Справа № 550/742/25
Провадження № 2/550/383/25
28 липня 2025 року селище Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді - Михайлюк О.І., за участю секретаря судового засідання - Шукевич Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за частку в спільному майні подружжя, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за частку в спільному майні подружжя, в якому просить визнати легковий автомобіль марки Volvo 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з відповідача грошову компенсацію частки від ринкової вартості легкового автомобіля в розмірі 110860,00 грн. та понесені нею судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 01.09.2012 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10.10.2024 року було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 10.11.2024 року. За час перебування у шлюбі сторони придбали легковий автомобіль марки Volvo 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за відповідачем (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та автомобіль знаходяться у відповідача). На даний час сторони розлучені і проживають окремо, тому позивач просить поділити даний автомобіль між подружжям, але у зв'язку з тим, що транспортний засіб є неділимим майном в силу ст. 183 ЦК України, то виникає необхідність у виділі його частки з виплатою грошової компенсації на користь другого співвласника в твердій грошовій сумі. Станом на 10.03.2025 року спірний автомобіль коштує 221720,00 грн., оскільки автомобіль перебуває у користуванні відповідача, то позивач просить стягнути на його користь компенсацію частини вартості спільного автомобіля.
Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 26.06.2025 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Судове засідання проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи в суді.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
З боку відповідача у встановлений ухвалою суду строк відзив відповідно до вимог ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред'явлено.
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 01.09.2012 року по 10.10.2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.
26.08.2023 року на підставі договору купівлі-продажу оформленого у ТСЦ МВС №5341 відповідачем було придбано легковий автомобіль марки Volvo 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (а.с.13).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вказаний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с.10).
10.10.2024 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави шлюб розірвано (а.с.9).
Оскільки у позивача відсутній доступ до даного автомобіля та він не може провести його оцінку, ним була надана довідка про вартість легкового автомобіля від 10.03.2025 року, транспортний засіб марка, модель - Volvo V50 2.0d wagon MT 136hp, рік випуску - 2006, тип палива - дизель, об'єм двигуна, см.куб. - 1997, середньоринкова вартість - 221720 грн. (а.с.14), дану обставину відповідач не спростував, відзиву на позовну заяву не надав. Позивач просить стягнути грошову компенсацію частини вартості транспортного засобу, яка складає 110860,00 грн.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ст. 69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 своєї постанови від 21 грудня 2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65СК України.
Судом встановлено, що автомобіль перебуває у користуванні відповідача, на момент розгляду справи в суді сторони не вирішили питання про поділ майна, відповідачем в ході розгляду справи не спростовано режим спільного майна стосовно автомобіля, тому з огляду на викладене, позивач набуває право на отримання частини спільного сумісного майна та компенсації вартості його частки у спільному майні подружжя.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог. Слід визнати транспортний засіб марки Volvo 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , що зареєстровано за ОСОБА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та в порядку поділу спільного майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 даний транспортний засіб, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості компенсації частини вартості транспортного засобу Volvo в розмірі 110860,00 грн.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 211, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 60, 65, 70, 71 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за частку в спільному майні подружжя - задовольнити.
Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб марки Volvo 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб, марки Volvo 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на транспортний засіб, марки Volvo 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію частини вартості транспортного засобу марки марки Volvo 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 110860 (сто десять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 .
Суддя О.І.Михайлюк