П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14125/25
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.,
повний текст судового рішення
складено 22.05.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУДПС) та просив:
- визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення (форма “Ф») від 05 квітня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, відповідно до податкових повідомлень рішень:
№2159897-2407-1553-UA51100270000073549 від 05.04.2023 року на загальну суму 71725 гривень 45 коп. щодо об'єкту, розташованого у м.Одесі по вул.Дальницькій 25, нарахованого за 2020 рік;
№2159887-2407-1553-UA51100270000073549 від 05.04.2023 року на загальну суму 99402 гривні 00 коп., щодо об'єкту розташованого у м.Одесі по вул.Дальницькій 25, нарахованого за 2021 рік;
№2159884-2407-1553-UA51100270000073549 від 05.04.2023 року на загальну суму 107685 гривень 50 коп., щодо об'єкту, розташованого у АДРЕСА_1 , нарахованого за 2022 рік,
- а загалом у розмірі 278812,95 гривень.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року позовну заяву було повернуто позивачу.
Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просить його скасувати та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення від 10.10.2024 року по адміністративній справі №420/24814/24 було надано для загального доступу 16.10.2024 року, а також з березня 2023 року судові рішення з Електронного суду надходять до застосунку Дія, тобто з 16.10.2024 року позивач мав реальну можливість ознайомитись з відповідним рішенням суду та дізнатись про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку - 10 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду: уточнену позовну заяву з зазначенням адреси електронної пошти позивача разом з її копіями для інших учасників справи, або докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України; платіжний документ, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 963,30 грн; обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
19.05.2025 року засобами “Електронний суд», з метою усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 12.05.2025, позивачем до Одеського окружного адміністративного суду подано заяву про виконання ухвали суду (зареєстрована канцелярією суду 20.05.2025) разом з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій позивач посилається на те, що оскільки він не мешкає в Україні, не користується застосунком Дія та не переглядає ЄДРСРУ, у нього не було можливості дізнатись про існування спірних податкових повідомлень-рішень раніше 06.11.2024 року, тому просив визнати причину пропуску строків звернення до адміністративного суду поважною та поновити цей строк. Окрім того, у зв'язку з тим, що позивач вважав, що майно на яке було нараховано податки в повідомленні-рішенні, не є його власністю тривалий час, він не міг передбачити, що відповідач нарахує податки та звернеться до суду з позовом. Інших справ в судах у позивача немає, а отже і контролювати реєстр судових рішень не було необхідності.
Судом також було встановлено, що ГУДПС зверталось до суду з позовом про стягнення податкового боргу з позивача по даній справі. При цьому, ОСОБА_1 не отримував повістки про виклик до суду та не був присутнім під час судового розгляду у суді першої інстанції, про що зазначено у судовому рішенні від 10.10.2024 року по адміністративній справі №420/24814/24.
Позивач стверджує, що про існування оскаржуваних повідомлень-рішень та рішення суду по справі №420/24814/24 представнику позивача стало відомо 06.11.2024 року та 10.11.2024 року на рішення від 10.10.2024 року по адміністративній справі №420/24814/24 було подано апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду від 10.10.2024 року по адміністративній справі №420/24814/24 залишено без змін.
20.03.2025 року на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 року по адміністративній справі № 420/24814/24 позивачем було подано касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2025 року, яку було отримано позивачем 23.04.2025 року, касаційну скаргу залишено без руху та роз'яснено позивачу про необхідність оскарження податкового повідомлення - рішення.
Інших доказів отримання позивачем оскаржених ППР чи повідомлення позивача про існування цих ППР матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Вищенаведеними правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд повертає позовну заяву позивачу.
В свою чергу, поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права.
Тобто, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Отже, оскільки позивач не отримував спірних повідомлень-рішень (жодних доказів на підтвердження зворотного матеріали справи не містять), не викликався до суду першої інстанції у справі щодо стягнення податкового боргу, то судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відлік строку на судове оскарження спірних ППР повинен починатися з 16.10.2024 року - з моменту надання рішення від 10.10.2024 року по адміністративній справі №420/24814/24 для загального доступу, і що цей строк закінчився 16.04.2025 року.
При цьому, позовна заява була подана ОСОБА_1 06.05.2025 року, про що свідчить відмітка системи «Електронний суд».
Також, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що з березня 2023 року судові рішення з Електронного суду надходять до застосунку Дія, а тому з 16.10.2024 року позивач мав реальну можливість ознайомитись з відповідним рішенням суду та дізнатись про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено саме обов'язку користування фізичними особами застосунком Дія, а саме розміщення судового рішення у цьому застосунку відповідно до положень процесуального законодавства не є тотожнім належному повідомленню учасника справи про таке судове рішення.
Відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст.13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу н захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовна заява була подана позивачем в межах встановленого чинним законодавством процесуального строку, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи той факт, що судом першої інстанції постановлено ухвалу про повернення позовної заяви за відсутності підстав, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року - скасувати, а справу № 420/14125/25 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький