29 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28462/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Шляхтицького О.І., Лук'янчук О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року у справі №420/28462/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду
18 жовтня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила:
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 21 червня 2023 року (включно) по 12 жовтня 2023 року (включно) у сумі 30933 грн. 68 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23, серед іншого, позивачку поновлено на посаді молодшого інспектора І категорії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" з 01.09.2020 року, допустивши до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Беручи до уваги вищенаведене, позивачка стверджував, що одразу після проголошення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23 у Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" як відповідача та роботодавця виник обов'язок добровільно і негайно виконати це рішення в частині поновлення її на роботі.
Разом з тим, лише 13.10.2023 року Державною установою "Херсонський слідчий ізолятор" прийнято наказ, яким з 25.01.2023 року поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони.
З урахуванням положень статті 236 КЗпП України, у зв'язку з затримкою виконання судового рішення, на переконання позивачки, наявні правові підстави для стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №420/3835/23 в частині поновлення на посаді за період з 21.06.2023 року по 12.10.2023 року у розмірі 30933 грн. 68 коп.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 16 жовтня 2024 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 21.06.2023 року по 12.10.2023 року у сумі 30933 (тридцять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 68 коп.
Ухвалюючи означене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії, виконане Державною установою "Херсонський слідчий ізолятор" лише 13.10.2023 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідності до приписів статті 236 Кодексу законів про працю України позивачка має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Не погоджуючись із означеним рішенням суду, Державною установою "Херсонський слідчий ізолятор" (далі- скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23 оскаржено відповідачем в апеляційному порядку та на момент оскарження містило ряд помилок, які не були виправлені, внаслідок чого виконати рішення суду державна установа мала право лише після набрання законної сили судовим рішенням.
Так, як стверджує скаржник, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 року залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23. Вказана постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили з дати її прийняття.
13.10.2023 року на електронну адресу державної установи надійшла постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 року, у зв'язку з чим 13.10.2023 року відповідачем видано наказ про поновлення позивачки на посаді молодшого інспектора 1 категорії відділу охорони з 25.01.2023 року.
За наведених обставин, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23 виконано державною установою в строк, визначений приписами статті 255 КАС України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить його залишити без змін.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як з'ясовано апеляційним судом, починаючи з 13.06.2001 року ОСОБА_1 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, зокрема в Державній установі "Херсонський слідчий ізолятор" на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони.
Наказом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24.01.2023 року № 4/ОС "Про особовий склад" ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Не погодившись з вказаним наказом, позивачка звернулася до Первинної профспілкової організації працівників територіальних органів Міністерства юстиції України, яка оскаржила означений наказ в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23 визнано протиправним та скасовано наказ Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24 січня 2023 року № 4/ОС "Про особовий склад" в частині звільнення сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора І категорії з 24 січня 2023 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" з 25 січня 2023 року.
Присуджено до стягнення з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 січня 2023 року по 20 червня 2023 року в сумі 55831 грн. 52 коп.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині:
- поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" з 25 січня 2023 року;
- стягнення з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11505 грн. 99 коп.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 року у справі №420/3835/23 внесено виправлення в рішення суду, а саме:
«Змінено по тексту судового рішення написання спеціального звання ОСОБА_1 з "сержант внутрішньої служби" на "прапорщик внутрішньої служби" у відповідних відмінках.».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі №420/3835/23 внесено виправлення в рішення суду, а саме:
«Змінено по тексту судового рішення написання посади ОСОБА_1 з "інспектора-кінолога Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на інспектора І категорії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" у відповідних відмінках. В абзаці 3 аркушу 12 судового рішення змінено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі з "1940 грн. 10 коп." на "11505 грн. 99 коп.".
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 року залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23.
13.10.2023 року на виконання рішення суду у справі №420/3835/23 Державною установою "Херсонський слідчий ізолятор" видано наказ № 35/ОС, яким скасовано пункт 1.18 наказу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24 січня 2023 року № 4/ОС "Про особовий склад" в частині звільнення старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 та поновлено останню на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони з 25 січня 2023 року.
У зв'язку із затримкою виконання судового рішення у справі №420/3835/23, позивачка звернулася до суду з вимогою про стягнення з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" на її користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 21.06.2023 року по 12.10.2023 року.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Серед іншого, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3 частини першої статті 371 КАС України).
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).
Згідно до частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У відповідності до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Із системного аналізу вище наведених законодавчих приписів, які застосовуються до спірних правовідносин слідує, що законодавством передбачено обов'язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Слід зауважити, що цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду. Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття (проголошення).
При цьому, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків. Працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 09.11.2022 року по справі № 460/600/22 зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю.
Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи не звернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов'язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов'язання щодо поновлення працівника на посаді.
Як слідує з матеріалів справи, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із невиконанням Державною установою "Херсонський слідчий ізолятор" рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23, допущеного до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони.
Апеляційний суд наголошує, що в силу приписів пункту 3 частини 1 статті 371, частини 2 статті 372 КАС України, частини 8 статті 235 КЗпП України, наявність зазначеного рішення суду у справі №420/3835/23 породжувало у відповідача обов'язок щодо поновлення позивачки на вказаній посаді, який мав бути здійснений шляхом видання відповідного наказу негайно після проголошення судового рішення.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції уважає безпідставними та необґрунтованими доводи скаржника про те, що обов'язок виконання судового рішення в частині поновлення позивачки на посаді виник лише після набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 року у справі №420/3835/23 за наслідками апеляційного оскарження.
Як вказано вище, такий обов'язок виник з моменту ухвалення рішення суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23 про поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" з 25 січня 2023 року.
Разом з цим, лише 13.10.2023 року Державною установою "Херсонський слідчий ізолятор" прийнято наказ, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді молодшого інспектора І категорії відділу охорони з 25 січня 2023 року. Тобто, рішення суду від 20.06.2023 року у справі № 420/3835/23 в частині поновлення позивачки на посаді виконане відповідачем лише 13.10.2023 року, а не негайно, як того вимагають приписи КАС України та КЗпП України.
Відтак, судова колегія вказує, що період з 21 червня 2023 року, тобто наступний день за датою ухвалення рішення суду про поновлення позивачки на посаді, по 12 жовтня 2023 року, а саме день, який передував дню видання наказу про поновлення на посаді, є періодом, за який ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком окружного адміністративного суду про те, що ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді відповідно до статті 236 КЗпП України.
Стосовно доводів скаржника щодо неможливості виконання рішення суду про поновлення позивачки на посаді з огляду на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді, яку вона фактично не обіймала до звільнення.
Судова колегія вказує, що фактично доводи в цій частині зводяться до незгоди з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 року у справі №420/3835/23 та не впливають на наявність права у ОСОБА_1 на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі у відповідності до приписів статті 236 КЗпП України.
З огляду на викладене, доводи скаржника щодо неможливості виконання рішення суду про поновлення позивачки на посаді з підстав зазначених вище є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції в частині розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не є предметом оскарження апеляційної скарги Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор", а тому відповідно до приписів частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Беручи до уваги вказане суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.
З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року у справі №420/28462/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький О.В. Лук'янчук