Справа № 751/3222/25 Суддя (судді) першої інстанції: Ченцова С.М.
29 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Файдюка В.В.
за участю секретаря Коренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №4421528 від 04.04.2025 року, та закриття справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2025 року адміністративний позов задоволено:
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Департаментом патрульної поліції подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Апелянт вказує, що з відео та стопкадру, наданих до суду першої інстанції, вбачається транспортний засіб позивача, здійснив зупинку на смузі маршрутних транспортних засобів, позначеного дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1. ПДР.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.03.2025 року поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області Прохоренко Д.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №4244888 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 680 гривень (а.с.5,37).
Рішенням начальника УПП в Чернігівській області ДПП Прищепи М.В. від 19.03.2025 року постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №4244888 від 11.03.2025 року про притягнення громадянина ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП до адміністративної відповідальності скасована, справа направлена на новий розгляд(а.с.42-45).
04.04.2025 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області Гужвою Д.Р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №4421528 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 680 гривень (а.с.5,38).
Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували вчинення позивачем вказаного порушення ПДР. Також, вказав, що автомобіль NISSAN VERSA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеної дорожнім знаком 5.11., біля правого краю проїзної частини. Смуга для маршрутних транспортних засобів відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, що підтверджує те, що позивачем не порушено п. 17.1 ПДР України, оскільки відповідно до п. 17.2 ПДР в цьому місці дозволяється зупинка для висадки пасажира.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та наявності достатніх і необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КпАП України порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п. 17.1. ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Відповідно до п. 5.11 розд. 33 ПДР України дорожні знаки «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.
Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.
Відповідно до п. 17.2 ПДР України, водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Колегія суддів враховує, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 7 статті 258 КпАП України передбачено, що у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КпАП України протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КпАП України).
Згідно ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові зазначено, що 11.03.2025 року об 11 год 17 хв 48 с у місті Чернігові ,по проспекту Михайла Грушевського, 168, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом NISSAN VERSA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку(рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив пункт 17.1 Правил дорожнього руху.
Матеріали справи свідчать, що факт порушення водієм транспортного засобу NISSAN VERSA, номерний знак НОМЕР_1 , ПДР України підтверджується електронними доказами, а саме: DVD-R диском на якому знаходиться відеофіксація правопорушення, а також стопкадри з даного відео (а.с. 51).
Так, з відеозапису події правопорушення вбачається, що автомобіль позивача знаходився на крайній праві смузі для руху транспортних засобів , припаркований біля тротуару. Інспектор поліції підійшов до позивача, належним чином представився, пояснив причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР. Також, позивачу було роз'яснено, що ним було порушено п. 17.1 ПДР та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Надалі інспектором роз'яснено, що на позивача буде складено постанову за порушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, роз'яснено порядок оскарження винесеної постанови, можливість ознайомитись із матеріалами відео фіксації у випадку необхідності, а також вручено копію оскаржуваної постанови. Також позивач розписався на примірнику постанови щодо роз'яснення йому його прав.
Отже, надані відповідачем відеоматеріали є належним доказом в розумінні положень КАС України, який містить інформацію щодо предмета доказування.
Також, колегія суддів, зауважує, що дійсно на даній ділянці дороги переривчаста лінія розмітки, проте, з відеозапису та схеми організації дорожнього руху, наданих відповідачем, вбачається, що ці дві смуги дороги є смугами для маршрутних транспортних засобів, які відповідно позначені знаками 5.11, тобто, не є тою переривчастою смугою, яка дозволяє перелаштовуватись в крайню праву смугу для висадки пасажирів.
З наданої відповідачем схемою організації дорожнього руху (а.с.49) вбачається, що ділянка дороги, на якій було зупинено транспортний засіб позивачем, є частиною спеціально виділених двох смуг для руху маршрутних транспортних засобів та фактично відокремленої від загальної проїжджої частини дорожнім огородженням, що унеможливлює її використання для посадки та висадки пасажирів без порушення ПДР.
Також, з відеозапису наданого відповідачем, вбачається, що перед початком дії дорожнього знаку 5.11 облаштована спеціальна стоянка, яку позивач міг використати для посадки/висадки пасажира.
На переконання суду апеляційної інстанції, помилковими є висновки суду першої інстанції та доводи позивача про те, що останній згідно вимог п. 17.2 ПДР України мав право здійснити зупинку транспортного засобу на зазначеній ділянці, а відтак ОСОБА_1 порушено пункт 17.1 ПДР України, що свідчить про правомірність оскаржуваної постанови та відсутність правових підстав для її скасування.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2025 року- скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
В.В. Файдюк
Повне судове рішення складено « 29» липня 2025 року.