28 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5197/24 пров. № А/857/28342/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГРАТ" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Качур Р.П. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГРАТ" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БОГРАТ» (далі - ТзОВ «БОГРАТ», Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС №7885/13-01-07-10 від 29.02.2024.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що контролюючим органом порушено вимоги законодавства щодо проведення перевірки. З урахуванням положень п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України (далі - ПК України) копію наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки повинен був вручити не пізніше 24.01.2024. При цьому, як вказано в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки №4434/13-07-10/44661964 від 08.02.2024, копія наказу та направлення на перевірку вручені 26.01.2024, тобто вже під час проведення перевірки.
У відзиві на апеляційну скаргу представниця відповідача Кухар Н.М. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що Товариство зареєстровано у встановленому порядку як юридична особа, платник податків, платник єдиного внеску, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ГУ ДПС на підставі наказу №275-ПП від 24.01.2024 та направлення на перевірку №560 від 26.01.2024 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Бограт», за наслідками якої складено Акт №4434/13-01-07-10/44661964 від 08.02.2024 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ “Бограт»» з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному зовнішньоекономічному контракту №05-11 від 05.11.2022, дата здійснення експортної операції 15.12.2022.
Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Бограт» вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018 (із внесеними змінами), з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ №5 від 02.01.2019, в результаті чого допущено порушення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним експортним контрактом №05-11 від 05.11.2022, укладеним з нерезидентом POLO TRADING SPOLKA Z JGRANICZONA ODPOWIEDZIANOSCI (Польща).
За наслідками проведеної перевірки ГУ ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №7885/13-01-07-10 від 29.02.2024, яким нараховано пеню за порушення граничних строків розрахунків по експортному контракту №05-11 від 05.11.2024, укладеного з POLO TRADING SPOLKA Z JGRANICZONA ODPOWIEDZIANOSCI в розмірі 22468,91 грн.
Вважаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі проведення виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу не свідчить про допущення відповідачем порушень норм ПК України, які тягнуть за собою протиправність ППР. Суд врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.09.2021 по справі №816/228/17, відповідно до якого підставами для скасування ППР є не будь-які порушення, допущені під час проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обгрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішеннями. Щодо встановленого контролюючим органом порушення Товариством вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням вимог п. 21 розділу ІІ «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», суд зазначив, що Товариством не наведено спростувань встановлених контролюючим органом порушень граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п. 78.4, п.78.5 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів : направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.
Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу ; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, серед іншого, посилається на відсутність у контролюючого органу підстав для проведення документальної перевірки.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 по справі № 804/1113/16, від 24.05.2019 по справі № 826/16221/15, від 03.10.2019 по справі № 820/850/16, від 16.10.2019 по справі № 820/11291/15, від 22.11.2019 по справі № 815/4392/15 тощо. Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: «оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 по справі № 816/228/17 сформовано позицію згідно якої: «Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки».
Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
Аналіз таких висновків Великої Палати Верховного Суду свідчить, шо:
-не всі процедурні порушення допущені під час призначення та/або проведення перевірки (доведені платником під час судового розгляду справи належними, допустимими та достатніми доказами) є підставою для скасування прийнятого за результатами перевірки рішення контролюючого органу;
-підставами для скасування таких рішень є лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки;
-необхідність дотримання балансу публічних і приватних інтересів при прийнятті контролюючими органами рішень про проведення перевірок.
Отже, обставинами які підлягають доказуванню у таких категоріях справ є причинно-наслідковий зв'язок між процедурними порушеннями допущеними (на переконання платників податків) під час перевірки та правильністю висновків сформованими за результатом такої перевірки.
Згідно цієї ж постанови Великої Палати Верховного Суду, порушення, допущені під час призначення та проведення перевірки, можуть бути підставою для скасування рішення контролюючого органу у випадку, якщо такі порушення вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
З матеріалів справи видно, що ГУ ДПС скеровано позивачу запит про надання інформації (пояснення) та її документального підтвердження № 24349/6/13-01-07-10-16 від 17.08.2023.
На виконання вказаного запиту позивачем скеровано ГУ ДПС лист-пояснення з документальним підтвердженням № 16/10 від 16.10.2023.
За змістом наказу ГУ ДПС №275-ПП від 24.01.2024, відповідачем призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Бограт» з 26.01.2024 тривалістю 5 робочих днів.
Як слідує з акта перевірки, перевірка проводилась з 26.01.2024 по 01.02.2024. Копію наказу ГУ ДПС №275-ПП від 24.01.2024 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки вручено 26.01.2024 директору ТзОВ «Бограт» Жовнич Наталії Борисівні та ознайомлено з направленням №560 від 26.01.2024.
При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що сам позивач стверджує про надання ним усіх первинних документів для проведення перевірки.
Перевірка була призначена контролюючим органом з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному зовнішньоекономічному контракту №05-11 від 05.11.2022.
Колегія суддів зазначає, що наказ за формою відповідає вимогам п.81.1 ст.81 ПК України, оскільки в ньому зазначено дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта, адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПКУ, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не доведено, як саме вказані порушення під час призначення перевірки вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами проведеної перевірки. Разом з тим, порушення під час самого проведення перевірки контролюючим органом не допущено.
Таким чином, вказані формальні порушення під час призначення перевірки в даному випадку не можуть слугувати самостійною підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування ППР, за відсутності причинно-наслідкового зв'язку між процедурними порушеннями та правильністю висновків контролюючого органу прийнятих за результатом такої перевірки.
Відтак, колегія суддів не вважає процедурні порушення під час призначення перевірки такими, що тягнуть протиправність оспорюваного ППР, прийнятого за наслідками такої перевірки, отже слід перевірити підстави позову щодо наявності порушень податкового законодавства.
