недоліку попередньо наданих скріншотів не змінює суті висловленої Верховним Судом позиції про те, що ті обставини, на які посилається позивач, не можна вважати такими, що були об'єктивно непереборними, тобто такими, що не залежали від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Варто зауважити, що право на повторне звернення з позовною заявою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої позивач має право на повторне звернення з позовною заявою, якщо будуть усунуті ті недоліки, які стали підставою для повернення вперше поданої позовної заяви і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. У випадку, якщо попередньо подана позовна заява була повернута з підстав визнання неповажними причин пропуску строку, повторне звернення з позовною заявою має кореспондуватися з викладенням інших підстав для поновлення строку. Зазначення тих самих підстав для поновлення строку, фактично, свідчить про незгоду позивача з висновками Верховного Суду за наслідками їх оцінки, що однак, не може підміняти апеляційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з ним.
Стаття 370 КАС України закріплює принцип обов'язковості судових рішень, що проявляється в тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статті 129 і 129-1 Конституції України також закріплюють, що обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Отже, ухвала Верховного Суду від 22 липня 2025 року у справі № 990/294/25 є такою, що набрала законної сили. Відповідно, Верховний Суд в межах справи №990/350/25, діючи як суд першої інстанції, не може здійснювати переоцінку висновків, викладених в судовому рішенні, яке набрало законної сили.
У заяві про поновлення строку звернення до суду від 23 липня 2025 року так і відсутнє обґрунтування, яким чином неодноразові звернення позивача до ВККС вплинули на пропуск строку звернення до суду, враховуючи, що безпосередньо у відповіді від 23 травня 2025 року, яку (за твердженням позивача) отримано 26 травня 2025 року, ВККС повідомила, що Методикою оцінювання учасників кваліфікаційного іспиту (розділ 5 Положення) не передбачено заповнення членами екзаменаційної комісії документів (бланків, анкет, формулярів, пояснень тощо) з фіксацією балів, виставлених за показники, зазначені у затверджених методичних вказівках з оцінювання практичних завдань, та/або затвердження (оформлення) інших документів, що відображають мотиви виставлення членами екзаменаційної комісії балів.
Отже, щонайменше з 26 травня 2025 року (за твердженням позивача) йому вже мало бути відомо про відсутність фіксації балів в розрізі конкретних показників, відповідно, повторне звернення позивача із заявою від 29 травня 2025 року не є виправданим у розрізі поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, однією з підстав якого позивач визначає незрозумілість норм і правил, які застосовувалися оцінювачами при виставленні балів за практичні роботи. Надані скріншоти із посиланням на дату «завантаження» не дають можливості з'ясувати, про яке завантаження йде мова: позивач завантажив це рішення до себе в кабінет суддівської кар'єри 25 червня 2025 року, чи таке завантаження робила ВККС. Однак, ці обставини не можуть вплинути на вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, адже не доводять неможливість ознайомлення позивача з такими рішеннями безпосередньо на офіційному сайті ВККС. Крім того, як вже звертав увагу Верховний Суд в межах справи №990/294/25 у жодному зі звернень позивача до ВККС він не просив надіслати на його адресу копії оскаржуваних рішень ВККС, що дає підстави для обґрунтованого припущення про обізнаність позивача зі змістом таких рішень під час звернення до ВККС.
Також зі змісту заяви неможливо з'ясувати змістовність аргументів позивача про його перебування у тривалій відпустці, адже позивач посилається на цю обставину і як на таку, що унеможливлювала отримання поштовою кореспонденції раніше, і, одночасно, як на таку, яка унеможливлювала йому доступ до необхідних ресурсів задля підготовки і подання позовної заяви. Водночас жодне з таких обґрунтувань не свідчить про наявність об'єктивних перешкод у своєчасній реалізації права позивача, який є діючим професійним суддею, на звернення до суду з позовом за захистом своїх прав, якщо він вважав їх порушеними з 17 квітня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Враховуючи, що Верховний Суд вже роз'яснював позивачеві зокрема критерії оцінки причин пропуску строку, які неодноразово формулювалися Верховним Судом, колегія суддів вважає недоцільним їх повторне роз'яснення.
З огляду на зазначене, позивач у заяві про поновлення строку на звернення до суду у цій справі не зазначає об'єктивних причин, які унеможливлювали подання позовної заяви у визначений законом строк. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав, або ж вчинення дій, які неможливо поза розумним сумнівом пов'язати із підготовкою звернення до суду з цим позовом не є поважною причиною пропуску строку.
Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, вказану позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За змістом частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених вище недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші (поважні) причини пропуску такого строку.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі, якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто в зазначений строк, в тому числі у випадку не подання заяви про поновлення строку, а також якщо причини пропуску строку будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін Р.Ф. Ханова О.О. Шишов М.М. Яковенко