29 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 308/16515/24 пров. № А/857/31428/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Шумило Н.Б. в порядку ч.4 ст.229 КАС України у м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП, відповідач), в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3166480 від 30.09.2024 за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.11.2024 у задоволенні позових вимог було відмовлено повністю.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що відповідачем не додано жодного доказу стосовно того, що він на конкретній ділянці дороги перевищив встановлену максимальну швидкість руху. На наданих відео й фото взагалі не видно в зоні яких знаків його було зупинено співробітником поліції та незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності. Суд взяв до уваги висновки приладу "Трукам", проігнорувавши при цьому рішення апеляційних судів (остання інстанція у справах про адміністративні правопорушення), якими визнавалася протиправною вимірювання поліцейськими швидкості руху автомобілів приладом "Трукам" не в автоматичному режимі, тобто "з рук".
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3166480 від 30.09.2024 позивача було визнано виннним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови слідує, що позивач, 30.09.2024 о 14:09:58, траса М06, 790 км керував транспортним засобом марки ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 88 км/год в зоні дії знаку 3.29 “Обмеження максимальної швидкості 50 км/год», чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу на 38 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним приладом для вимірювання швидкості руху ТЗ TruCam LTI 20/20 ТС000624, камера 470423, чим порушив п.12.9.б ПДР.
До матеріалів справи додано копію Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/30513 від 26 березня 2024 року, яке чинне до 26 березня 2025 року, відповідно до якого Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCАМLTI20/20ТС000624 за результатами повірки відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Також копію Експертного висновку щодо програмного забезпеченняАМ щодо можливості використання для розшифрування (перегляду) на ЕОМ змісту файлів, що зафіксовані Лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів LTI 20-20 TruCАМ.
Також додано копією листа Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року №22-38/49 підтверджується, що Лазерний вимірювач ТruСАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.
Також до матеріалів справи додано відеозапис, з якого вбачаються обставини вчинення адміністративного правопорушення, на такому зафіксовано транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 та його швидкість, яка становила 88 км/год, процедури розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови.
Вважаючи протиправною оспорювану постанову, позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а тому рішення про притягнення його до відповідальності є обґрунтованим, правомірним, у зв'язку з чим скасуванню не підлягає.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух», установлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
Пунктом 1.3 ПДР установлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Приписами підпункту “б» пункту 12.9 ПДР визначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами частини першої статті 72 КАС України визначено, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до частин першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із частиною першою ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У даному випадку предметом доказування є факт перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортним засобом більш як на двадцять кілометрів на годину в зоні дії дорожнього знаку 3.29 “Обмеження максимальної швидкості 70 км».
Щодо доводів позивача про неналежність як доказу показань лазерного вимірювача TruCAM LTI 20/20, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З матеріалів справи видно, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксований відповідачем на лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 на 790 кілометрі автомобільної дороги М-06 та підтверджується відеозаписом події з цього пристрою, який був досліджений судом та приймається до уваги, на такому чітко зафіксовано швидкість 88 км/год транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 30.09.2024 о 14.09 год.
Апеляційний суд зазначає, що позивачем не оспорюється те, що він 30.09.2024 о 14.09 год. на 790 км автодороги М06 керував транспортним засобом марки «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 .
Отже, керування позивачем транспортним засобом зі швидкістю 88 км/год підтверджено належними та допустимими доказами, а тому доводи позивача про те, що він не порушив ПДР, не перевищив дозволеної швидкості, є необґрунтованими.
Щодо доводів про те, що дані з приладу TruCAM не можна вважати належними доказами, колегія суддів зазначає наступне.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20, зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12, затверджений сертифікатом, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012 року.
Всі прилади, що використовуються працівниками патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437 і становить 1 рік.
В подальшому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1362 внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п. 1 виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема У3197-12.
Однак, засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.
Згідно даних свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/30513 від 26 березня 2024 року, виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», здійснена повірка лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LTI 20/20 ТгuСАМ № ТС000624. Дане свідоцтво чинне до 26 березня 2025 року.
Згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості LTI 20/20 ТгuСАМ № ТС000624, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, його покази є доказом у розумінні вимог ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги позивача, стосовно невірного вимірювання працівниками поліції швидкості руху його транспортного засобу, з огляду на те, що пристрій не був закріплений стаціонарно, а тримався інспектором у руках, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.
Листом Державного Підприємства “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» №22-38/49 від 01.10.2019 роз'яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM LTI 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів у автоматичному режимі.
Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимі + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 ком/год, + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.
Отже при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача TruCAM LTI 20/20 експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках. Таким чином, твердження позивача, що використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ спростовується дослідженими доказами по справі.
При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год.
Враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху позивачем становить 38 км/год, що перевищує визначений рівень похибки та не могло бути обумовлене нею, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на некоректне вимірювання працівниками поліції швидкості руху транспортного засобу, що здійснене із застосуванням пристрою, що не був закріплений стаціонарно.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що надані відповідачем матеріали фотофіксації, зроблені за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 № ТС000624 є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Водночас, доводи апеляційної скарги про те, що з урахуванням положень ст. 40 Закону України “Про Національну поліцію» прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, є помилковими, оскільки вимоги ст. 40 Закону України “Про Національну поліцію» не містить приписів щодо можливості використання поліцією лише змонтованих технічних приладів. Водночас зазначена норма права передбачає можливість монтажу або розміщення таких приладів по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Крім того, доводи скаржника про те, що на наданих фото та відео неможливо встановити в зоні яких знаків позивача та на якій ділянці дороги його було зупинено співробітниками поліції, є безпідставними, оскільки на фотознімку лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000624 зазначено дату вчинення правопорушення, серійний номер приладу, швидкість транспортного засобу позивача, місце вчинення правопорушення, географічні координати, які вказують про його місцезнаходження в межах дії дорожнього знаку 3.29 (50 км/год.).
Також, як вірно враховано судом першої інстанції, Закон України “Про Національну поліцію» не зобов'язує встановлювати знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби контролю за дотриманням дорожнього руху в частині порушення норм швидкісного режиму.
Згідно ПДР України знак 5.76 позначає “Автоматичну відеофіксацію порушень Правил дорожнього руху».
Таким чином, обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов'язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму.
Разом з тим, фіксація порушення ПДР позивачу здійснювалась в ручному режимі, таким чином чинний ПДР не містить обов'язкової вимоги щодо позначення місць контролю за швидкісним режимом в ручному режимі спеціальними дорожніми знаками, така вимога є виключно до автоматичної відеофіксації порушень ПДР.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме порушення останньою вимог підпункту “б» пункту 12.9 ПДР України, у відповідності до якого водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29.
Апеляційний суд враховує, що згідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі “O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Порушення вимог частини 1 статті 122 КУпАП, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, на переконання апеляційного суду, є суспільно небезпечним та може призвести до тяжких наслідків.
Враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування спірної постанови.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2024 року по справі №308/16515/24 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук