28 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9364/24 пров. № А/857/25692/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року, ухвалене суддею Братичак У.В. у м. Львів у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/9364/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-
01 травня 2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха» звернулося до суду з позовом до відповідача - Львівської митниці, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №UA209000/2023/901410/2 від 29.12.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2023 №UA209170/2023/004474.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901410/2 від 29.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/004474 від 29.12.2023.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем Бе Ха» (місцезнаходження: вул. Глинська, 14, м.Пустомити, Львівський район, Львівська область, 81100; код ЄДРПОУ: 44081602) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) сплачений судовий збір в сумі 8934 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн 29 коп.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Львівська митниця оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом.
В підтвердження наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів та підстав для витребування додаткових документів, скаржник, зокрема покликається на такі неточності та розбіжності:
- у інвойсі № MD2023/12-155 від 21.12.2023 зазначено, що оплата за отриману продукцію здійснюється по передоплаті. Декларантом надано платіжний документ, який не може бути взятий до уваги як банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваних товарів оскільки: не відповідає вимогам Закону №1591-ІХ та Постанови №216; не містить найменування, місцезнаходження та рахунку надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента.
- відповідно до п.п. 3.4 Контракту № MD 2022/12/30 від 30.12.2022, Продавець зобов'язується надати товар покупцеві не пізніше ніж 45 днів після здійснення замовлення Покупцем. Слід зазначити, що декларантом до митного оформлення замовлення не подавались.
- у гр. 16 і 23 CMR б/н від 21.12.2023 наявний запис що перевізник по даній поставці «ФОП ОСОБА_1 », рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг № 3359 від 20.12.2023 та заявка на надання транспортно-експедиційних послуг виставлені ПП «Авант-Т». Документи, що визначають договірні відносини з «ФОП ОСОБА_1 » відсутні. Окрім того рахунок на перевезення виставлений до здійснення перевезення вантажу, оскільки рахунок-фактура та ЦМР виставлені 21.12.23, а рахунок на перевезення 20.12.23. Отже, відомості щодо складових митної вартості (транспортування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: банківський платіжний документ, проформи-інвойси, які датовані раніше ніж платіжний документ, але в них передбачено передоплату. Таким чином вище згадані документи містять розбіжності. Каталог, прайс-лист, договір на перевезення, експортну декларацію.
Згідно доводів скаржника, надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.
Митним органом встановлено, що у інвойсі №MD2023/12-155 від 21.12.2023 зазначено, що оплата за отриману продукцію здійснюється по передоплаті. До митного оформлення разом з митною декларацією від 29.12.2023 №23UA209170108694U8 банківські платіжні документи не надавались, про що свідчить її гр.44.
Зазначає, що здійснення оплати за товар, як це передбачено рахунком-фактурою №MD2023/12-155 від 21.12.2023, не підтверджено документально та не піддається перевірці. З урахуванням цього, за поданою до митного оформлення декларацією не була підтверджена така складова митної вартості, як ціна товару.
Також зазначає, що у гр. 16 і 23 CMR б/н від 21.12.2023 наявний запис що перевізник по даній поставці «ФОП ОСОБА_1 », рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг № 3359 від 20.12.2023 та заявка на надання транспортно - експедиційних послуг виставлені ПП «Авант-Т». Документи, що визначають договірні відносини з «ФОП ОСОБА_1 » відсутні. Окрім того рахунок на перевезення виставлений до здійснення перевезення вантажу, оскільки рахунок-фактура та ЦМР виставлені 21.12.23, а рахунок на перевезення 20.12.23. Отже, відомості щодо складових митної вартості (транспортування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Отже, зважаючи на викладене, Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару: №UA209000/2023/901410/2 від 29.12.2023 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягало скасуванню.
Позивач подав до суду пояснення, у якому заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 30 грудня 2022 року між Компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільно Українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха» (Покупець) укладено контракт поставки № MD 2022/12/30, за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити Товар відповідно до інвойсів.
Згідно п.5.3 контракту поставки № MD 2022/12/30 від 30.12.2022 Покупець здійснює оплату вартості Товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку.
21.12.2023 Продавець відвантажив на адресу Покупця товар - щітки склоочисника в асортименті в кількості 72700 штук на загальну суму 44638,50 дол. США, відповідно до комерційного інвойсу № MD2023/12-155 від 21.12.2023 до Контракту № MD 2022/12/30 від 30.12.2022.
29.12.2023 декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД 23UA209170108694U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією МД 23UA209170108694U8, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості імпортованого товару було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: контракт поставки № MD 2022/12/30 від 30.12.2022; комерційний інвойс № MD2023/12-155 від 21.12.2023; СМR від 21.12.2023; копія сертифікату походження №PL/MF/AS0212912 від 21.12.2023; рахунок-фактура №3359 від 20.12.2023; довідка транспортних витрат №3359 від 21.12.2023; заявка на транспортно-експедиційні послуги №3359 від 20.12.2023.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України митним органом надіслано вимогу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.
Декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс-лист від 28.09.2023; каталоги; договір №090123/1 про надання експедиційно-транспортних послуг від 09.01.2023; копію експортної декларації 23PL402010E1907648, копії проформ-інвойсів №PRMD2023/10-169 від 04.10.2023, №PRMD2023/10-170 від 04.10.2023, №PRMD2023/10-171 від 04.10.2023, №PRMD2023/10-173 від 06.10.2023; №PRMD2023/10-172 від 06.10.2023; копії платіжних інструкцій №73 від 11.10.2023 та № 74 від 12.10.2023.
За результатами розгляду МД 23UA209170108694U8 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2023 №UA209000/2023/901410/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2023 №UA 209170/2023/004474.
У графі 33 Рішення про коригування № UA209000/2023/901410/2 від 29.12.2023 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним.
У інвойсі № MD2023/12-155 від 21.12.2023 зазначено, що оплата за отриману продукцію здійснюється по передоплаті. Декларантом надано платіжний документ, який не може бути взятий до уваги як банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваних товарів оскільки: не відповідає вимогам Закону №1591-ІХ та Постанови №216; не містить найменування, місцезнаходження та рахунку надавача платіжних послуг отримувача та банка кореспондента.
Відповідно до п.п. 3.4 Контракту № MD 2022/12/30 від 30.12.2022, Продавець зобов'язується надати товар покупцеві не пізніше ніж 45 днів після здійснення замовлення Покупцем. Слід зазначити, що декларантом до митного оформлення замовлення не подавались.
У гр. 16 і 23 CMR б/н від 21.12.2023 наявний запис що перевізник по даній поставці «ФОП ОСОБА_1 », рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг № 3359 від 20.12.2023 та заявка на надання транспортно-експедиційних послуг виставлені ПП «Авант-Т». Документи, що визначають договірні відносини з «ФОП ОСОБА_1 », відсутні. Окрім того, рахунок на перевезення виставлений до здійснення перевезення вантажу, оскільки рахунок-фактура та ЦМР виставлені 21.12.2023, а рахунок на перевезення 20.12.2023. Отже, відомості щодо складових митної вартості (транспортування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
На вимогу митного органу декларантом додатково надані документи, які не усувають виявлені розбіжності.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст. 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA50080/2023/8064 від 15.09.2023. Коригування на обсяг партії на комерційному рівні не проводилось.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха», вважаючи рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901410/2 від 29.12.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2023 №UA209170/2023/004474 протиправними, звернулось до суду з вимогами про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, як б могли об'єктивно вплинути на митну вартість імпортованих позивачем товарів, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2022 року між Компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільно Українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха (Покупець) укладено контракт поставки №MD2022/12/30, за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити Товар відповідно до інвойсів.
Згідно з пунктом 5.3 контракту поставки №MD2022/12/30 від 30.12.2022 Покупець здійснює оплату вартості Товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку.
21.12.2023 Продавець відвантажив на адресу Покупця товар - щітки склоочисника в асортименті в кількості 72700 штук на загальну суму 44638,50 дол. США, відповідно до комерційного інвойсу № MD2023/12-155 від 21.12.2023 до Контракту № MD 2022/12/30 від 30.12.2022.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Разом з тим, у інвойсі №MD2023/12-155 від 21.12.2023 зазначено, що оплата за отриману продукцію здійснюється по передоплаті. До митного оформлення разом з митною декларацією від 29.12.2023 №23UA209170108694U8 банківські платіжні документи не надавались, що підтверджується гр.44.
Декларантом додатково надано платіжний документ №73 від 11.10.2024, проте такий не стосується даної поставки, оскільки в графі 70 призначення платежу зазначено контракт MD 2022/12/30 від 30.12.2022 та проформи-інвойс: PRMD2023/10169, PRMD2023/10169, PRMD2023/10169 від 04.10.2023, які не стосуються даної поставки.
В наданому до митного оформлення рахунку-фактурі №MD2023/12-155 від 21.12.2023, по якому і здійснювалась поставка, зазначено зовсім інший товар, ніж в додатково наданих проформах-інвойсах: PRMD2023/10169, PRMD2023/10170, PRMD2023/10171 від 04.10.2023.
В проформі-інвойс № PRMD2023/10169 йшла мова про товар Wiper blade ultra.., такого товару в інвойсі нема. В проформі-інвойс PRMD2023/10170 зазначено 13 товарів Tow Star та 1 товар Scissor Jack, таких товарів в інвойсі взагалі нема.
Аналогічно в проформі-інвойс № PRMD2023/10171 зазначені товари, які відсутні в рахунку-фактурі.
Таким чином, платіжний документ №73 від 11.10.2024 та надані проформи взагалі не стосується даної поставки.
Платіжний документ №74 від 12.10.2024 ані до митного оформлення, ані на вимогу митного органу не надавався, що підтверджується гр.44 поданої митної декларації від 29.12.2023 № 23UA209170108694U8 та оформленою МД з урахуванням рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901410/2 від 29.12.2023. Більше того, такий платіжний документ містить посилання на зовсім інші проформи - інвойси, чим подані до митного оформлення.
Отже, здійснення оплати за товар, як це передбачено рахунком-фактурою №MD2023/12-155 від 21.12.2023, не підтверджено документально та не піддається перевірці. З урахуванням цього, за поданою до митного оформлення декларацією не була підтверджена така складова митної вартості, як ціна товару.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає доведеним обґрунтованість підстав для сумніву митного органу у правильності зазначеної декларантом митної оцінки товару, оскільки надані декларантом документи не містять всіх відомостей та інформації щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, які не були усунуті позивачем, у тому числі і шляхом надання додатково витребуваних документів.
Незважаючи на те, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Додаткових документів випробовуваних митним органом позивачем не надано.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 квітня 2019 року у справі №804/16271/15, від 12 березня 2019 року у справі №810/5792/15.
Наведене в сукупності дає підстави для висновку про правомірність дій відповідача щодо незастосування основного методу визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору (контракту), оскільки подані позивачем документи містять розбіжності, які є суттєвими для обчислення ціни.
Частиною 4 статті 57 МК України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Одним із другорядних методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту є метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (пункт 2б частини 1 статті 57 МК України).
В оскаржуваному рішенні про визначення митної вартості зазначено, що митним органом застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ), джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар МД №UA50080/2023/8064 від 15.09.2023.
Відповідно до положень статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 61 МК України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.
Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються.
Аналізуючи вказану норму, можливо зробити висновок, що подібними (аналогічними) товарами виступають такі товари, які не є однаковими, але за всіма ознаками мають схожі характеристики.
Так, у справі що розглядається, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в оскаржуваному рішенні відповідачем обґрунтовано зазначено про причини неможливості застосування до спірних правовідносин першого методу визначення митної вартості товарів, та у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, цілком обґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що надані декларантом документи містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, які не давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості та необхідності витребувати додаткові документи. Надані позивачем документи не підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не спростовують сумніву щодо повноти та правильності визначення митної вартості ввезеного товару декларантом за першим методом.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 242, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі № 380/9364/24 - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний