28 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6437/24 пров. № А/857/9025/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Шевчук С.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року (судді Біньковської Н.В., ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ) у справі №300/7119/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо відмови провести з 01 липня 2024 року перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника із включенням щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов'язати з 01 липня 2024 року провести перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника, із включенням щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подано апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість Рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Івано-Франківській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника - чоловіка ОСОБА_2 згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (а.с.15, 16).
В період з 01.01.2018 годувальнику ОСОБА_2 виплачувалася пенсія за вислугу років, обчислена із врахуванням складових грошового забезпечення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", що сторонами не заперечується.
З 01.07.2021 пенсійний орган встановив позивачу щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713, внаслідок чого основний розмір пенсії у разі втрати годувальника становив 5504,44 грн., що підтверджується розпорядженням про перерахунок пенсії з 01.08.2021 (а.с.25).
Зважаючи на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/12704/18 (щодо визнання нечинним пункт 3 Постанови №103) та рішення Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19 (щодо необхідності надання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, із врахуванням щомісячних додаткових його видів за показниками станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії з 01.04.2019) за зверненням позивача уповноважений орган в інтересах позивача видав нову довідку за показниками станом на листопад 2019 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 в адміністративній справі №300/2364/24, яке набрало законної сили 07.06.2024, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення від 14.02.2024 №10/1/943, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я померлого чоловіка ОСОБА_2 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, враховуючи раніше проведені виплати.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 в адміністративній справі №300/2364/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснено перерахунок позивачу пенсії за вислугу років із врахуванням таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 5360,00 грн., оклад за військовим званням - 1410,00 грн., надбавка за вислугу років 50% - 3385,00 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення становить 9280,75 грн. Загальна сума грошового забезпечення складає 19435,75 грн. Основний розмір пенсії визначений у розмірі 30% грошового забезпечення (5830,73 грн.) та з урахуванням надбавок становить 9629,00 грн. (а.с.26).
Виконання вказаного судового рішення проведено відповідачем 01.07.2024, що підтверджується розпорядження про перерахунок пенсії.
Після вказаного перерахунку відповідач з 01.07.2024 припинив виплату позивачу 2000,00 грн. доплати до пенсії, призначеної з 01.07.2021 на підставі Постанови №713.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.05.2024 про нарахування та виплату доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713 у розмірі 2000,00 гривень (а.с.21).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 26.07.2024 №6625-5300/К-02/8-0900/24 повідомило позивача про те, що на виконання рішення суду від 07.05.2024 в адміністративній справі №300/2364/24 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 збільшився більше ніж на 2000,00 грн., тому вона втратив право на встановлення щомісячної доплати відповідно до абзацу 1 і 2 пункту 1 Постанови №713 (а.с.23).
Уважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з позовними вимогами.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно статті 29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби (стаття 30 Закону №2262-XII).
Положеннями пункту “б» статті 36 Закону №2262-XII передбачено, що сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, пенсія в разі втрати годувальника призначається у розмірі - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Згідно із статтею 40 Закону №2262-XII пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - довічно.
Зміна розміру пенсії, якщо у складі сім'ї, якій було призначено пенсію у разі втрати годувальника, станеться зміна, внаслідок якої окремі члени сім'ї або сім'я в цілому втратять право на пенсію, перерахунок пенсії або припинення її виплати провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, у якому сталася зміна.
Отже, пенсія у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо пов'язана з правом на пенсію саме померлої особи, що мала на утриманні інших непрацездатних осіб.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закон провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Частиною 3 статті 63 Закону №2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за Законом №2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (ч.4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ)
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі також - Постанова №704), відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Отже, Постановою №704 введено в дію нові (підвищені) схеми тарифних розрядів і коефіцієнтів складових грошового забезпечення діючих військовослужбовців, в тому числі за прирівняною посадою, яку до звільнення займав позивач.
Проте, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі також - Постанова №103), яка набрала чинності 24.02.2018. Цією постановою відповідно до частини 4 статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року (пункти 1, 2 Постанови №103).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 в справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Таким чином, з 05.03.2019 з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі №826/3858/18 пункт 1 Постанови № 103, який для осіб, звільнених з військової служби, встановлював (обмежував) склад грошового забезпечення для перерахунку пенсії без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, втратив чинність.
Оскільки, з 05.03.2019 втратила чинність визначена Постановою № 103 прив'язка бази для обчислення пенсії із показників грошового забезпечення до календарного місяця березень 2018 року і уповноваженими органами не організовано перерахунок раніше призначених з урахуванням пункту 3 Постанови № 103 пенсій, пенсіонери з числа колишніх військовослужбовців, як свідчить судова практика в Україні, почали самостійно звертатись до уповноваженого органу за видачею нової довідки та подальшого перерахунку пенсій з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704, та відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, за показниками станом не на березень 2018 року, а на березень 2019 року.
14.07.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (надалі також - Постанова №713).
У преамбулі Постанови №713 зазначено, що ця постанова прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 1 Постанови №713 установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 р. (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 р. № 2146-IX “Про внесення змін до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо пенсій в разі втрати годувальника»), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Верховний Суд у постанові від 08.11.2022 в справі №420/2473/22, здійснюючи тлумачення Постанови №713, вказав, що внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018. Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Таким чином Верховний Суд, здійснюючи тлумачення абзацу третього пункту 1 Постанови №713 фактично виснував, що існує вид перерахунку пенсії, який проводиться після 01.03.2018 та збільшує її розмір, проте не призводить до припинення виплати 2000,00 гривень доплати до пенсії на підставі пункту 1 Постанови №713, а саме: "перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, оскільки такий не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії".
Такий правовий висновок Верховного Суду застосовувався також у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №600/870/22-а, від 04.04.2023 у справі №380/25987/21, від 18.04.2023 у справі №560/6528/22, від 26.04.2023 у справі №160/14146/22, від 26.04.2023 у справі №380/14122/22, від 26.04.2023 у справі №380/4510/22, від 26.04.2023 у справі №140/10795/21, від 01.05.2023 у справі №300/2963/22, від 17.05.2023 у справі №620/5518/22, від 24.05.2023 у справі №400/2732/22 і від 06.09.2023 в справі №580/5732/22.
Аналогічного висновку при віднесенні цієї категорії справ до справ незначної складності дійшов Верховний Суд в ухвалах від 02.06.2023 у справі №560/309/23, від 31.05.2023 у справі №560/516/23, від 17.05.2023 у справі №580/6405/22, від 10.05.2023 у справі №300/5109/22, від 08.05.2023 у справах №300/114/23 і №300/2762/22, 04.05.2023 у справі №580/5109/22, від 08.05.2023 у справах №260/5177/22 і №300/114/23, від 05.06.2023 у справі №560/13253/22, від 06.06.2023 у справі №560/13241/22, від 08.06.2023 у справі №560/114/23, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, оскільки позивачу з липня 2021 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України за №713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" нараховувалась та виплачувалась щомісячна доплата в розмірі 2000,00 грн., однак відповідач припинив таку виплачувати з липня 2024 року внаслідок перерахунку пенсії, здійсненого на виконання рішення суду в справі №300/2364/24. Отже, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати з 01.07.2024 позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 за №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити з 01.07.2024 щомісячну доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 за №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Доводи апелянта із посиланням на позиції апеляційних адміністративних судів є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі №300/6437/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
С.М. Шевчук
Повний текст постанови складено 28.07.2025