Щодо суті виявлених порушень, колегія суддів вважає слушними доводи контролюючого органу та вважає за необхідне з цього приводу вказати наступне.
Підпунктами 20.1.4, 20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків;
застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21.06.2018.
Особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями, зокрема, з експорту товарів регламентується відповідно до статті 13 Закону № 2473-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. =
Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Відповідно до пункту 14-2 Постанови Правління НБУ №18 від 24.08.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», на період воєнного стану граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (ч. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", надалі Закон № 2473, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2473, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2473-VIII, та з урахуванням пункту 14 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» із змінами і доповненнями (далі Постанова НБУ № 18), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів починаючи з 05.04.2022 становлять 180 днів.
Відповідно до отриманої ГУ ДПС податкової інформації НБУ про виявлені агентами валютного (ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 305299)) факти ненадходження в установлені Національним банком України граничних строків розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.07.2023 які надаються згідно з Постановою НБУ № 7, надіслані листами ДПС України № 18996/7/99-00- 07-05-02-07 від 07.08.2023 по експортному зовнішньоекономічному контракту №05-11 від 05.11.2022, дата здійснення експортної операції 15.12.2022 та відповідно до представлених Товариством до перевірки документів, колегією суддів встановлено наступне.
ТзОВ «Бограт» укладено контракт № 05-11 від 05.11.2022 з POLO TRADING SPOLКA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCI (Польща) про на поставку товару, зокрема ягід брусниці, заморожені країна походження: Україна (код УКТЗЕД 08119095).
Пунктом 1 контракту визначено, що продавець зобов'язується протягом терміну дії цього договору передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар.
Пунктом 5.1 контракту визначено, що оплата здійснюється шляхом банківського переказу на банківський рахунок продавця, зазначений у розділі 11 цього контракту. Платіж вважається виповненим з моменту зарахування зарахування коштів на банківський рахунок продавця. Відповідно до п. 5.2 контракту покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом одного дня після доставки товару на склад покупця. Пунктом 5.3 визначено, що за порушення строків оплати товару покупець несе відповідальність у вигляді штрафу та пені у розмірі 25% річних від неоплаченої суми за кожен день прострочення. Штраф та пеня повинні бути зараховані на банківський рахунок продавця не пізніше 10 банківських днів з моменту порушення зобов'язань за цим контрактом.
Грошові кошти по договору № 05-11 від 05.11.2022, укладеному з фірмою-нерезидентом POLO TRADING SPOLКA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCI, надійшли в повному обсязі на загальну суму 35700 євро, однак з порушенням законодавчо встановлених строків, а саме : за митною декларацією № 22UA205050080503U9 від 15.12.2022 на суму 10500 євро (з граничним строком надходження валютної виручки 12.06.2023 року) оплата надійшла згідно з банківською випискою від 15.06.2023 в сумі 14300 євро в частині 10500 євро. Кількість днів прострочення - 3 дні; за митною декларацією № 22UA205050080522U9 від 15.12.2022 на суму 10500 євро (з граничним строком надходження валютної виручки 12.06.2023 року) оплата надійшла згідно з банківськими виписками від 15.06.2023 в сумі 14300 євро в частині 3800 євро, від 04.07.2023 в сумі 11950 євро в частині 6700. Кількість днів прострочення - 3 та 22 дні; за митною декларацією № 23UA205050006507U4 від 18.01.2023 на суму 14700 євро (з граничним строком надходження валютної виручки 16.07.2023 року) оплата надійшла згідно з банківськими виписками від 04.07.2023 в сумі 11950 євро в частині 5250 євро, від 17.07.2023 в сумі 3700 євро, від 18.07.2023 в сумі 5750 євро - без порушення граничних строків розрахунків.
Вказане підтверджено платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно зазначив, що за результатами перевірки інформації Національного банку України про виявлені факти порушення встановлених граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ №7 від 02.01.2019 та на виконання статей 12 і 13 Закону № 2473-VIII, про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком України граничних строків розрахунків або строків, визначених у висновках, грошових коштів чи товарів, станом на 01.07.2023, які надані ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299 (лист ДПС України № 18996/7/99-00-07- 05-02-07 від 07.08.2023), по Договору № 05-11 від 05.11.2022 (дата здійснення експортних операцій - 15.12.2022 ) встановлено порушення ч.2 ст.13 Закону № 2473-VIII та п.21 розділу ІІ Постанови № 5 по Договору №05-11 від 05.11.2022, укладеному між ТзОВ «Бограт» та фірмою-нерезидентом POLO TRADING SPOLКA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCI (Польща), в частині порушення граничних строків розрахунків по експорту.
Відповідно пункту 144 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (із змінами і доповненнями, внесену постановою Правління Національного банку України від 04.04.2022 №68) розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
Пунктом 146 Постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 встановлено, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/ імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (в редакції від 02.09.2022 згідно з Постановою НБУ № 197).
Таким чином, відповідно до ч.2 ст.13 Закону №2473, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У даному випадку, питання порушення законодавства пов'язані з проведенням розрахунків за товар з порушенням граничних строків.
Проаналізувавши положення ПК України, Закону №2473 та постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи надані сторонами свідчать про те, що податковим органом правомірно накладено штрафні санкції на Товариство за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язання у вигляді порушення строків надходження валютної виручки за контрактом укладеним з контрагентом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом правомірно нараховано пеню за порушення граничних строків розрахунків по експортному контракту №05-11 від 05.11.2022 в розмірі 22468,91 грн згідно ППР № 7889/13-01-07-10 від 29.02.2024.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГРАТ" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року по справі №380/5197/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук