Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 липня 2025 р. № 520/27417/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 00/31458/2417, що винесене ГУ ДПС у Харківській області 04.06.2024р., повністю.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку показників податкової декларації платника єдиного податку фізичних осіб підприємців, поданої за 2023 рік, про що складено Акт про результати камеральної перевірки показників податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця від 30.04.2024 № 20330/20-40-24-17-08.
Згідно висновків акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення вимог пунктів 293.2 та 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296, розділу XIV Кодексу, а саме: не декларування податкового зобов'язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків з суми перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 91.4.3 пункту 91 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» для платників, які протягом 2023 звітного року застосовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу Кодексу.
На підставі висновків, викладених в зазначеному Акті перевірки, податковим органом 04.06.2024 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00/31458/2417, яким збільшено суму грошових зобов'язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» в сумі 389477,55грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 354070,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 35407,05грн.
Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
Згідно зі ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Пунктом 49.1 ст. 40 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Згідно з п. 292.13 ст. 292 ПК України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.
Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (п. 292.14 ст. 292 ПК України).
Пунктом 293.1 ст. 293 ПК України визначено, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Положеннями п. 293.2 ст. 293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п. 293.4 ст. 293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи-підприємці) у розмірі 15 відсотків: 1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу; 2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи; 3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі; 4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування; 5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.
Абзацом 2 п. 293.8 ст. 293 ПК України встановлено, що ставки, встановлені пунктами 293.3-293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 296.2 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Відповідно до п. 296.5 ст. 296 ПК України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.
Підпунктом 296.5.1. п. 296.5. ст. 296 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.
Відповідно до пп. 296.5.2. п. 296.5. ст. 296 ПК України платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:
1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу;
2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;
3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).
Пунктом 291.4 статті 291 цього ПК України встановлено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесені доповнення до підрозділу 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Відповідно до підпункту 9-1.4.3 пункту 9-1 цього підрозділу у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Дохід, отриманий у період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Кодексу, не включається до обсягу доходу визначеного підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу.
Отже, платниками єдиного податку другої групи є фізичні особи - підприємці, обсяг доходу який не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2023 року встановлено в розмірі 6700 грн.
Таким чином, обсяг доходу суб'єктів господарювання, які застосовують 2 групу спрощеної системи оподаткування, протягом календарного року не повинен перевищувати 5587800,00 грн.
У разі суми перевищення обсягу доходу застосовується ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків (пп. 2 п. 293.8 ст. 293 ПК України).
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС як фізична особа - підприємець; основним видом діяльності є роздрiбна торгівля м'ясом i м'ясними продуктами в спецiалiзованих магазинах (КВЕД: 47.22).
З 20.10.2012 по теперішній час позивач здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до Реєстру платників єдиного податку у 2023 році ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку, як платник єдиного податку: з 01.01.2023 по 30.06.2023 - застосовував особливості оподаткування відповідно до підпункту 9.4. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (ПК України) - 3 група, ставка 2 відсотки; з 01.07.2023 по 31.12.2023 - 2 група зі ставкою 15 відсотків.
ФОП ОСОБА_1 22.02.2024 було подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2023 рік (№ 9384024933 з позначкою «звітна»), в якій задекларовано обсяг доходу платника єдиного податку другої групи (рядок 03, 08) у розмірі 5 154 370,00 грн.
Як убачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку показників поданої податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, в ході якої встановлено перевищення ФОП ОСОБА_1 обсягу доходу, визначеного у підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ для платників єдиного податку 2 групи, та не зазначення в податковій декларації податкового зобов'язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків із суми перевищення.
Суд зазначає, що позивач у 2023 році протягом 6 місяців не застосовував особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (3 група 2%) та з 01.07.2023 перейшов на сплату єдиного податку другої групи 15%.
Отже, граничний обсяг доходу для такого платника на 6 місяців 2023 року становить 2793900,00 грн, протягом яких позивач не застосовував особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та перебував платником єдиного податку другої групи.
Як убачається з поданої декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за 2023 рік, загальний обсяг доходу) становить 5154370,00 грн, отже сума перевищення обсягу доходу становить 2360470,00 грн.
За висновками перевірки контролюючого органу показників податкової декларації фізичної особи підприємця ФОП ОСОБА_1 встановлені порушення вимог пунктів 293.2 та 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296 розділу XIV ПК України, а саме: не декларування податкового зобов'язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків із суми перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX “Перехідні положення» ПК України для платників, які протягом 2023 звітного року застосовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 цього підрозділу ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по єдиному податку на суму 354 070, 50 грн., де 2360470,00 грн - обсяг доходу, що оподатковується за ставкою 15%.
Позивач листом від 17.05.2024 № 1705-1 (вх. ГУ ДПС від 20.05.2024 № 35561/6/ЕКП/76) надав заперечення, в яких, зокрема, зазначив, що з серпня 2023 року працював по договору комісії з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) приймаючи на комісію товар і згідно договору за продажу комісійного товару отримував комісійну винагороду. За цей період було продано комісійного товару на суму 2 458 380,00 грн, який не є доходом, але помилково було задекларовано в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за 2023 рік. Таким чином, в декларації замість суми обсягу доходу платника єдиного податку 5 154 370,00 грн повинно бути зазначено 2 695 990,00 грн, що в межах граничного обсягу доходу.
За результатами розгляду заперечень позивача на акт від 30.04.2024 року № 20330/20-40-24-17-08 про результати камеральної перевірки показників податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, щодо заниження сум податкових зобов'язань по єдиному податку, ГУ ДПС прийнято рішення про залишення висновку акту без змін.
Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 04.06.2024 № 00/31458/2417, відповідачем відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» на загальну суму 389 477, 55 грн (за податковим зобов'язанням - 354 070,50 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35407,05 грн (10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання).
Позивач не погоджується з визначеною сумою грошового зобов'язання по єдиному податку, в обґрунтування чого зазначає, що в поданій ним 22.02.2024 декларації № 9384024933 помилково був відображений дохід за 2023 рік в сумі 5144370,00 грн, а саме бухгалтером була помилково зазначена вся сума коштів, що пройшла через РРО та не було враховано, що позивачем отримувався дохід від реалізації товару, який було отримано за договором комісії. Неправильно зазначену суму позивачем було виявлено після отримання акту перевірки й тому подано уточнюючу податкову декларацію за 2023 рік, в якій зазначено правильний фактичний дохід у сумі 2695990,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19-1 ПК України визначено, функції контролюючих органів, зокрема, передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених ПК України ( пп.19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зокрема, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п.75.1 ст.75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), одержаних від платника.
При цьому, будь-якого окремого рішення (наказу керівника податкового органу на проведення перевірки, направлення на перевірку), згоди платника, а також його присутності для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.
Метою камеральної перевірки є виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення.
Таким чином, суд зазначає, що камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється системний контроль за своєчасністю нарахування та відображення усіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків виключно на підставі даних, які знаходяться в розпорядженні податкового органу.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 22.05.2018 у справі № 826/5165/17, від 21.06.2018 у справі № 813/448/17, від 10.11.2021 у справі №200/697/20-а .
Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п.86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до п.86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Отже камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
З урахуванням положень зазначеної норми права, платник податку зобов?язаний надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь який наступний податковий період.
Пунктом 50.2 статті 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу.
Так, згідно положень вказаної правової норми, обмежено право на подачу уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій лише під час проведення документальних планових та позапланових перевірок, як наслідок, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу).
З огляду на викладене, суд зазначає, що після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки до податкової звітності, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку у разі його подання.
Верховний Суд у рамках справ № 805/3164/17-а, № 360/3701/19 досліджував питання щодо подання уточнень до податкової декларації після отримання акта камеральної перевірки, до моменту прийняття податкового повідомлення-рішення та дійшов правового висновку про те, що після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки до податкової звітності, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення рішення, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку у разі його подання.
Наведене узгоджується також із змістом пункту 50.3 статті 50 ПК України, відповідно до якого контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період у разі неподання останнім уточнюючого розрахунку до податкової декларації протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства.
Аналогічну позицію із застосуванням наведених норм права, Верховний Суд неодноразово висловлював, зокрема у постановах від 12 лютого 2021 року (справа №808/537/16), від 22 грудня 2020 року (справа №640/15334/19), від 03 вересня 2020 року (справа №808/2156/17), від 31 серпня 2020 року (справа №820/6771/16), від 12 серпня 2020 року (справа № 805/2408/16-а), від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14).
Так, позивач в адміністративному позові посилається на те, що після отримання акту перевірки ним було подано уточнюючу декларацію за 2023 рік.
Так, з наявної у матеріалах справи копії уточнюючої декларації позивача убачається, що дата її подання 25.09.2024.
З квитанції № 2, яка подана позивачем до уточнюючої декларації убачається, що пакет 14.06.2024 о 18:30:54 не прийнято, у зв'язку з виявленими помилками, так як документ не відповідає всім вимогам електронного документа, оскільки виявлено недостовірність значень обов'язкового реквізиту щодо звітного (податкового) періоду, що уточнюється (за відповідний звітний (податковий) період не подано звітну (звітну нову) податкову декларацію). Перевірено на підставі п. 49.3 ст. 49, п.п. 208-1.8.1 п. 208-1.8 ст. 208-1 ПК України.
Таким чином, надана позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог уточнююча податкова декларація до раніше поданої податкової звітності була заповнена з порушеннями вимог податкового законодавства.
Разом з тим, вказана декларація з позначкою «уточнююча» була подана позивачем 14.06.2024, що підтверджується квитанцією №2, тобто після прийняття контролюючим органом оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення № 00/31458/2417 від 04.06.2024 та отримання позивачем вказаного рішення 07.06.2024.
Крім того, у відзиві на адміністративний позов відповідач посилався на те, що згідно інформаційного ресурсу ДПС України ІКС «Податковий блок» уточнююча податкова декларація платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2023 рік не відображена.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивач належним чином не скористався наданим пунктом 50.1 статті 50 ПК України правом на подання уточнюючого розрахунку до раніше поданої декларації, у зв'язку з чим у контролюючого органу не виникло обов'язку з його прийняття та врахування до раніше податної податкової звітності під час проведення перевірки та прийняття опорюваного податкового повідомлення-рішення.
Щодо твердження позивача про помилковість відображення доходу за 2023 рік в сумі 5144370,00 грн, у зв'язку з тим, що бухгалтером була помилково зазначена вся сума коштів, що пройшла через РРО та не було враховано, що позивачем отримувався дохід від реалізації товару, який було отримано за договором комісії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені вказаним Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п.49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений вказаним Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог вказаного Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Вказані положення норм права застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до п. 296.2 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Відповідно до п. 296.4 ст. 296 ПК України податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.
Відповідно до п. 296.5 ст. 296 ПК України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.
Відповідно до п.п. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.
При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.
Відповідно до п.п. 296.5.2 п. 296.5 ст. 296 ПК України платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають: 1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу; 2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку; 3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).
Відповідно до п.п. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 ПК України у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.
Відповідно до п.300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Як встановлено судом, 11.05.2023 позивач надіслав до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, підставою якої зазначив зміну ставки та групи (п.п. 5.2 п. 5) з групи 3 на групу 2 та/або зі ставки 2,00 на ставку без реєстрації ПДВ з 01 липня 2023 року.
У п. 8 «Обрані види діяльності з КВЕД ДДК 009:2010 позивачем зазначено 47.19 - Інші види торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Крім того, з податковій деклараціі платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2023 рік з позначкою «звітна» (№ 9384024933 від 22.02.2024) убачається, що в розділі 1. Загальні показники підприємницької діяльності, в графі 10 - Види підприємницької діяльності у звітному періоді, позивач зазначив КВЕД - 47.19 - Інші види торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 у 2023 звітному році здійснював діяльність згідно КВЕД 47.19 - Інші види торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Проте, з наданих позивачем до матеріалів справи договору комісії № 15-ком від 01.08.2023, укладеного між комітентом - ФОП ОСОБА_2 та комісіонером - ФОП ОСОБА_1 , актів приймання передачі товару на комісію, листа про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях вбачається, що позивачем надавались послуги за договором комісії, тобто здійснювалась діяльність, яка не зазначена у реєстрі платника єдиного податку другої групи.
Згідно п.п. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 ПК України платники єдиного податку в податковій декларації зобов'язані додатково відображати окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.
Суд зазначає, що вказані положення не були дотримано ФОП ОСОБА_1 під час заповнення декларації.
Відповідно до п.п. 7 п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Доказів на підтвердження дотримання позивачем положень п.п. 7 п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України до матеріалів справи не надано.
Натомість, відповідно до Реєстру платників єдиного податку позивач зареєстрований платником єдиного податку 2 групи 15% - з 01.07.2023 по 01.10.2024 та платником єдиного податку 3 групи 5% - з 01.10.2024.
Відповідно до п.п.2 п. 291.4. 291 ПК України на другій групі платників єдиного податку можуть перебувати фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/ або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Суд зазначає, що однією з умов перебування фізичної особи-підприємця на другій групі єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг (в даному випадку комісійних) платникам єдиного податку та/або населенню.
З наданих позивачем до матеріалів справи документів не вбачається, на якій системі оподаткування перебуває ФОП ОСОБА_2 , з яким позивачем було укладено договір комісії № 15-ком від 01.08.2023, оскільки надання послуг платникам податків, що застосовують загальну систему оподаткування, є порушенням умов перебування фізичної особи-підприємця, яка застосовує спрощену систему оподаткування, передбачених пп. 2 пп. 291.4 ПК України.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що твердження позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що контролюючим органом правомірно встановлені порушення вимог пунктів 293.2 та 293.8 статті 293, підпункту 296.5.2 пункту 296.5 статті 296, розділу XIV Кодексу, а саме: не декларування податкового зобов?язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків з суми перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 91.4.3 пункту 91 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» для платників, які протягом 2023 звітного року застосовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу Кодексу, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від № 00/31458/2417, винесене ГУ ДПС у Харківській області не є протиправним та таким, що підлягає скасування, адже відповідачем дотримано приписи статті 2 КАС України щодо відповідності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення закону.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29 липня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях