Справа № 500/3450/24
18 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнений з ОВС (міліції) на пенсію по вислузі років через хворобу та з 11.12.2013 року перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб (Далі - ЗУ №2262). На пенсію ОСОБА_1 вийшов із званням підполковник міліції з посади начальника УІАЗ УМВСУ в Тернопільській області, вислуга років - 21 рік, 8 місяців та 7 днів.
ОСОБА_1 вказує, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року у справі 500/4644/23 доведено, що проходження ним військової служби на кафедрі військової підготовки з 19.08.1991 пор 11.08.1994 року зараховувалось як строкова військова служба, однак вказаний період часу не врахували при обчисленні вислуги років у міліції, а також він вказує про незрозумілість причини, з яких йому не було присвоєне спеціальне звання полковник поліції у 2013 році.
У заяві від 22.03.2024 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області (далі - ЛК УМВС) та до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Тернопільській області" (далі - ДУ ТМО) із долученням електронного оригіналу рішення суду у справі №500/4644/23 як підстави вчинення дій щодо перерахунку вислуги років. У заяві я також просив повідомити мене про причини неприсвоєння йому чергового спеціального звання "полковник міліції" у 2013 році і, у разі виявлення порушень з боку УМВС, вжити вичерпних заходів на відновлення права позивача.
ДУ ТМО у відповіді від 28.03.2024 №33/40-363, яку позивач отримав особисто в установі, зазначило, що жодне з порушених ним питань не належить до компетенції ДУ ТМО безпосередньо.
Разом із тим, після направлення заяви позивача від 22.03.2024, наказом МВС України від 22.04.2024 "Про визначення в МВС уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів про призначення (перерахунок) пенсій" функції уповноваженого підрозділу з 01.05.2024 покладено на Відділ координації пенсійних питань МВС, Головний сервісний центр МВС та його регіональні сервісні центри, отже з 01.05.2024 ДУ ТМО не уповноважена направляти до пенсійних органів відомості про настання обставин, внаслідок яких пенсії підлягають перерахунку.
ЛК УМВС у своїй відповіді від 25.04.2024 №131, повністю відмовила позивачу у новому обчисленні вислуги, повідомила, що йому не було присвоєно чергове спеціальне звання "полковник міліції", оскільки у архівній особовій справі матеріали про присвоєння такого звання відсутні та відмовило у виконанні дій з поновлення порушених прав.
Крім того, ЛК УМВС у відповіді наполягає, що будь-які зміни щодо його облікових даних з метою зміни розміру грошового забезпечення та пенсії внести неможливо, оскільки втратили чинність штати органів, закладів тощо МВС, територіальні органи МВС ліквідовані, міліція припинила своє існування без правонаступництва, що його вислугу обчислено правильно, і що повноваження ЛК УМВС на запропоновані дії не розповсюджуються. Також на підкріплення своєї позиції наводить ст.63 Закону №2262-XII, яка заперечує можливість підвищення суми пенсії внаслідок отримання чергових звань під час перебування у запасі або відставці.
Позивач вважає, що наведені Ліквідаційною комісією УМВС України в Тернопільській області норми права не відповідають предмету спору, його права порушено внаслідок бездіяльності ЛК УМВС, яка полягає у відмові застосувати факт, встановлений рішенням суду щодо нього, а також у відмові відновити його право на належну оплату праці та соціальний захист.
Ухвалою суду від 04.06.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через електронний суд із відповідними письмовими доказами 18.06.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.
24.06.2024 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.
Ухвалою суду від 12.08.2024 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 27.08.2024.
Ухвалою суду від 27.08.2024, постановленою в судовому засіданні, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залишено позовної заяви без руху та надання строку для усунення недоліків.
09.09.2024 позивачем через електронний суд надіслано заяву про усунення недолків.
Однак, ухвалою суду від 20.09.2024 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 апеляційну скаргу задоволено частково. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 500/3450/24 - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 залучено у справі в якості другого співвідповідача Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях (вул. Західно - Окружна 11/1, м. Хмельницький, 29018) у справі № 500/3450/24.
Представником відповідача Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях надіслано через електронний суд 09.06.2025 відзив на позовну заяву, де зазначено, що функції з прийому документів та перевірки правильності з розрахунку вислуги років покладені на регіональні сервісні центри у випадку ліквідації органу, де проходив служба особа, про що зазначено вище, а на даний УМВСУ в Тернопільській області не ліквідоване як юридична особа, а лише перебуває з 2015 року по даний час на стадії ліквідації і усі функції щодо перевірки правильності нарахування та зарахування вислуги років, підготовка відповідної документації покладені на Ліквідаційну комісію УМВСУ, а тому ОСОБА_1 у своїй позовній заяві жодних вимог до регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях (філія ГСЦ МВС) не зазначає, оскільки не звертався з жодними заявами та вимогами, регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях (філія ГСЦ ) жодних прав позивача не порушувало, а тому не може бути належним відповідачем у справі.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ (міліції) на пенсію по вислузі років, через хворобу, з 11.12.2013 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Пенсію йому призначено відповідно до положень Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) (підтверджується копіями довідки ГУПФ від 13.06.2022 №556, витягу з наказу УМВС у Тернопільській області від 10.12.2013 №261о/с - додатки №2 та №3 відповідно у Переліку додатків до цієї позовної заяви). Вийшов на пенсію у спеціальному званні "підполковник міліції" з посади начальника управління інформаційно-аналітичного забезпечення (УІАЗ) УМВС України в Тернопільській області (аналог на теперішній час - начальник управління, згідно п.10 розділу VII "Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що прирівнюються посадам поліцейських", затвердженого наказом МВС України від 17.02.2017 №138), із календарною вислугою на день звільнення на пенсію: 21 рік, 8 місяців та 7 днів.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №500/4644/23, яке набрало законної сили 29.12.2023, доведено, що проходження позивачем військової служби на кафедрі військової підготовки з 19.08.1991 по 11.08.1994 протягом 2 років, 11 місяців і 24 дні було одним із видів військової служби і зараховувалось як строкова військова служба. При виході на пенсію йомубуло обчислено вислугу років без урахування вказаного періоду, оскільки підстави зарахування такого періоду суб'єкту обчислення, очевидно, не були відомі, при цьому частину цього строку було зараховано до його календарної вислуги з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, відповідно до інформації з диплома про освіту.
У заяві від 22.03.2024 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Тернопільській області та до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Тернопільській області" із долученням електронного оригіналу рішення суду у справі №500/4644/23 як підстави вчинення дій щодо перерахунку вислуги років. У заяві позивач також просив повідомити про причини неприсвоєння йому чергового спеціального звання "полковник міліції" у 2013 році і, у разі виявлення порушень з боку УМВС, вжити вичерпних заходів на відновлення права позивача. Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень (копію додаю, №5 у Переліку додатків), ЛК УМВС та ДУ ТМО отримали свої примірники заяви 25.03.2024.
ДУ ТМО у відповіді від 28.03.2024 №33/40-363,яку він отримав особисто в установі, зазначило, що жодне з порушених питань не належить до компетенції ДУ ТМО безпосередньо.
Разом із тим, після направлення заяви від 22.03.2024, наказом МВС України від 22.04.2024 "Про визначення в МВС уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів про призначення (перерахунок) пенсій" функції уповноваженого підрозділу з 01.05.2024 покладено на Відділ координації пенсійних питань МВС, Головний сервісний центр МВС та його регіональні сервісні центри, отже з 01.05.2024 ДУ ТМО не уповноважена направляти до пенсійних органів відомості про настання обставин, внаслідок яких пенсії підлягають перерахунку.
ЛК УМВС у своїй відповіді від 25.04.2024 №131, повністю відмовила позивачу у новому обчисленні вислуги, повідомила, що йому не було присвоєно чергове спеціальне звання "полковник міліції", оскільки у архівній особовій справі матеріали про присвоєння такого звання відсутні та відмовило у виконанні дій з поновлення порушених прав.
Крім того, ЛК УМВС у відповіді наполягає, що будь-які зміни щодо облікових даних позивача з метою зміни розміру грошового забезпечення та пенсії внести неможливо, оскільки втратили чинність штати органів, закладів тощо МВС, територіальні органи МВС ліквідовані, міліція припинила своє існування без правонаступництва, що вислугу обчислено правильно, і що повноваження ЛК УМВС на запропоновані ним дії не розповсюджуються. Також на підкріплення своєї позиції наводить ст.63 Закону №2262-XII, яка заперечує можливість підвищення суми пенсії внаслідок отримання чергових звань під час перебування у запасі або відставці.
Не погодившись із протиправними діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (№2262-XII).
Згідно ст. 1-1 Закону №2262-XII, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.3 ст.43 Закону №2262-XII пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На час звільнення позивача на пенсію та час, що йому передував, виплата надбавки за вислугу років здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294) та наказу МВС України від 31.12.2007 №499 в редакції від 19.07.2013 (наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896, далі - Наказ №499), яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499). Додаток 29 до Постанови №1294 та Додаток 3 до Наказу №499 містять однакову таблицю Розмірів надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у якій зазначено, що розмір такої надбавки для зазначеної категорії осіб із вислугою років від 20 до 25 років становить 35%.
Отже, при призначенні пенсії, її обчислення проведено згідно із ч.3 ст.43 Закону №2262-XII, додатком 29 до Постанови №1294 та додатком 3 до Наказу №499 і в частині надбавки за вислугу 21 рік, 8 місяців та 7 днів (повних - 21 рік) це обчислення ґрунтувалось на процентній надбавці за вислугу років 35%. Про розмір надбавки за вислугу років 35% свідчить Повідомлення про перерахунок пенсії з 01.12.2015.
Разом із тим станом на сьогодні розмір процентної надбавки за вислугу років для перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, встановлено вже на підставі Додатку 11 до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988), згідно із яким за стаж служби від 19 до 22 років встановлюється розмір такої надбавки 40%, а за стаж служби від 22 до 25 років - 45%.
На теперішній час пенсію позивача обчислено із розрахунку 40% як за стаж служби від 19 до 22 років, що підтверджується Довідкою про склад грошового забезпечення від 05.08.2023 №2021/2540.
Згідно із ч.3 ст.63 Закону №2262-XII, п.5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45), п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", п.23, п.24 порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (в редакції від 23.03.2021), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок 3-1) пенсію перераховано відповідно до складових грошового утримання поліцейського за прирівненою посадою (прирівнювання посад визначено наказом МВС України від 17.02.2017 №138) станом на листопад 2019 року із застосуванням норм, затверджених Постановою №988, на підставі вказаної вище Довідки від 05.08.2023 №2021/2540, яку ДУ ТМО направило до органу Пенсійного фонду України для проведення перерахунку пенсії. Перерахунок проведено за прирівненою посадою поліцейського, у довідці вказано, що відсотковий розмір надбавки за стаж служби в поліції, який відповідає раніше обчисленій календарній вислузі, складає 40%.
Пунктами "а" та "б" ч.1 ст.17 Закону №2262-XII (в редакції 01.07.2013) визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до Закону №2262-XII і постанови Верховної Ради України від 09.04.1992 №2263-12 про порядок введення в дію цього Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі - Постанова №393). Пунктом 1 Постанови №393 (в редакції 11.06.2013, на час мого звільнення на пенсію) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються зокрема: - військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; - служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Пункт 2 Постанови №393 містить норму щодо додаткового включення до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону №2262-XII часу їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Згідно із п.4 Постанови №393, чинним на час звільнення позивача на пенсію, строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови (отже і особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України), у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Абзац 2 п.2.4.2 Інструкції №499 встановлює, що до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди, які визначені пунктами 1 та 2 Постанови №393.
Наказом УМВС України в Тернопільській області від 10.12.2013 №261о/с зафіксовано календарну вислугу на день звільнення на пенсію: 21 рік, 8 місяців та 7 днів. Відповідно до послужного списку та диплому про вищу освіту, календарну вислугу років позивача обчислено з періодів:
- навчання в Чернівецькому державному університеті з 01.09.1989 по 28.06.1994 - 2 роки, 4 місяці та 28 днів відповідно до ч.2 ст.17 Закону №2262-XII, п.2 Постанови №393 із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;
- служби в органах внутрішніх справ з 01.09.1994 по 10.12.2013 - 19 років, 3 місяці, 9 днів відповідно до п."б" ч.1 чт.17 Закону №2262-XII та п.1 Порядку №393.
Разом із тим суб'єктам, якими проведено обчислення вказаної календарної вислуги років на день звільнення, не було відомо про наявність у мене раніше не відомого та не врахованого до вислуги років в календарному обчисленні періоду з 19.08.1991 по 11.08.1994, який складає 2 роки, 11 місяців та 24 дні та виключає врахування до вислуги років часу навчання у цивільному закладі вищої освіти з 19.08.1991.
Відповідно до п.4 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній як на час мого виходу на пенсію, так і на час періоду до 11.08.1994 - завершення періоду служби), строкова військова служба є видом військової служби. Відповідно до п.5 цієї ж статті, строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
З урахуванням абз.2 п.2.4.2 Інструкції №499, п.1 Постанови №393, п."а" ч.1 ст.17 Закону №2262-XII, п.4 ст.2 Закону №2232-XII - військова служба, у тому числі строкова, підлягає включенню до вислуги років, яка дає право на призначення надбавки за вислугу років та пенсії.
Згідно із п.2 Постанови №393, ч.2 ст.17 Закону №2262-XII, час навчання, визначеного цими нормами, зараховується до вступу на військову службу в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України та ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.10.2019 у справі №813/8801/14 зазначив: дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
У рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №500/4644/23, яке набрало законної сили 29.12.2023, доведено, що проходження позивачем військової служби на кафедрі військової підготовки з 19.08.1991 по 11.08.1994 протягом 2 років, 11 місяців та 24 днів було одним із видів військової служби і зараховувалось як строкова військова служба отже, ухвалене у цій справі рішення має преюдиційний характер для спору, що розглядається.
Таким чином період його навчання в Чернівецькому державному університеті з 01.09.1989 до 19.08.1991 протягом 1 року, 11 місяців, 18 днів до вступу на військову службу передбачений п.2 Постанови №393 та ч.2 ст.17 Закону №2262-XII і підлягає зарахуванню до календарної вислуги років, яка дає право на призначення надбавки за вислугу років та пенсії, у співвідношенні один рік навчання за шість місяців служби - 11 місяців, 24 дні; строк проходження ним військової служби на кафедрі військової підготовки з 19.08.1991 по 11.08.1994 як строкової служби протягом 2 років, 11 місяців та 24 днів, із урахуванням п.1, п.4 Постанови №393, п."а" ч.1 ст.17 Закону №2262-XII, підлягає зарахуванню до вислуги років, яка дає право на призначення надбавки за вислугу років та пенсії, у календарному обчисленні.
Разом - 3 роки, 11 місяців, 18 днів.
Отже, обчислена раніше складова календарної вислуги років, що дає право на призначення надбавки за вислугу років та пенсії, яка стосувалась періоду навчання в закладі вищої освіти з 01.09.1989 по 28.06.1994 - 2 роки, 4 місяці та 28 днів, підлягає заміні на розмір 3 роки, 11 місяців, 18 днів.
Із урахуванням 19 років, 3 місяці, 9 днів календарної вислуги на посадах в органах внутрішніх справ, загальна календарна вислуга позивача складає 23 роки, 2 місяці, 27 днів, тобто 23 повні роки (проти 21 рік, 8 місяців, 7 днів, обчислених при виході на пенсію), що дає право на підвищення на 6% співвідношення пенсії до розміру грошового забезпечення (відповідно п."а" ч.1 ст.13 Закону №2262-XII: за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення) та підвищення на 5% (згідно Додатку 11 до Постанови №988 у порівнянні відсоткових ставок 40% та 45%, що встановлюються за стаж 19-22 та 22-25 років відповідно) надбавки за стаж (вислугу), яка входить до суми, з якої розраховується пенсія.
Частиною 3 ст.17 Закону №2262-XII в редакції від 01.07.2013 встановлено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Внаслідок доповнення ст.17 цього закону новою частиною згідно із Законом "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII, в актуальній на сьогодні редакції наведена частина ст.17 стала частиною 4.
Таким чином, 23 роки календарна вислуга позивача становила з 15 вересня 2013 року, тобто до виходу на пенсію.
Відтак, належним способом захисту права позивача є зобов'язання Ліквідаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області включити раніше невідомий і неврахований до вислуги років позивача для призначення/перерахунку пенсії період проходження ним військової служби на кафедрі військової підготовки з 19.08.1991 по 11.08.1994 як строкової служби протягом 2 років, 11 місяців та 24 днів у календарному обчисленні і виключити період, починаючи з 19.08.1991, зі строку навчання, зарахованого до вислуги років на підставі п.2 ПКМУ від 17.07.1992 №393.
Щодо решти позовних вимог, то суд зазначає наступне.
Ліквідаційною комісією УМВС України в Тернопільській області, позивачу було повідомлено, що проінформувати ГУПФ в Тернопільській області та направити відповідні матеріали до ДУ «ТМО МВС України в Тернопільській області» не представляється можливим, оскільки відповідно до матеріалів архівної особової справи, календарна вислуга при звільненні порахована вірно і немає жодних законних підстав включити у календарну вислугу періоди перебування студентом на кафедрі військової підготовки.
Окрім того, відповідно до архівної особової справи ОСОБА_1 матеріали про присвоєння чергового спеціального звання полковник міліції за підписом керівника органу відсутні, у зв'язку з чим позивачу не було присвоєно звання полковник міліції. Звертаємо увагу і на те, що 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» та втратив чинність Закон України «Про міліцію», відповідно до якого позивач приймався на службу та проходив її.
Відповідно до наказу МВС України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання», визначено вважати такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», територіальні органи МВС ліквідовані як юридичні особи публічного права, із 07.11.2015 міліція припинила своє існування без правонаступництва.
У зв'язку із ліквідацією територіальних органів МВС у жовтні 2015 року було видано накази МВС про затвердження складу ліквідаційних комісій територіальних органів, із визначенням основних повноважень, як це передбачено статтями 104,105,110,111 Цивільного кодексу України та Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074. Пунктом 18 вищезазначеного Порядку визначено, що до ліквідаційної комісії з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією відповідної юридичної особи.
Таким чином, відсутня правова підстава та можливість підготувати і направити до МВС України матеріали на присвоєння позивачу чергового спеціального звання «полковник міліції». Також суд звертає увагу, що таке присвоєння призвело б до застосування зворотності дії закону в часі.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналогічний підхід застосовується і щодо дії процесуальної норми права. Зокрема, у ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. При цьому закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це положення процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111).
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз'яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».
Питання про спосіб застосування конституційного принципу незворотності дії закону у часі вирішується у процесі правозастосовної діяльності судами. Так, Верховним Судом сформульовано такі правові висновки у процесі перегляду справ у касаційному порядку, зокрема стосовно застосування принципу дії нормативно-правового акта у часі.
Право не може існувати на майбутнє. Права (пільги, статус тощо) особи не накопичуються потягом дії закону, який в подальшому втратив чинність.
У контексті застосування принципу дії закону у часі це означає, що визначене у нормативно-правовому акті право, якщо особою не було здійснено конкретних дій щодо його реалізації під час чинності такого нормативно-правового акта, не може бути збережене у майбутньому після того, як відповідний акт втратив свою чинність, а новим нормативно-правовим актом таке право не передбачено або встановлено у іншому обсягу.
Так в тексті позову зазначено, що при виході на пенсію позивачу було обчислено вислугу років без урахування вказаного періоду, оскільки підстави зарахування такого періоду суб'єкту обчислення не були відомі, при цьому частину цього строку було зараховано до моєї календарної вислуги з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, відповідно до інформації з диплома про освіту.
Для регулювання правовідносин, що виникли у зв'язку з реалізацією особою свого права, застосуванню підлягає акт, який був чинним на момент:
- виникнення права в особи;
- звернення особи до компетентних органів для реалізації такого права (тобто здійснення волевиявлення);
- прийняття рішення суб'єкта владних повноважень, спрямованого на задоволення або відмову в реалізації права особи.
В свою чергу, при виході на пенсію, позивачем не були вжиті заходи для врахування вислуги років для призначення пенсії за період проходження ним військової служби на кафедрі військової підготовки з 19.08.1991 по 11.08.1994 як строкової служби протягом 2 років, 11 місяців та 24 дні у календарному обчисленні згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і виключити вказаний період з вислуги років, обчисленої раніше на підставі п.2 цієї ж Постанови.
Крім того, вимогою застосування такого підходу ретроспективного способу реалізації права є те, що у певний момент часу суб'єкт владних повноважень був наділений відповідними повноваженнями та об'єктивними можливостями забезпечити реалізацію такого права.
Наприклад, у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 727/8049/17 за позовом фізичної особи до органів Пенсійного фонду України Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що оскільки право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло у позивача в 2010 році, коли чинним був Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 12 грудня 1991 року, то при фактичному зверненні особи із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком в липні 2017 року (коли зазначений Закон втратив чинність), у позивача збереглося право здійснити перехід на умовах, визначених в Законі, що втратив чинність. Тобто Верховний Суд виходив з того, що виникнення права, яке не було реалізоване, не отримало жодних юридичних наслідків, а тому безпідставним є застосування закону, який втратив чинність на момент волевиявлення особи щодо реалізації певного права.
Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював свою позицію стосовно питання зміни обсягів та розмірів різних соціальних виплат, пенсій тощо.
Так, у рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права.
Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. У даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
Наведена правова позиція сформульована Верховним Судом у результаті перегляду справ у спорах, пов'язаних з призначенням та/або перерахунком пенсії деяким категоріям осіб (прокурорам, суддям, державним службовцям), зокрема постанови від 10 липня 2018 року у справі № 296/2634/16-а та від 20 березня 2018 року у справі № 520/5814/17. Відповідно до сформованої Верховним Судом практики, право на соціальний захист може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Відтак, суд вважає, що в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, як передчасних, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 968,96 грн, сплачений відповідно до квитанції від 06.09.2024.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області включити раніше невідомий і неврахований до вислуги років ОСОБА_1 для призначення/перерахунку пенсії період проходження військової служби на кафедрі військової підготовки з 19.08.1991 по 11.08.1994 як строкової служби протягом 2 років, 11 місяців та 24 днів у календарному обчисленні і виключити період, починаючи з 19.08.1991, зі строку навчання, зарахованого до вислуги років ОСОБА_1 на підставі п.2 ПКМУ від 17.07.1992 №393.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 18 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Валова, 11,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 08592307).
- Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях (місцезнаходження/місце проживання: вул. Західно-Окружна, 11, 1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29016 код ЄДРПОУ 45805862).
Головуючий суддя Подлісна І.М.