Справа № 712/10176/25
Провадження № 1-кс/712/3757/25
26 липня 2025 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , внесене в кримінальному провадженні № 12025250310002523, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
Старший слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 23 липня 2025 року, у вечірній час доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_1 , маючи умисел на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння на спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та наніс останньому не менше трьох ударів кулаками рук в область голови та тулуба, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої травми органів грудної клітки, множинні переломи ребер, правобічний пневмоторакс, підшкірної та медіастинальної емфіземи, закритої черепно-мозкової травми, множинних саден та забоїв обличчя та тулуба, переломів кісток носа внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер у КНП «Черкаська обласна лікарня ЧОР».
Причиною смерті ОСОБА_9 , згідно лікарського свідоцтва про смерть №1005 від 25.07.2025, виданого КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» є використання тупого предмета з метою вбивства чи нанесення ушкодження, травматичний субдуральний крововилив, набряк-набубнявіння головного мозку.
Причетність ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: електронним рапортом; протоколом огляду місця події від 24.07.2025; протокол огляду місця події від 24.07.2025; лікарським свідоцтвом про смерть 1005 від 25.07.2025; показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України від 24.07.2025; протокол огляду речей від 25.07.2025; повідомленням про підозру; речовими доказами; іншими матеріалами кримінального провадження.
За вказаним фактом, та у зв'язку з наявністю достатніх доказів ОСОБА_5 25.07.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Таким чином, на даний час ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Враховуючи, що підозрюваний, вчинив тяжкий злочини проти життя та здоров'я особи, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, є підстави вважати, що ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слід відмітити, що узагальнююче визначення поняття «обґрунтованість підозри» у вчиненні особою кримінального правопорушення сформульовано у правових позиціях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 ЄСПЛ зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
Від сукупності обставин справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою. При цьому така підозра не може ґрунтуватися лише на тому, що особа вчинила в минулому правопорушення, навіть аналогічне. Таким чином, підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо).
З огляду на зазначене та з урахуванням практики ЄСПЛ, в цьому випадку обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 підтверджується зібраними доказами в кримінальному провадженні, що перераховані вище. Таким чином, на даний час ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 після вчинення кримінального правопорушення нікого не повідомив, не намагався вжити заходів, щодо надання медичної допомоги потерпілому, не повідомив про вказану подію працівникам поліції, не викликав швидку медичну, що вказує на намагання приховати обставини події з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також, останній з місця вчинення злочину зник, місце перебування підозрюваного було невідоме.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання. У параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, які, у свою чергу, прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків та потерпілого, у цьому ж кримінальному провадженні, а саме приймаючи до уваги те, що ОСОБА_5 вручено клопотання про обрання запобіжного заходу та в додатках до клопотання наявні протоколи допитів свідків, де зазначено повні анкетні відомості із зазначенням адрес проживання учасників, контактних номерів телефонів. Враховуючи викладене, володіючи інформацією щодо контактних даних очевидців події, ОСОБА_5 може вжити заходів щодо впливу на свідків, шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.
Окрім того, в ході допиту свідка ОСОБА_10 , встановлено, що ОСОБА_5 після вчинення злочину звертався до останньої із проханням прийти на місце події, та знищити (викинути) взуття потерпілого ОСОБА_9 зі слідами речовини бурого кольору, що остання і зробила. Однак, ОСОБА_10 повідомляла підозрюваному про необхідність виклику працівників поліції та ШМД з метою повідомлення про подію.
Свідки допитані у кримінальному провадженні, однак в подальшому при розгляді справи судом, суд не може на них посилатись, оскільки досліджує їх показання безпосередньо в суді. Тобто вказаний ризик продовжує існувати до моменту допиту вказаних свідків на стадії судового розгляду.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, перебуваючи на волі може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Наявність вищеописаного ризику впливу на свідків підтверджується і тим, що вплив на свідків може містити самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.
Будь-яка особа, має бути захищена та з усвідомленням своєї невразливості, відсутністю страху перед підозрюваним/обвинуваченим, надати показання суду. У даному випадку забезпечення безпеки свідків, потерпілого унеможливлення на них незаконного впливу з боку підозрюваного є основним завданням на даній стадії досудового розслідування.
Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України слід оцінити в сукупності всі обставини, а саме передбачені п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України -міцність соціальних зв'язків підозрюваного, а саме те, що на даний час ОСОБА_5 неодружений, не має місця праці, не навчається, дітей не має, згідно п. 6 ч. 1 ст. 178 КПК України - має репутацію який наразі підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Між тим, слід звернути увагу, що метою обрання запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто постановлення обвинувального вироку (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Крім того, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Беручи до уваги викладене та те, що існує надто великий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі може продовжувати переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від покарання за вчинення злочину, незаконно впливати на свідків та потерпілих, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, більш м'які запобіжні заходи, а ніж тримання під вартою, не можуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали та просили задоволити.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашні арешт.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав захисника, стверджував що захищав себе.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження - протоколами огляду місця події, протоколами допиту свідка, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, лікарським свідоцтвом про смерть №1005, протоколом огляду речей, повідомленням про підозру.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Сторона обвинувачення в обґрунтування клопотання посилалась на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави».
Так, існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenkov. Ukraine, заява №622/11).
Суд вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо існування ризиків переховуватись від слідства та суду, незаконного впливу на свідків, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про існування таких ризиків свідчить суворість можливого покарання у випадку визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, який на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, за вчинення якого може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що саме по собі може бути підставою та мотивом змінити місце проживання з метою переховування від слідства та незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також при визначенні наявності ризику впливу на свідків слід, враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Суд також враховує, що ризики здійснення підозрюваним спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання запобіжного заходу.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Заслухавши учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності обставини відповідно до ст. ст.177, 178 КПК, суд приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування існують ризики переховування підозрюваного від слідства та суду, перешкоджання досудовому розслідуванню шляхом незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення та виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, враховуючи також ступінь стійкості соціальних зв'язків підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, так як наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання підозрюваного під вартою, при цьому менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, враховуючи обставини кримінального правопорушення у контексті воєнного стану в державі та ступінь ризиків на початковому етапі досудового розслідування.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину у сфері службової діяльності, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України.
З огляду на викладене, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до задоволення.
Керуючись вимогами ст. ст. 132, 176 - 178, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання 24 липня 2025 року по 21 вересня 2025.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а підозрюваному, який перебуває під вартою, в той же строк, з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Повний текст ухвали проголошено 29 липня 2025 року.