28 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 640/27952/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №640/27952/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
06.11.2020 адвокат Костін Ілля Павлович, здійснюючи на підставі ордеру серії КС №821040 від 06.11.2020 представництво інтересів ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку направив до Окружного адміністративного суду міста Києва позов (зареєстрований судом 10.11.2020), що заявлений до Служби безпеки України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприсвоєння 8 рангу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Службу безпеки України присвоїти 8 ранг ОСОБА_1 і внести відповідні зміни до його трудової книжки;
- здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням присвоєння 8 рангу державного службовця з 27.10.2019 та виплатити ОСОБА_1 різницю між надбавками за ранг у розмірі 1200,00 грн;
- здійснити виплату середньої заробітної плати ОСОБА_1 з грудня 2019 року;
- стягнути із Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 27000,00 грн.
Мотивуючи свої вимоги, позивач повідомляє, що 26.10.2016 він був прийнятий на посаду провідного спеціаліста фінансово-економічного управління Служби безпеки України, у зв'язку з чим йому було присвоєно 9 ранг державного службовця.
23.07.2018 ОСОБА_1 уклав строковий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу терміном на один рік, зі спливом якого був укладений новий контракт.
30.08.2018 позивачу з листа Служби безпеки України №11/7564 від 30.08.2018 стало відомо про звільнення його з державної служби.
Втім рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2019 у справі №640/21144/18 ОСОБА_2 було поновлено на посаді провідного спеціаліста фінансово-економічного управління Служби безпеки України.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 було подано заяву до Служби безпеки України від 02.08.2020 про присвоєння чергового рангу державного службовця, а саме - 8 рангу, оскільки з моменту присвоєння 9 рангу минув нормативний строк 3 роки.
Однак листом №21/811-АН-2015 від 01.09.2020 відповідач повідомив про неможливість присвоєння чергового рангу у зв'язку з проходженням позивачем військової служби за контрактом та неможливість через це здійснити оцінювання його службової діяльності, чим, як на думку позивача, порушено його право на присвоєння чергового рангу державного службовця у межах відповідної категорії посад через кожні три роки, передбачене ч. 6 ст. 39 Закону України "Про державну службу".
Крім цього, у порушення абз. 3 ст. 119 КЗпП України, незважаючи на факт поновлення ОСОБА_1 у судовому порядку на посаді провідного спеціаліста фінансово-економічного управління в Службі безпеки України, йому не нараховувалася заробітна плата з грудня 2019 року.
30.06.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 80-100), в якому представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. Повідомив суду, що з боку Служби безпеки України здійснено виплату позивачеві середньої заробітної плати за період з грудня 2019 року у сумі 158 497,28 грн. На теперішній час відсутня будь-яка заборгованість Служби безпеки України з виплат позивачеві.
Зазначає про безпідставність позовних вимог щодо присвоєння 8 рангу державного службовця та здійснення у зв'язку з цим перерахунку заробітної плати з 27.10.2019, збільшеної на розмір надбавки за ранг у розмірі 1 200,00 грн, оскільки відповідно до п. 3 ст. 36, ч. 3 ст. 119 КЗпП України та ст. 86 Закону України "Про державну службу" наказом голови СБУ від 07.05.2021 №598-ОС/дск позивача увільнено від виконання обов'язків на посаді провідного спеціаліста (з дислокацією в Управлінні спеціального зв'язку СБУ) у зв'язку з його прийняттям на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу Збройних Сил України з 23.07.2018 зі збереженням посади і середнього заробітку.
Як повідомляє сам позивач, він проходить військову службу за контрактом у складі Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України. Відповідно ж до ч. 6 ст. 39 Закону України "Про державну службу" черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання, зараховується до стажу державної служби. Згідно зі статтею 44 Закону, результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування кар'єри, виявлення потреби у професійному навчанні. Таке оцінювання проводиться у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості їх виконання до дати видання наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань (пункти 8, 12, 14 Порядку №640).
У зв'язку з цим представник відповідача наголошує на тому, що особа, прийнята на військову службу в установленому законодавством порядку, не може одночасно із цим проходити державну службу протягом дії контракту про проходження військової служби. Через це проведення оцінювання результатів службової діяльності позивача, як державного службовця, не вбачалося та не вбачається за можливе. Таке оцінювання може бути проведене після того, як ОСОБА_1 приступить до виконання обов'язків державної служби за посадою в СБУ, де йому будуть визначені завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання.
Так само безпідставними представник відповідача вважає вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 27 000 грн, оскільки позивач не підтвердив будь-якими доказами факт заподіяння йому моральних страждань, не надав доказів причинного зв'язку таких страждань з діями відповідача, не обґрунтував розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди.
Висловив заперечення проти розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн з огляду на відсутність документів на підтвердження факту здійснення будь-яких витрат на таку допомогу.
Правом на відповідь на відзив позивач не скористався.
Процесуальні дії суду
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2020 справу розподілено до провадження судді Шейко Т.І.
На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2020 №850 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №640/27952/20, за наслідками якого відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2020 справу передано судді Погрібніченку І.М.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2020 позовну заяву було залишено без руху.
Після усунення недоліків, ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі із призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та на виконання його приписів наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, пунктом 14 якого передбачено, що визначення суду для розгляду конкретних судових справ, у тому числі поєднаних судових справ, здійснюється в базі даних шляхом пакетного автоматизованого розподілу судових справ.
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами справу №640/27952/20 розподілено до Полтавського окружного адміністративного суду, куди справа надійшла 07.03.2025.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 справу було прийнято до провадження. Цією ж ухвалою клопотання представника Служби безпеки України про залишення без розгляду позову у справі №640/27952/20 залишено без задоволення. Призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження). Розпочато розгляд справи №640/27952/20 по суті спочатку. Запропоновано позивачу та відповідачу подати до суду усі не подані докази, що стосуються предмета спору, а також повідомити суд про свої наміри підтримувати позов та заперечення проти нього.
28.03.2025 до суду від Служби безпеки України надійшли додаткові пояснення, в яких представник за довіреністю Цимбалюк Л.В. підтримала озвучену до цього у відзиві на позов позицію відповідача щодо необґрунтованості заявленого позову та відсутності підстав для його задоволення.
Від позивача будь-яких заяв, клопотань до суду так і не надійшло.
Фактичні обставини справи
Суд, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Гайсин Вінницької області, згідно із записами його трудової книжки серія НОМЕР_2 (а.с. 14-18) наказом Служби безпеки України №50-ос від 02.11.2012 прийнятий на роботу до Служби безпеки України на умовах строкового трудового договору провідним спеціалістом фінансового сектору.
Наказом голови Служби безпеки України №117-ос від 10.02.2014 ОСОБА_1 прийнято на державну службу за конкурсом провідним спеціалістом Фінансово-економічного управління з присвоєнням 11 рангу державного службовця.
09.07.2015 ОСОБА_1 вручено мобілізаційний припис (а.с. 21).
Наказом голови Служби безпеки України №596 від 10.07.2015 ОСОБА_1 звільнено з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації.
Наказом голови Служби безпеки України №1340-ос від 05.11.2016 ОСОБА_1 з 26.10.2016 прийнято на державну службу та призначено провідним спеціалістом Фінансово-економічного управління з присвоєнням 9 рангу державного службовця.
23.07.2018 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (а.с. 38-41).
23.07.2018 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ №136 (по стройовій частині), яким відповідно до статті 20 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та пункту 26 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 №618/2012, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 23.07.2018 №74-РС, припису від 20.07.2018 №320, рапорту ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби, уклав контракт на строк 1 рік з 23.07.2018 по 23.07.2019 та призначений наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 23.07.2018 №74-РС на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 , з 23.07.2018 зарахований до списків особового складу частини та на усі види забезпечення, з 23.07.2018 прийняв справи та посаду.
23.07.2019 контракт про проходження військової служби був переукладений ще на 1 рік вже на посадах осіб сержантського (старшинського) складу (а.с. 34-37).
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до голови Служби безпеки України із заявою, в якій відповідно до ст. 86 Закону України "Про державну службу", ст. 38 з урахуванням ч. ч. 2, 3 ст. 119 КЗпП України просив звільнити його із займаної посади з 01.08.2018 зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку у зв'язку з укладенням контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ОБМП) та призначенням на посаду відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №74-РС від 23.07.2018.
Наказом голови Служби безпеки України від 30.08.2019 №1130-ОС "По особовому складу" було припинено державну службу ОСОБА_1 на підставі ст. 86 Закону України "Про держану службу" (за власним бажанням) та звільнено з роботи за п. 3 ст. 36 (у зв'язку з прийняттям на військову службу) КЗпП України державного службовця 9 рангу провідного спеціаліста (посада державної служби) Фінансово-економічного управління з 01.08.2018 (а.с. 26).
Не погоджуючись із правомірністю підстав звільнення, 12.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просив скасувати наказ від 30.08.2018 №1130-ос, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87955156), адміністративний позов ОСОБА_1 у справі №640/21144/18 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Служби безпеки України від 30.08.2018 №1130-ОС. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста фінансово-економічного управління Служби безпеки України, державного службовця 9 рангу. Стягнуто зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу станом на 13.11.2019 (а.с. 42-49).
