за результатами вирішення заяви про відвід
29 липня 2025 року Р і в н е №460/12129/25
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши в порядку письмового провадження письмову заяву ОСОБА_1 про відвід у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди,
До Рівненського окружного адміністративного суду 17.07.2025 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії позивачу за спірний період з моменту призначення пенсії і по день набрання рішенням суду законної сили (за весь час без обмежень з підстави наявності вини відповідача) з застосуванням відповідних коефіціентів;
стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 000 (три мільйони гривень 00 копійок) завданої моральної шкоди.
Ухвалою від 22.07.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали у спосіб подання суду: 1) детальний обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди; 2) документа про сплату судового збору в сумі 968,96 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 3) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів в обґрунтування поважності причин його пропуску.
28.07.2025 на виконання ухвали суду позивач подав заяву про усунення недоліків та відвід судді (вх.№51029/25), до якої долучив платіжний документ про сплату судового збору.
За приписами ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно.
Як встановлено судом, в обґрунтування заяви про відвід позивач зазначив: "Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Дорошенко Н.О. підлягає відводу від розгляду адміністративної справи № 460/12129/25 з причини того, що вона є послідовником відомого французького письменника - фантаста [ ] (судове рішення у справі № 33/824/2329/2019), ... , розказує фантастичні речі, а точніше викладає їх у судових рішенням, тим самим порушуючи присягу судді і протиправно перешкоджаючи у доступі до правосуддя незахищеній версті населення позивачу - пенсіонеру, як складової частини права на справедливий та безсторонній суд, визначений ст.6 Конвенції. Даний факт доводиться тим, що всупереч фантастичним твердженням судді Дорошенко Н.О. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року по справі №990/114/23 наголосила "…Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу".
Позивач зазначив, що "перекручування суддею Дорошенко Н.О. процесуальних норм відліку строку позовної давності - є перешкоджанням в доступі позивачу до правосуддя та порушенням права на справедливий та безсторонній суд, визначений ст.6 Конвенції". Вказав, що всі надумані недоліки є усунутими і справа підлягає подальшому розгляду в іншому складі суду після відводу (самовідводу) судді Дорошенко Н.О.
При вирішенні заявленого відводу суд враховує таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Таким чином, важливим питанням для реалізації механізму відводу судді є саме об'єктивне та обґрунтоване підтвердження прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, а також наявність законних сумнів у неупередженості такого судді.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36, 37 КАС України.
За правилами частин першої та другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме обставин щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.
Слід зазначити, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного закону не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість (безсторонність) судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У пунктах 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02) зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Як встановлено, доводи позивача зумовлені його незгодою з ухвалою від 22.07.2025 про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Для відведення судді в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.
Тому, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів в об'єктивності судді, оскільки відсутні докази щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду на "суб'єктивний критерій", так і з погляду на "об'єктивний критерій", сформульовані Європейським судом з прав людини.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 у справі №826/11409/17.
У цій справі не встановлено підстав для відводу (самовідводу) судді, вказаних у ст. 36, 37 КАС України.
З огляду на викладене, заяву про відвід головуючого судді Дорошенко Н.О. слід визнати необґрунтованою.
Керуючись статтями 36-40, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Визнати заяву про відвід судді Н.О. Дорошенко необґрунтованою та передати справу №460/12129/25 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.О. Дорошенко