П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29823/24
Перша інстанція: суддя Петрюченко М.І.,
повний текст судового рішення
складено 12.05.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби безпеки на транспорті про скасування постанов, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) та просив:
- визнати протиправними та скасувати постанови Укртрансбезпеки №ПС 002899 від 20 травня 2024 та постанову №ПС 002898 від 20 травня 2024 року.
Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 12 травня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просить його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що останніми днями оскарження спірних постанов є 10.06.2024 року та 27.07.2024 року, разом з тим, з позовною заявою до суду позивач звернувся 24.09.2024 року, тобто з пропуском передбаченого КАС України строку звернення до суду з таким позовом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобі відсутня інформація про ФОП ОСОБА_2 , як належного користувача транспортними засобами з реєстраційними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , про що свідчать копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів («не є власником») (а.с.21-22).
Відповідно до актів блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу від 10 квітня 2024 стало відомо, що представниками відповідача заблоковано транспортний засіб номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_2 / НОМЕР_3 під керуваннями водія ОСОБА_4 (а с.18, 20).
З даних актів вбачається, що підставою блокування транспортних засобів послугувала відмова водіїв транспортних засобів, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, від супроводження до найближчого місця зважування (на відстань не менше 50 кілометрів).
Оскаржувані постанови містять такі обставини правопорушення (а.с.17, 19), а саме:
10.04.2024 року о 17 год 00 хв. на а/д Р-33 у с.Кучурган Одеської області водій ОСОБА_5 здійснював вантажні перевезення на т/з Volvo НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , та відмовився проходити габаритно-ваговий контроль в зоні габаритно вагового контрою;
10.04.2024 року о 17 год 00 хв. на а/д Р-33 у с.Кучурган Одеської області водій ОСОБА_3 здійснював вантажні перевезення на т/з Volvo ВН5333Ю. що належить ОСОБА_1 , та відмовився проходити габаритно-ваговий контроль в зоні габаритно вагового контрою.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що постановами Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.06.2024 року по справам №511/1638/24 та №511/1639/24 водіїв ОСОБА_5 та Фокшук II. визнано винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-57 КУпАП та накладено на них адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
З постанов Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.06,2024 по справам №511/1638/24 та 511/1639/24 вбачається, що водії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 10.04.2024 о 17 год. 00 хв. на а/д Р-33 у с.Кучурган Одеської області, керуючи т/з Volvo НОМЕР_2 та т/з Volvo НОМЕР_1 не виконали законні вимоги посадових осіб Уктрансбезпеки, що полягають у відмові від проходження габаритно-вагового контролю, що передбачено ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт», в зоні габаритно-вагового контролю за адресою: а/д М-15 «Одеса-Рені-Бухарест» 12 км+125 м, чим вчинили адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.188-57 КУпАП.
Постановами заступника начальника Чорноморського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 16.07.2024 відкрито виконавче провадження, накладено арешт на кошти боржника, стягнуто штраф у подвійному розмірі.
Вважаючи вищевказані постанови Укртрансбезпеки протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Разом з тим, позивачем було подано позовну заяву поза межами встановленого законом процесуального строку.
Статтею 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом невизначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, позивачем оскаржуються постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, складеного Укртрансбезпеки №ПС 002899 від 20 травня 2024 та №ПС 002898 від 20 травня 2024 року.
При цьому, судом було встановлено, що 20.05.2024 №43521/33/24-24 на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено постанову від 20.05.2024 №ПС 002899 (а.с.43-45). Вказаний лист отримано позивачем особисто 29.05.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).
20.05.2024 року №43522/33/24-24 на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено постанову від 20.05.2024 №ПС 002898 (а.с.46-47). Вказаний лист отримано позивачем особисто 29.05.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.46).
Водночас, апелянт/позивач обґрунтовуючи поважність пропуску строку посилається на те, що оскаржувані постанови позивачу не вручались, про їх наявність стало відомо від заступника начальника Чорноморського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яким на підставі постанов про відкриття виконавчих проваджень та постанов про накладення арешту на кошти боржника від 16.07.2024 стягнуто штраф у подвійному розмірі, копії оскаржуваних постанов отримані у відділі ДВС 16.07.2024 року.
Тобто, навіть з урахуванням наведених апелянтом обставин кінцевим терміном звернення до суду з позовною заявою у даній категорії справ є 27.07.2024 року.
Разом з тим, позовна заява датована 30.07.2024, подана до суду кур'єрською доставкою 24.09.2024, що підтверджується текстом позовної заяви та конвертом. (а.с.25)
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави не можуть бути визнані поважними.
Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що позивачем, в даному випадку, був пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами, та при цьому не зазначено поважних причин пропуску такого строку, а також не надано доказів, які б підтверджували наявність цих поважних обставин.
При цьому, одночасно необхідно зауважити, що сутність зазначеного «інституту» полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Так, учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Таким чином, право на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.
Слід враховувати, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано статтею 286 КАС України.
Також, виходячи з положень статті 123 КАС України, звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що враховуючи недоведеність заявником існування об'єктивно непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з цими вимогами, визнання неповажними зазначених заявником причин пропуску строку, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення а ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 12 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк