29 липня 2025 р.Справа № 440/1/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 07.04.25 року по справі № 440/1/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0009355-1614 від 18.03.2020, №0267373-2406-1614 від 21.04.2021, №0032629-2404-1614 від 18.03.2022.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) зазначив, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області) від 18.03.2020 №0009355-1614, від 21.04.2021 №0267373-2406-1614, від 18.03.2022 №0032629-2404-1614 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки на підставі положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі ПК України) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, а відтак вважає застосовані до нього штрафні санкції безпідставними.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0009355-1614 від 18.03.2020, №0267373-2406-1614 від 21.04.2021, №0032629-2404-1614 від 18.03.2022.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Зазначив, що на момент формування податкового повідомлення - рішення в інтегрованій системі АІС «Податковий блок» «Реєстр платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» «Об'єкт оподаткування» відсутня інформація щодо приналежності даного об'єкта до сільськогосподарської будівлі, будівель промисловості та складів.
Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).
Оскільки в пп. «ж» пп. 266.2.2 ст. 266 Кодексу вказано, що саме будівлі, які мають код 1271 згідно з Класифікатором, не є об'єктом оподаткування податком, то будівлі, які мають інший код, ніж 1271, але використовуються у сільськогосподарській діяльності, оподатковуються на загальних підставах.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Класифікатором.
Відповідно до даних реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ІС, "Податковий блок" у приватній власності фізичної особи ОСОБА_1 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 311605 кв.м. По даному об'єкту було сформовано спірні податкові повідомлення-рішення.
Згідно інформаційних баз ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) значиться керівником та засновником ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ПЛАДА» (далі ФГ «ПЛАДА») (код ЄДРПОУ 36719108).
Інформація щодо передачі ОСОБА_1 нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3116,05 кв.м., у користування ФГ «ПЛАДА» відсутня. При цьому, якщо будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «ж›› п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу), то вони оподатковуються на загальних підставах.
Враховуючи зазначене вище, фізична особа - власник об'єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може належати до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм Кодексу.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомого майна нежитлового приміщення сільськогосподарської будівлі критий тік, загальною площею 3116,05 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2017 року, що виданий державним реєстратором КП «Реєстраційна служба» Оржицької районної ради Полтавської області. /а.с.26зворот/.
Позивач є засновником Фермерського господарства «ПЛАДА» (код ЄДРПОУ 36719108), яке зареєстроване 17.11.2010 року. Предметом діяльності Фермерського господарства «ПЛАДА» згідно КВЕД є: 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13. Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.25. Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.29. Вирощування інших багаторічних культур; 01.50. Змішане сільське господарство; 01.61. Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63. Післяурожайна діяльність; 01.64. Оброблення насіння для відтворення /а.с.30-31/.
Відповідно до акту приймання-передачі майна в господарське відання від 30.06.2017 та рішення від 30.06.2017 № 3 засновника Фермерського господарства «ПЛАДА» ОСОБА_1 вирішено прийняти в повне господарське відання Фермерського господарства «ПЛАДА» сільськогосподарську будівлю - критий тік, загальною площею 3116,05 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві власності засновнику ОСОБА_1 на строк - до ліквідації фермерського господарства, або припинення членства ОСОБА_1 у фермерському господарстві в залежності, що настане раніше.
ГУ ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення - рішення яким ОСОБА_1 визначене податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості від 18.03.2020 №0009355-1614, від 21.04.2021 №0267373-2406-1614, від 18.03.2022 №0032629-2404-1614 /а.с.44,45/.
Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом про його оскарження.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 18.03.2020 №0009355-1614, від 21.04.2021 №0267373-2406-1614, від 18.03.2022 №0032629-2404-1614 не ґрунтуються на вимогах законодавства, прийняті без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України).
За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 ПК України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Згідно з підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5. статті 12 ПК України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
У відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Пунктом 72 Закону №909-VІІІ змінено правове регулювання у статті 266 ПК України, зокрема зміни стосувались об'єктів, які не підлягають оподаткуванню цим податком (підпункт 266.2.2), порядку встановлення пільг (підпункт 266.4.2), ставки податку (підпункт 266.5.1), обчислення суми податку (266.7.2), порядку сплати податку (підпункт 266.5.9).
Виходячи із системного тлумачення норм ПК України законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У розумінні пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Крім того, у пп. 14.1.235 ст.14 ПК України визначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу сільськогосподарські товаровиробники, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовується виключно для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
З системного аналізу правових норм слідує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".
Відповідно до пп. 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Абзацом 11 статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18.01.2001 №2238-ІІІ передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що в наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 №575-V1 виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
В силу вимог пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що будівлі, стосовно яких ГУ ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення відносяться до Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів зазначає, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) "Будівлі для культової та релігійної діяльності" належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Висновок аналогічного характеру викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №820/3706/17.
Застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що нежитлова сільськогосподарська будівля критий тік, загальною площею 3116,05 кв.м., яке розташоване за адресою: Полтавська область, Козельщинський район, с. Пашківка, вул. Миру, буд. 27/1, за витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2017 року, що виданий державним реєстратором КП «Реєстраційна служба» Оржицької районної ради Полтавської області. /а.с.26зворот/ фактично є будівлями для використання в сільськогосподарській діяльності та відносяться до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" відповідно до ДК018:2000.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №1440/2056/18 зробив висновок щодо застосування підпункту "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та зазначив, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Подібна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 817/1605/17.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також зазначив, що є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки впродовж тривалого часу займається веденням сільського господарства та має для цього необхідні ресурси, зокрема, земельні ділянки.
Суд першої інстанції, при перевірці обґрунтованості вказаного твердження позивача, правильно зазначив, що за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Таким чином, наведене визначення "сільськогосподарський товаровиробник" є результатом поєднання процесів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства «ПЛАДА», основним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарських культур, має на умовах оренди землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до пунктів 1.9. та 2.4. Статуту, ФГ «ПЛАДА» виробляє товарну сільськогосподарську продукцію, займається її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їй для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Господарство вирощує сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках загальною площею 64,35 га, що підтверджується звітами форми 29-сг та 4-сг та інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п. 1.13. Статуту, фермерське господарство володіє, користується та розпоряджається належним йому на праві повного господарського відання майном, включаючи майно передане господарству засновником, відповідно до чинного законодавства відповідно до мети своєї діяльності та призначення майна.
Відповідно до п. 4.1. Статуту, власністю господарства є основні засоби та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом. Також господарство має право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членам господарства до його складеного капіталу.
Відповідно до акту приймання-передачі майна в господарське відання від 30.06.2017 року та рішення від 30.06.2017 року № 3 засновника Фермерського господарства «ПЛАДА» ОСОБА_1 вирішено прийняти в повне господарське відання Фермерського господарства «ПЛАДА» сільськогосподарську будівлю - критий тік, загальною площею 3116,05 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності засновнику ОСОБА_1 на строк - до ліквідації фермерського господарства, або припинення членства ОСОБА_1 у фермерському господарстві в залежності, що настане раніше.
Виходячи з вищевикладеного, правомірним є висновок суду першої інстанції, що належне позивачеві приміщення (критий тік) використовується для ведення фермерського господарства, а саме для зберігання зерна. До того ж матеріалами податкової звітності (податкова декларація платника єдиного податку) підтверджується факт здійснення господарської діяльності у сфері вирощування сільськогосподарських культур /а.с.57-63/. За відомостями Козельщинської сільської ради ФГ «ПЛАДА» має у користуванні земельні ділянки (паї) /а.с.64-65/.
Відтак, суд приходить до висновку, що вищезазначена нерухомість позивача не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, покладено на контролюючий орган.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 18.03.2020 №0009355-1614, від 21.04.2021 №0267373-2406-1614, від 18.03.2022 №0032629-2404-1614 не ґрунтуються на вимогах законодавства, прийняті без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 року по справі № 440/1/25 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 по справі № 440/1/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 29.07.2025 року