Справа 359/6601/24
Провадження 2/359/431/2025
28.07.2025 р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі судового засівання Кулик Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В червні 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що з метою отримання кредиту відповідач звернувся до фінансової установи ТОВ «Авентус Україна» та між ними був укладений електронний договір №5532136 від 12.02.2023 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума кредиту становить 20000 грн., строк кредиту 360 днів.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за укладеним договором виконало та надало відповідачу кошти шляхом зарахування на його кредитну карту № НОМЕР_1 .
27.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №27.11/23-Ф, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за вищенаведеним.
Станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача становить 96366 грн. з них тіло кредиту- 20000 грн., сума процентів за користування кредитом 76366 грн.
Позивач поніс судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 96366 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2024 року було відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
03.06.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позов від представника відповідача в якому зазначає про безпідставність позовних вимог та те, що відповідач не має стабільного доходу, нараховані відсотки є непропорційними та великою сумою до отриманого кредиту, умови договору є несправедливими, а наведений розрахунок заборгованості нічим необґрунтований.
06.06.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому посилається на безпідставність поданого відзиву.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, повідомлені про час, дату та місце розгляду справи належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №5532136, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у гривнях, а відповідач зобов'язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки передбачені договором.
Відповідно до п. 1.3.,1.4., 1.5.1. вищезазначеного договору сума кредиту складає 20000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день.
Відповідно до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Відповідно до листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №3850 від 11.12.2023 на картку № НОМЕР_1 .було перераховано 20000 грн.
Згідно листа №28168 від 01.11.2024 АТ «Універсал банк» платіжна картка №5375414109414580 була емітована банком на імя ОСОБА_1 , 12.02.2022 року на платіжну карту № НОМЕР_2 банком -емітентом якої є АТ «Універсал банк» був зарахований платіж у сумі 20 000 грн. від ТОВ «Авентус Україна».
Відповідно до розрахунку заборгованості по договору №5532136 від 12.02.2022 року, 30.09.2022 відповідач здійснив часткову оплату процентів у розмірі 50 грн. та 31.05.2022 у розмірі 50 грн. Крім того, основний борг становить 20000 грн., проценти-52586 грн., а загальна заборгованість -72486 грн.
27.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінтраст Україна» був укладений договір факторингу №27.11/23-Ф, відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27.11/23-Ф від 27.11.2023 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу №27.11/23-Ф від 27.11.2023 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №27.11/23-Ф від 27.11.2023 ТОВ «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5532136, заборгованість за основною сумою кредиту - 20000 грн. та заборгованість за відсотками - 52486грн., що загалом становить 72486 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно правил ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Посилання представника відповідача щодо необґрунтованості проведеного розрахунку суд оцінює критично, оскільки доказів на спростування такого розрахунку відповідачем не надано.
Крім того, суд враховує те, що відсутність стабільного доходу відповідача жодним чином не впливає на наявність або відсутність підстав для стягнення заборгованості.
Разом з цим, посилання представника відповідача на непропорційно нараховані відсотки до тіла кредиту та несправедливі умови договору, повністю спростовується підписаним сторонами договором по якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства, однак відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати кредиту, а тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором та нараховані проценти, в загальній в сумі 72486 грн., оскільки така сума зазначена в розрахунку заборгованості.
В задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 96 366 грн. слід відмовити оскільки ця сума не підтверджена жодним доказом по справі.
Приписами ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Частиною 3 ст. 137 ЦПК України визначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду насту пні докази: договір №28/03.2024 року про надання правової допомоги та звіт про надання правничої (правової ) допомоги згідно договору №28/03.2024 від 28.03.2024 року.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції №551 від 13.06.2024 року вбачається, що при пред'явленні позову ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатив судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 коп.
Позов задоволений частково (75,21%).
З огляду на це, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1821,88 грн.(72486х100/96366).
Представник відповідача у відзиві на позов послався на не співмірність наданих адвокатом послуг позивачу витратам на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Суд критично ставиться до цього, виходячи з наступного.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи обставини справи суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 10000 грн. відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних, співмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже їх розмір є обґрунтованими.
Разом з цим, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 7521 грн.(75,21х10000/100).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші доводи сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 5,10,12,76-81,263-265,268,354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» розташованого за адресою: 07400, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822, заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 72486 грн., судовий збір в розмірі 1821,88 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7521 грн.
В задоволенні позовних вимог в більшому розмірі відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29.07.2025 року.
Суддя Чирка С.С.