Справа № 545/2295/25
Провадження № 2-а/545/36/25
24.07.2025 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Стрюк Л.І.
з участю секретаря Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що поліцейським взводу 2 роти 1 Батальйону УПП в Полтавській області ДПП капралом поліції Франчуком В.Є. 24.05.2025 винесена постанова серії ЕНА №4803407 про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 20 400грн. Згідно з постановою 24.05.2025 об 03год 02хв у м. Полтаві по вул. Серьогіна,3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВMW 530 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух». У обґрунтування позову посилався на те, що з вказаною постановою не згоден, оскільки вважає дії працівника поліції неправомірними, постанову незаконною та такою, що не ґрунтується на законі, так як винесена без дослідження всіх фактичних обставин справи та доказів. Вважає, що постанова винесена з порушенням вимог закону та підлягає скасуванню.
Просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4803407 від 24.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення закрити.
У відзиві на позов представник відповідача - Департаменту патрульної поліції заперечувала проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що 24.05.2025 об 00год 56хв у м. Полтава по вул. Серьогіна, 3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВMW 530 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив п.п. 2.1.г. та 2.1.6. ПДР України, а також будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 31.03.2024 у справі №545/5095/24, чим порушив п.п.2.l.a.ПДР України та ст.15 Закону України «Про дорожній pyx». Зазначила, що автомобіль під керуванням позивача був зупинений з дотриманням вимог ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». Поліцейський, рухаючись позаду транспортного засобу ОСОБА_1 та перевіривши за державним номерним знаком автомобіль через базу даних МТСБУ, встановив, що транспортний засіб не забезпеченийполісом обов'язковогострахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, це і сталопричиною зупинки даного автомобіля.Під час зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу BMW 530 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та подальшого спілкування буловстановлено, щорішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20.03.2025 останній є особою,якапозбавлена правакерування всіма видами транспортних засобів на 1 рік. Отже, позивач керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Під час розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст.63 КУ, ст.268 КУпАП, він мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання про отримання правової допомоги, зі змістом оскаржуваної постанови було ознайомлено на місці, що підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського та особистими підписами позивача у постанові. Відтак, інспектором було законно оцінено наявні докази за своїм внутрішнім переконанням та дотримано всіх передбачених чинним законодавством процедур розгляду справи, на підставі ст.36 КУпАП правопорушення були об'єднані та притягнуто позивача до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, тому просила відмовити у позові у повному обсязі.
Представник позивача надав додаткові пояснення, у яких зазначив, що автомобіль не рухався, був припаркований, правил дорожнього руху позивач не порушував, його ніхто не зупиняв, а тому підстав для перевірки документів у поліцейського не було. Наполягав на тому, що на відео зафіксовано, що позивач вказує, що за кермом автомобіля був його товариш, а він просто проходив повз, просив позов задовольнити.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, попередньо представник надав клопотання про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явилася, попередньо надавши заяви про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Встановлено, що 24.05.2025 поліцейським взводу 2 роти 1 Батальйону УПП в Полтавській області ДПП капралом поліції Франчуком В.Є. винесена постанова серії ЕНА №4803407 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20 400грн (а.с.15).
Згідно з постановою ОСОБА_1 24.05.2025 о 00год 56хв у м. Полтава по вул. Серьогіна, 3, керував транспортним засобом ВMW 530 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, що позбавлена права керування транспортними засобам, чим порушив вимоги п.2.1а ПДР України та ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух»; керував транспортним засобом без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1а ПДР України; не мав при собі реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив п.2.1.б ПДР України та ч.1 ст.126 КУпАП; на підставі ст.36 правопорушення об'єднані та винесено постанову за ч.4 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2.1.(а) ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.4 (а) ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитись із дотриманням вимог ПДР, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
Крім того, ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно положення ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Встановлено, що постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 20.03.2025 по справі №545/5095/24, провадження № 3/545/26/2025, яка набрала законної сили 31.03.2025, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.с.35-36) та відповідно до відповіді з ТСЦ МВС №5341 строк позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів ОСОБА_1 обчислюється з 31.03.2025 та закінчується 31.03.2026 (а.с.37).
Отже, ОСОБА_1 на момент винесення постанови (20.03.2025) був позбавлений права керування транспортним засобом у період з 31.03.2025 до 31.03.2026.
Згідно із копії витягу з відкритої бази даних МТСБУ станом на 24.05.2025 транспортний засіб з д.н.з. НОМЕР_1 не має чинного полісу внутрішнього страхування (а.с.38).
Відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» №340 від 08.05.1993 позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.
Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний та практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.
Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
Вилучені посвідчення водія зберігаються у територіальному сервісному центрі МВС за місцем проживання осіб, зазначеним у рішенні про позбавлення права на керування транспортними засобами.
Якщо посвідчення водія, яке вилучено в особи, позбавленої права на керування транспортними засобами, на момент її звернення знищено або втрачено, такій особі видається нове посвідчення водія після складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
Повернення посвідчення водія, отриманого вперше, особі, позбавленій права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), не здійснюється. У такому випадку після набрання чинності рішенням суду про позбавлення особи права на керування транспортними засобами посвідчення водія вважається недійсним, підлягає вилученню та передається для знищення до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.
Для отримання права на керування транспортними засобами така особа після закінчення строку, на який її позбавлено такого права, проходить позачерговий медичний огляд, повторну підготовку в закладі та складає теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС, після чого отримує посвідчення водія, яке вважається отриманим вперше.
Також відповідно до Наказу МВС № 515 від 07.12.2009 року, а саме п. 2.31 «Позбавлення осіб права керування транспортними засобами проводиться відповідно до чинного законодавства».
Після закінчення терміну позбавлення права керування транспортними засобами посвідчення водія повертаються власникам або після складання іспитів із знань Правил дорожнього Руху та навичок керування транспортними засобами проводиться їх обмін. Особам, позбавленим права керування транспортними засобами за керування ними в стані сп'яніння, посвідчення водія може бути повернуто після обов'язкового проходження медичного огляду та складання іспитів із знань Правил дорожнього руху та навичок керування транспортними засобами. При цьому іспит із навичок керування транспортними засобами приймається на транспортному засобі тієї категорії, право на керування яким особу було позбавлено.
Будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 повернуто посвідчення водія, суду не надано.
Отже, керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який не мав такого права, є неправомірним.
Суд відхиляє твердження представника позивача на відсутність в матеріалах справи доказів факту керування транспортним засобом позивачем та те, що за кермом була інша особа, а ОСОБА_1 випадково проходив повз автомобіль, а тому не мав можливості пред'явити документи на транспортний засіб з огляду на таке.
Так, з наданого відеозапису з реєстратора, встановленого в службовому автомобілі працівників поліції (а.с.42) вбачається, що біля припаркованого автомобіля ВMW 530 д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться лише позивач, який виходить зі сторони водійського сидіння (проміжок часу 00:56:22), інших сторонніх осіб, які б могли керувати транспортним засобом немає; на відео з бодікамери №470712 (а.с.42) зафіксовано, що позивач пропонує працівникам поліції виключити камери та домовитися, на вимогу працівника поліції пред'явити документи ОСОБА_1 підходить до водійського сидіння (проміжок часу 00:58:40), дістає ключі та зачиняє автомобіль (проміжок часу 00:59:35), що дає підстави суду вважати, що за кермом автомобіля знаходився саме позивач.
Також суд бере до уваги і ту обставину, що, як вбачається з відеозапису з боді-камери, позивач при спілкуванні з патрульними під час складання постанови не зміг пояснити хто саме був за кермом транспортного засобу.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту. Як роз'яснив Верховний Суд у постанові від 21 січня 2020 року в справі №754/17019/17, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, визначено що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, виконано. На підставі зібраних та оцінених доказів, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та такою, що прийнята з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, у т.ч. частиною 4 статті 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанову у справах про адміністративні правопорушення з порушенням ПДР на місці вчинення правопорушення.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Встановлено, що інспектором патрульної поліції при розгляді матеріалу та винесенні постанови роз'яснено особі, щодо якої розглядалася справа, її права, що передбачені ст.268 КУпАП, у т.ч. і право на правову допомогу.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної бодікамери (а.с.42), на проміжку часу 03:00:24 позивачу роз'яснено права та порядок сплати штрафу, зачитано постанову. Отже, під час розгляду справи позивача ознайомлено із правами, передбаченими ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, та останній відповідно до ст.268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись з усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Будь-яких обмежень у користуванні правами, передбаченими ст.268 КУпАП, під час розгляду справи не встановлено, що підтверджується матеріалами відеофіксації.
Отже, при розгляді справи поліцейський діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 286 КАС України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №4803407 від 24.05.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126КУпАП у виді штрафу в розмірі 20400 гривень - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Л. І. Стрюк