29 липня 2025 року м. Рівне №460/7257/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 10.03.2025 та зобов'язання призначити пенсію за віком.
В обґрунтування позову зазначено, що в березні 2025 року позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак йому було відмовлено у такому призначенні, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що надав пенсійному органу усі необхідні для призначення пенсії документи, а оскаржуваним рішенням йому необґрунтовано та без урахування всіх обставин справи відмовлено у призначенні пенсії. За таких обставин, проси позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 22.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив про відсутність у позивача необхідного страхового стажу. Вважає, що у спірних правовідносинах, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши заяви по суті, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
В березні 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За правилами екстериторіальності заяву і додані до неї заяви передано для розгляду до ГУ ПФУ в Рівненській області.
10.03.2025 ГУ ПФУ в Рівненській області за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення №164550008894 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі, Закон №1058), який був прийнятий на зміну положенням Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
Отже, оскільки і Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і Закон України “Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», у редакції до прийняття Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком; за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону. У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 01.01.2004, правила призначення пенсій за списком №2 регламентувались п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і такий стан існував до набрання чинності нормами Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 (набрав чинності 11.10.2017), яким текст Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнений, серед іншого, статтею 114, частиною 1 якої визначено, що: право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Так, п.2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 (чинна з 11.10.2017), на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Водночас, враховуючи, що норми Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 мали спеціальну вказівку стосовно їх застосування з 01.10.2017, саме з цієї дати правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України №213-VIII від 02.03.2015 та п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017. При цьому правила цих законів були повністю уніфікованими (ідентичними), і такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення №1-р/2020 від 23.01.2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015, та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Поряд з цим, п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Таким чином з 23.01.2020 два закони одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до Закону №213-VIII України від 02.03.2015 та п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий страховий стаж чоловіків у 30 років, тоді як другий - у 25 років.
Норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, однак вони явно суперечать одна одній. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
У справах “Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та “Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі “якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу “якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20.
З огляду на наведене, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах як: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Тобто, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з яких не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у жінок, з яких не менше 10 років на зазначених роботах.
Судом встановлено, що позивач, досягнувши 55-річного віку та маючи пільговий стаж більше 12 років, звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням №164550008894 від 10.03.2025 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Тобто спірним у даному випадку є наявність у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії.
За змістом рішення від 10.03.2025 та відзиву на позов, відповідач зазначає, що страховий стаж для призначення пенсії позивача визначається п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та становить 30 років.
Водночас, як зазначалося судом вище, таке твердження відповідача є неправомірним, оскільки у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, згідно з якими, мінімально визначеним страховим стажем для чоловіків при призначенні пенсії за Списком №2 є 25 років.
Відповідно до оскаржуваного рішення від 10.03.2025 страховий стаж позивача становить 23 роки 05 місяців 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за Списком №2. При цьому, у рішенні зазначено про врахування всіх періодів згідно з наданими документами.
Суд враховує, що у відзиві на позов відповідачем повідомлено, що до заяви про призначення пенсії позивачем не було долучено всіх сторінок трудової книжки, а тому при обрахунку його страхового стажу не було враховано записи №4 - №8.
Так, з 23.07.2001 по 18.04.2002 позивачу виплачувалася допомога по безробіттю відповідно до наказів №79 від 24.04.2001 та №76 від 19.04.2002 (записи №4 та №5) та з 21.05.2002 по 16.11.2002 - матеріальна допомога по безробіттю відповідно до наказів №94 від 21.05.2002 та №223 від 18.11.2002 (записи №7 та №8).
Поряд з цим, навіть з врахування вказаних періодів страховий стаж позивача складає менше 25 років, тобто наявний страховий стаж позивача недостатній для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
При цьому, суд критично оцінює доводи позивача, наведені у позовній заяві, про наявність у нього страхового стажу більше 30 років, оскільки такі жодним чином не підтверджені та не доведені.
З огляду на наведене, позивач, звертаючись з заявою до територіального органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не набув права на призначення такої пенсії.
Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності свідчать, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а рішення №164550008894 від 10.03.2025 про відмову у призначенні пенсії відповідає критерія правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, та не підлягає скасуванню.
В силу вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даного спору дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 липня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Д.П. Зозуля