29 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/12142/21 пров. № А/857/15582/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року про повернення заяви про виправлення описки у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 заяву позивача про визнання протиправними дій, суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду по справі №460/12142/21 було задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 по справі №460/12142/21 щодо нарахування позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам із застосуванням статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» та зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Встановлено ГУ ПФУ в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Від позивача надійшла заява про виправлення описки в окремій ухвалі суду від 20.12.2024.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 заяву позивача про виправлення описки в ухвалі суду від 20.12.2024 по справі №460/12142/21 було повернуто.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що в окремій ухвалі суд зазначив обставини, які мають відношення до іншої справи, що необхідно виправити.
З урахуванням положень п.14 ст.294, ч.2 ст.312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про повернення заяви про виправлення описки, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не конкретизував, що саме потрібно виправити, або в чому полягає описка. Також суд зазначив, що виправляючи описку у рішенні, суд не може змінювати зміст цього рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Частиною першою статті 253 КАС України передбачено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Отже, приписи вказаної процесуальної норми передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.
Описками в розумінні ст.253 КАС України визнаються помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо), або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.
Так, суд може допустити помилку у найменуванні органу чи особи, у назві та реквізитах рішення, яке визнано протиправним, тощо.
Очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при розрахунках завданої шкоди, невиплаченої зарплати тощо. Така помилка може призвести до неправильного визначення розміру задоволення позовних вимог грошового характеру.
Пленум Верховного Суду України у постанові №14 від 18.12.2009 “Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності.
Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.
Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать : написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.
Отже, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 11.01.2022 по справі №921/730/13-г/3 та у своїй постанові від 09.06.2022 (провадження № 11-84сап21). Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №800/520/16 (провадження №11-684сап18) та постанові Верховного Суду від 03.12.2020 по справі №804/5600/16, ухвалі Верховного Суду від 25.11.2021 по справі №820/10744/15.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 (провадження №11-84сап21) зазначила, що описка, виправлення якої у судовому рішенні допускається відповідно до статті 253 КАС України, - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, що допущена під час його письмово-вербального викладу, яка може спотворити текст судового рішення чи призвести до його неправильного сприйняття. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати суть свого рішення, він лише усуває ті неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи на його правосудність.
Отже, з метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного (неюридичного, непроцесуального) характеру в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок (помилок правопису, що впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення) і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (переважно щодо здійснення розрахунків у контексті задоволення позовних вимог фінансового характеру) під час засідання адміністративного суду, який прийняв таке рішення, як із його власної ініціативи, так і за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи, незалежно від набрання судовим рішенням законної сили.
Тож, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у заяві про виправлення описки вказав, що в окремій ухвалі суд зазначив обставини, які мають відношення до іншої справи. Фактично позивач просить здійснити не виправлення описки у рішенні суду, а замінити його в певній частині, тобто змінити рішення по суті вирішення спору.
З урахуванням викладеного, доводи заявника про допущення судом в окремій ухвалі описки є безпідставними, вітак, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про виправлення описки.
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення заяви про виправлення описки.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року про повернення заяви про виправлення описки у справі №460/12142/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук