29 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/14668/24 пров. № А/857/16302/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Димарчук Т.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №172850025565 від 27.11.2024 про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача здійснити з 21.02.2024 перерахунок та виплату їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Рівненського окружного адміністративного суду №04-53/48 від 11.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є відповідна довідка про суддівську винагороду, яка видається за умови зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. В той же час довідка, яка надана позивачкою при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-53/12 від 21.02.2024, видана станом на 20.02.2024 та містить реальні розміри суддівської винагороди, яку отримувала ОСОБА_1 на момент виходу у відставку. Наголошує, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 та протягом 2024 року залишався незмінним, а отже підстави для здійснення позивачу перерахунку з 21.02.2024 щомісячного грошового утримання, згідно довідки №04-53/48 від 11.11.2024, виданої Рівненським окружним адміністративним судом у Головного управління, відсутні.
Позивачка не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Указом Президента України “Про призначення суддів» №843/2008 від 19.09.2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду строком на п'ять років.
З 14.10.2008 позивачка була зарахована в штат Рівненського окружного адміністративного суду, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (наказ №95-к від 14.10.2008, запис №15).
Постановою Верховної Ради України “Про обрання суддів» №445-VII від 05.09.2013 позивачку було обрано на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя №482/0/15-24 від 20.02.2024 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Рівненського окружного адміністративного суду №50-к від 20.02.2024 “Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 » наказано відрахувати суддю ОСОБА_1 зі штату Рівненського окружного.
З 21.02.2024 позивачці було призначено довічне грошове утримання судді у відставці, що підтверджується копією протоколу про призначення пенсії від 07.03.2024.
При цьому, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 був визначений на підставі довідки Рівненського окружного адміністративного суду №04-53/12 від 21.02.2024, в якій її посадовий оклад було визначено з розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102, 00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 по справі №140/5322/24, яке набрало законної сили 30.10.2024, визнано протиправними дії Рівненського окружного адміністративного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-53/12 від 21.02.2024, обчисленої з розрахунку встановленого статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн та зобов'язано Рівненський окружний адміністративний суд підготувати та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку займала до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу із розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.
11.11.2024 Рівненський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-53/48 від 11.11.2024.
Позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви долучила довідку №04-53/48 від 11.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 20.02.2024.
За принципом екстериторіальності заяву було передано та розглянуто ГУ ПФУ в Херсонській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області №172850025565 від 27.11.2024 позивачці було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Підставою відмови зазначено, що оскільки зміни розміру складових суддівської винагороди суддів, які працюють на відповідній посаді, з 01.01.2024 не відбулося, а відтак відсутні законодавчі підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вважаючи оспорюване рішення про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправним, позивачка звернулася до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з видачею Рівненським окружним адміністративним судом довідки №04-53/48 від 11.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, у пенсійного органу виник обов'язок здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Система правового захисту суддів, зокрема, їх матеріального забезпечення, визначена Законом України “Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VIII), положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно ч.2 ст.4 Закону №1402-VIII, зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.б ст.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання суд ді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз.4 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України "Про несення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" №1401-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1401-VIII).
Законом №1401-VIII, серед іншого, ст.130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме : "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій і статус суддів.
Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні ч.2 ст.130 Конституції України.
Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України “Про прожитковий мінімум» №966-XIV від 15.07.1999 (далі - Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас, статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Законів України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», “Про Державний бюджет України на 2023 рік» та “Про Державний бюджет України на 2024 рік», також встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, в той час як прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 становить 2481 гривень, з 1 січня 2023 - 2684 гривень, з 1 січня 2024 - 3028 гривень.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закони України “Про Державний бюджет України…» за 2021-2024 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Означені Закони не повинні містити іншого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII (постанови від 10.11.2021 по справі №400/2031/21, від 30.11.2021 по справі №360/503/21, від 02.06.2023 по справі №400/4904/21, від 13.07.2023 по справі №280/1233/22, від 24.07.2023 по справі №280/9563/21, від 25.07.2023 по справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 по справі №240/2978/22, від 27.07.2023 по справі №240/3795/22, від 20.11.2023 по справі №120/709/22-а, від 12.09.2024 по справі №580/2522/24).
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону №1982-IX та ст.7 Закону №2710-IX, є неправомірною.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII, тому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.07.2023 по справі №240/3795/22.
Положення розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 (далі - Порядок №3-1) встановлює перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно п.1, 6-9 розділу IV Порядку №3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч.4 ст.142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.27 Закону України “Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через веб-портал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
У разі надсилання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і документів для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання поштою днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення цієї заяви (у разі подання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання через веб-портал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації цієї заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення тексту документа та його реквізитів).
Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права, на відповідний перерахунок.
Таким чином, описаний механізм зумовлює обов'язок територіального органу пенсійного фонду здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді.
Не є спірною та обставина, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 по справі №140/5322/24, яке набрало законної сили 30.10.2024, Рівненським окружним адміністративним судом видано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-53/48 від 11.11.2024.
З вказаною довідкою позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області №172850025565 від 27.11.2024 позивачу протиправно відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача виник обов'язок щодо перерахунку позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №172850025565 від 27.11.2024.
Колегія суддів вважає вірним обраний судом першої інстанції спосіб захисту права позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 21.02.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №04-53/48 від 11.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, виданої Рівненським окружним адміністративним судом, з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин не підлягають врахуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 24.04.2025 по справі №240/9028/24, оскільки такі не є релевантними до обставин розглядуваного публічно-правового спору, з огляду на те, що у справі, яка розглядається, пенсійний орган фактично не виконує судове рішення, яке набрало законної сили та відмовляє у задоволенні заяви позивачки з тих самих підстав, які були предметом правової оцінки судом, висновки якого викладені у судовому рішенні, яке набрало законної сили, ухваленого за результатами розгляду справи, предметом якої була протиправність відповідача щодо невидачі довідки.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваного рішення та наявності підстав для його скасування, а також зобов'язання відповідача вчинити у зв'язку з цим дії щодо перерахунку та виплаті позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року по справі №140/14668/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук