П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 липня 2025 р. Категорія: 129м. ОдесаСправа № 489/206/25
Перша інстанція: суддя Кокорєв В.В.,
час і місце ухвалення: 10:20:56,
м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 16 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №01 від 01.01.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно постанови №01 від 01.01.2025 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час проведення перевірки щодо правильності військового обліку та звірки з даними в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, було встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та станом на 01.01.2025 року не уточнив жодних із своїх облікових даних протягом 60 днів, починаючи з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно, жодним із передбачених законом трьох способів уточнення облікових даних, а саме: адресу місця проживання, номер засобів зв'язку, адресу електронної пошти та інші персональні дані відповідно до вимог абзацу 6 ч.3 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На думку позивача, спірна постанова не відповідає дійсним обставинам та має бути скасована. У складеному відносно нього протоколі №1 від 01.01.2025 року він пояснював, що своєчасно звернувся до ЦНАП м.Миколаєва, на що вказує талон за №21 від 16.07.24 року, а окрім цього він підтвердив свої персональні дані через додаток Дія. Водночас, в спірній постанові не надано і не вказано жодного факту, що підтверджує його провину.
Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 16 квітня 2025 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити його вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Тобто, відповідачем недотримана імперативна вимога чинного законодавства щодо обов'язку повідомити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Розгляд справи у день складання протоколу без сумніву має вплив на права позивача щодо підготовки для надання пояснень, подання докази, заявлення клопотань, скористуватися юридичною допомогою фахівця у сфері права, зокрема адвоката.
Також апелянт посилався на пропуск відповідачем строку притягнення його до адміністративної відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2025 року старшим солдатом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відносно позивача було складено протокол №01 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до вказаного протоколу, 01 січня 2025 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 нарядом патрульної поліції. Під час проведення перевірки щодо правильності військового обліку та звірки з даними в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг", приблизно о 11.00 год. було встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та станом на 01.01.2025 року не уточнив жодних із своїх облікових даних протягом 60 днів, починаючи з 18.05.2024 року по 16.07.2024року включно, жодним із передбачених законом трьох способів уточнення облікових даних, а саме: адресу місяця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані.
Таким чином, не уточнивши своїх облікових даних, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив: "З протоколом не згоден. Для оновлення даних приходив до ЦНАП де отримав талон на прийом по даті, а коли звернувся за датою прийому ЦНАП відмовив оскільки закрили доступ. Надалі тяжкі обставини життя не дозволили зробити своєчасно оновитись, такі як смерть дружини, інвалідність та операція матері, фінансовий скрутний стан, а також мій стан здоров'я фізичного та морального та інше.»
01.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 було винесено постанову №01, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000, 00 грн.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами законність оскарженої постанови. Також, ця постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб, визначений КУпАП, із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абзацом 6 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
За приписами абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
18.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року.
Цим Законом положення частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою, зокрема, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме:
- шляхом прибуття самостійно до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
З наведеного вбачається, що позивач з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року мав обов'язок уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження.
Проте, у встановлені законом строки та способи позивач свої військо-облікові дані не уточнив та, відповідно, доказів на спростування вказаного до суду першої та апеляційної інстанції не надав.
Відповідно до частини 3 статті 210 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду справи.
Позивач у встановлені законом строки (до 16.07.2024 року включно) свої облікові дані не уточнив, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, позивач сам вказує на причини, через які він не уточнив свої дані: звернення до ЦНАП та отримання там відмови у зв'язку з закритим доступом, тяжкі обставини життя (смерть дружини, інвалідність та операція матері, фінансовий скрутний стан, стан здоров'я фізичного та морального).
При цьому, сам факт звернення позивача до ЦНАП для уточнення своїх даних не спростовує факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки отримавши там відмову, як то зазначає сам позивача, останній повинен був виконати передбачений Законом обов'язок щодо уточнення своїх даних альтернативними способами, наприклад, звернувшись до ТЦК та СП чи оновивши дані в системі "Оберіг".
Також, як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, посилання позивача на тяжкі сімейні обставини не підкріплені жодним доказом. Крім того, позивач мав можливість уточнити свої дані пізніше, після спливу встановленого Законом строку (до 16.07.2024 року) з посиланням на докази поважності пропуску такого строку.
Більш того, законом передбачена також можливість уточнення своїх даних через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, зазначені у позові доводи не спростовують факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд не приймає доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, викладені в апеляційній скарзі, оскільки такі підстави не були викладені у позовній заяві та не були предметом розгляду суду 1-ї інстанції під час ухвалення судового рішення, і відповідно до приписів ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Також, судова колегія вважає безпідставними посилання позивача на пропуск відповідачем строку притягнення його до адміністративної відповідальності з наступних підстав.
Так, на переконання колегії суддів, триваючим вважається правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №160/17189/21.
На думку колегії суддів, в даному випадку вчинене позивачем правопорушення є триваючим, що виразилося у невиконанні ним визначеного діючим законодавством обов'язку щодо оновлення персональних даних (який не обмежується спливом встановленого Законом строку - до 16.07.2024 року), і таке невиконання мало місце і на момент виявлення правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності спірною постановою.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.
Згідно положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому складання постанови уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржена позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстави для її скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 16 квітня 2025 року по справі № 489/206/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький