28 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2988/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.02.2025 №104650018169 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 10.06.2024;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 10.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим, він був змушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що для призначення даного виду пенсії діє вищезазначений Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (зі змінами та доповненнями), яким визначено пункт « 4» розділу IV Порядку, що дає підстави вважати, що з 1989 по 1993 року ОСОБА_1 навчався в м. Києві, а отже постійно не проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення повторно відмовити ОСОБА_1 в призначені дострокової пенсії за віком з урахуванням положень абзацу 3 частини 2 статті 55 Закону України 796, у зв'язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії у віці 51 рік тривалості проживання (роботи) у зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами с прощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа громадян, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. № 224), віднесених до категорії 2, про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 .
16.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (власноручно приписано "ЧАЕС 2 категорія").
Заяву позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення 23.05.2024 року № 104650018169 про відмову у призначенні пенсії.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 440/7545/24 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 440/7545/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 по справі № 440/7545/24 - скасовано. Ухвалено постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.05.2024 року № 104650018169 щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 10.06.2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення за наслідками її розгляду з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому судовому рішенні. В задоволенні решти вимог - відмовлено.
На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі №440/7545/24 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 16.05.2024 за результатами якого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 104650018169 від 13.02.2025 про відмову у призначенні пенсії згідно рішення суду.
В обгрунутування підстави відмови зазначено, що до періодів проживання не зараховано періоди згідно довідки від 05.04.2024 №05-07/210-211, а саме адресного листка прибуття від 12.04.1990р.. та адресного листка вибуття від 12.01.1993, оскільки згідно диплому про навчання НОМЕР_2 від 28.06.1993 заявник навчався з 01.09.1989р. по 25.06.1993р. в Київському технікумі електронних приладів, шо суперечить тому, що заявник в даний період проживав у смт. Поліське.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті та які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з положеннями статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Тож виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 796-XII), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.
Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені у статті 55 Закону №796-XII, частиною першою якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII визначено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років мають право на зменшення пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (на 4 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є:
1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;
2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення протягом двох років до 01.01.1993;
3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (4 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожен рік проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 9 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постанові від 09 липня 2024 року (справа №240/16372/23).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
- для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи);
Згідно зі ст. 9 Закону №796-XII (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення 2 категорії) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 11 Закону 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до статті 15 Закон № 796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 440/7545/24 встановлено, що позивач має право на зниження пенсійного віку, кількість років зниження якого залежить від тривалості проживання позивача в зонах радіоактивного забруднення. При цьому колегія суддів враховує, що додаткове зменшення пенсійного віку застосовується виходячи з розрахунку 1 рік за кожен рік проживання, роботи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, але не більше 9 років
Крім того, колегія суддів зазначила, що наявне у позивача посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 засвідчує право ОСОБА_1 на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 4 роки (оскільки позивач прожив у зоні безумовного (обов'язкового) відселення протягом періоду, що дає право на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 4 роки (з моменту аварії 26.04.1986 по 31.07.1986, незалежно від кількості днів)) та додаткове зменшення пенсійного віку на 3 роки за кожний рік постійного проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за період з 26.04.1986 року по 28.06.1989 року, що у загальному розмірі становить 7 років.
Суд зауважує, що спір у цій справі виник через те, що відповідачем не зараховано період проживання позивача у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з 01.09.1990 по 28.06.1993.
Суд враховує, що у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 по справі № 460/19947/23 окремо наголосив, що враховуючи встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Судом встановлено, що при зверненні із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку позивачем надавались, зокрема, адресний листок прибуття від 12.04.1990, адресний листок вибуття від 12.01.1993, та архівну довідку Вишгородської районної військової адміністрації від 05.04.2024 № 05-07/210-211, які підтверджують, що позивач з 12.04.1990 по 12.01.1993 був зареєстрована в смт. Поліське Київської області.
Оцінюючи надані документи, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, зазначив, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач у період з 01.09.1990 по 25.06.1993 навчався в Київському технікумі електронних приладів. Диплом серії НОМЕР_2 від 28.06.1993 свідчить, що навчальний заклад знаходився в Києві. Оскільки м. Київ не віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення, вказаний період навчання не було враховано пенсійним органом до періоду проживання на відповідній території.
Суд зазначає, що постійне місце роботи/навчання нерозривно пов'язане з постійним місцем проживанням особи, відтак період навчання позивача в Київському технікумі електронних приладів, що розташований у м. Києві, враховуючи територіальну віддаленість, спростовується факт постійного проживання його у зоні безумовного (обов'язкового) відселення в період з 01.09.1990 по 28.06.1993. Періодичне перебування особи на певній території (зокрема, у період канікул або вихідних) не підтверджує факт постійного проживання, якщо основне місце перебування особи протягом навчального року є в іншому місті.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що протягом усього періоду навчання він продовжував фактично проживати на території зони безумовного (обов'язкового) відселення та щоденно здійснював проїзд до місця навчання, що було б необхідною умовою для врахування відповідного періоду, а довідки про місце реєстрації не можуть підтвердити постійне факт постійного та фактичного проживання за адресою місця реєстрації.
Адресний листок прибуття від 12.04.1990, адресний листок вибуття від 12.01.1993 та архівна довідка Вишгородської районної військової адміністрації від 05.04.2024 № 05-07/210-211 є недостатніми для призначення пенсії позивачу відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Інших доказів на підтвердження проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення у період з 01.09.1990 по 28.06.1993 позивач суду не надав.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури. Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що позивачем всупереч вимогам чинного законодавства не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування, то оцінюючи оскаржене рішення відповідача на відповідність його вимогам часини другої статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що вказане рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко