29 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 297/4201/24 пров. № А/857/12493/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С.М.
суддів -Гуляка В. В.
за участю секретаря судового засідання Ільчишин Н. В. Ханащак С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2025 року у справі № 297/4201/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Ороса Валентина Валентиновича, Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, поліцейського СРПП Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Алексика Юрія Івановича, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови,
місце ухвалення судового рішення м. Берегів
Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ
суддя у І інстанціїФейір О.О.
дата складання повного тексту рішення не зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд Закарпатської області із позовом до поліцейського Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Ороса Валентина Валентиновича, Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та поліцейського СРПП Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Алексика Юрія Івановича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3128714 від 25 вересня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2025 року у справі № 297/4201/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Ороса Валентина Валентиновича, Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, поліцейського СРПП Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Алексика Юрія Івановича, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, на обставини щодо порушення порядку розгляду адміністративної справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, позаяк фактично оскаржувану постанову складав та виносив фактично поліцейський Алексик Ю.І., а поліцейський Орос В.В. на місці розгляду справи був відсутній. Припускає що оскаржувану постанову замість ОСОБА_2 міг підписати ОСОБА_3 .
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, а зокрема відповідач та представник позивача повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зазначаючи про порушення допущені поліцейськими при винесенні оскаржуваної постанови, зокрема про те, що така складена поліцейським Оросом В.В., а підписана поліцейським Алексиком Ю.І. замість останнього, не знайшло свого підтвердження в ході судового розляду справи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3128714 від 25вересня 2024року, ОСОБА_1 (позивач) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 340 грн. за порушення ним п. 8.4 Правил дорожнього руху.
Зміст виявленого порушення полягає в тому, що 25.09.2024 о 11 год. 41 хв. позивач керуючи транспортним засобом марки "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 порушив вимогу дорожнього знаку 3.34 "Стоянка та зупинка заборонена", чим самим порушив вимоги п. 8.4 Правил дорожнього руху.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 222 КУпАП установлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2 і 3 статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 2 розділу III Інструкції № 1395 постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 2 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України регулюється Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України та іншими нормативними актами.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 8.4. ПДР дорожні знаки поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Згідно розділу 33 Правил дорожнього руху, заборонним дорожнім знаком 3.34 «Зупинку заборонено» - забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Згідно частини 1 стаття 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями статті 280 КУпАП закріплено обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП колегія суддів доходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 122 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Із змісту оскаржуваної постанови (п. 7) убачається, що на підтвердження доказів з приводу порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.34 "Стоянка та зупинка заборонена" та п. 8.4 Правил дорожнього руху відповідачем не зазначено жодних доказів.
Дослідивши пояснення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу, судом установлено, що відповідачі повідомили на момент отримання адміністративного позову відеодоказ вчиненого порушення відсутній.
У відповідності до п. 1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху України.
З урахуванням викладеного в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачами не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій доказів порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.34 "Стоянка та зупинка заборонена" та п. 8.4 Правил дорожнього руху.
При цьому суд зауважує, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 751/4821/17.
Стосовно ж доводів скаржника про порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, то колегія суддів зазначає таке.
Дослідивши долучений до матеріалів справи відеодоказ (ас. 10) колегією суддів установлено, що 25.09.2024 близько 11 год. 40 хв. по вул. Івана Франка в м. Берегове до транспортного засобу марки "Renault", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в якому перебував позивач підійшов працівник поліції, який назвався ОСОБА_3 та повідомив позивача про порушення ним дорожнього знаку 3.34 "Стоянка та зупинка заборонена" та п. 8.4 Правил дорожнього руху та запросив його до службового транспортного засобу та в подальшому вказаний працівник поліції здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення зі складанням та розпечатуванням оскаржуваної постанови, зі змістом якої позивача повідомлено під підпис.
Згідно з п. 2 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Отож з наведеної норми слідує, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснює виключно той поліцейський який розглянув справу про адміністративне правопорушення.
Однак, як встановлено колегією суддів з долученого відеозапису убачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення зі складанням та розпечатуванням оскаржуваної постанови здійснив працівник поліції- Алексик Ю.І., натомість за змістом оскаржуваної постанови розгляд справи здійснено поліцейським Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Орос Валентином Валентиновичем, що не відповідає дійсності, позаяк зазначений у постанові працівник поліції фактичного розгляду вказаної справи не здійснював та оскаржувану постанову не виносив.
Крім того, матеріали вказаного відеозапису не містять доказів порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.34 "Стоянка та зупинка заборонена" та п. 8.4 Правил дорожнього руху.
Суд зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
З урахуванням приведених положень законодавства та зібраних у справі доказів колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням вимог п. 2 розділу IV Інструкції № 1395 та за відсутності доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення.
Згідно ч. 3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Натомість оскаржувана постанова таких доказів не містить.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3128714 від 25 вересня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесено витрати пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 605,60 та в суді апеляційної інстанції у вигляді сплати судового збору у розмірі 908.40 грн. Ураховуючи обставини, щодо задоволення позову, суд присуджує на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 грн за рахунок бюджетного фінансування відповідача.
Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2025 року у справі № 297/4201/24 скасувати.
Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності серії ЕНА №3128714 від 25 вересня 2024 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетного фінансування Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 40108913, адреса: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд.13) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 29.07.25