На виконання рішення суду у справі №640/21144/18 головою Служби безпеки України лише 07.05.2021 був виданий наказ №598-ОС/дск "По особовому складу", яким відповідно до п. 3 ст. 36, ч. 3 ст. 119 КЗпП України, ст. 86 Закону України "Про державну службу" було увільнено по Фінансово-економічному управлінню державного службовця 9 рангу ОСОБА_1 від виконання обов'язків на посаді провідного спеціаліста 8 сектору (з дислокацією в Управлінні спеціального зв'язку СБ України) у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу Збройних Сил України з 23.07.2018 зі збереженням посади і середнього заробітку (а.с. 71).
Між тим 02.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Служби безпеки України із заявою про присвоєння чергового рангу державного службовця (8 рангу), оскільки з моменту присвоєння 9 рангу минув нормативний строк 3 роки.
Однак листом від 01.09.2020 №21/811-АН-215 начальник Фінансово-економічного управління Служби безпеки України С.Шарманська повідомила заявника на адресу його електронної пошти про неможливість присвоєння чергового рангу з огляду на обставину проходження ОСОБА_1 військової служби за контрактом, що унеможливлює здійснення оцінювання результатів його службової діяльності на посаді державного службовця 9 рангу (а.с. 23-24).
Не погоджуючись із правомірністю мотивів відмови у присвоєнні чергового рангу державного службовця, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Спору з приводу наведених судом вище фактичних обставин справи, які відображені у заявах по суті, письмових доказах та у рішенні суду у справі №640/21144/18, між сторонами немає, а тому суд, відповідно до правила ч. 1 ст. 78 КАС України, приймає їх до уваги як такі, що не викликають сумніву і не підлягають доказуванню.
Вирішуючи цей публічно-правовий спір, суд враховує наступне нормативно-правове регулювання, чинне на момент виникнення спірних правовідносин.
Спір у цій справі зводиться до з'ясування обставин наявності у позивача права на присвоєння чергового рангу державного службовця під час проходження ним військової служби за контрактом після спливу трьох років з моменту присвоєння попереднього рангу державного службовця.
У зв'язку з цим суд зазначає, що трудові відносини між позивачем на посаді державної служби та відповідачем регулюються перш за все нормами Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) та Законом України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (надалі - Закон №889-VIII).
Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Стаття 119 КЗпП України (у редакції згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020) встановлює гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, приписи частин 2 та 3 якої установлюють, що працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Разом з цим принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби визначає Закон №889-VIII.
Приписами частин 2 та 3 статті 5 Закону №889-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Питання рангів державних службовців в рамках службової кар'єри врегульовує стаття 39 Закону №889-VIII.
Так, згідно з ч. 1 ст. 39 Закону №889-VIII у редакції згідно із Законом №805-IX від 16.07.2020, ранги державних службовців є видом спеціальних звань.
Відповідно до ч. 2 цієї ж норми, встановлюється дев'ять рангів державних службовців.
Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад (ч. 5 ст. 39 Закону №889-VIII).
Згідно з ч. 6 ст. 39 Закону №889-VIII, черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності.
У свою чергу питання, що пов'язані з оцінюванням результатів службової діяльності, регулює стаття 44 Закону №889-VIII.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №889-VIII, результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри.
Згідно з ч. 2 ст. 44 Закону №889-VIII, оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу (ч. 3 ст. 44 Закону №889-VIII,).
Частиною 11 статті 44 Закону №889-VIII передбачено, що порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 11 ст. 44 Закону №889-VIII Кабінет Міністрів України постановою №640 від 23.08.2017 затвердив Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, який визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - оцінювання).
Згідно з п. 14 зазначеного Порядку, визначення результатів виконання завдань, затвердження висновку не проводиться, якщо на дату прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань державний службовець, крім іншого, відсутній на службі у зв'язку з призовом на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняттям на військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду.
Як свідчать встановлені судом обставини справи, 26.10.2016 ОСОБА_3 було прийнято на посаду провідного спеціаліста Фінансово-економічного управління Служби безпеки України та одночасно присвоєно 9 ранг державного службовця.
Таким чином, з дати присвоєння ОСОБА_1 9 рангу і до моменту його звернення до відповідача із заявою від 02.08.2020 про присвоєння чергового рангу у межах відповідної категорії посад минуло більше 3 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону №889-VIII, порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України.
20.04.2016 Кабінетом Міністрів України відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону №889-VIII постановою №306 було затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців (надалі - Порядок №306), який визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.
Приписами пункту 9 Порядку №306 (у редакції згідно з постановою Уряду №945 від 09.10.2020) передбачено, що державному службовцю, увільненому від виконання обов'язків на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації або на особливий період, період проходження такої військової служби зараховується до стажу роботи для присвоєння чергового рангу.
З огляду саме на факт свого увільнення від виконання обов'язків державної служби на період проходження військової служби на особливий період ОСОБА_1 вважає, що відповідач з урахуванням цього факту, а також з огляду на перебіг трирічного строку з моменту присвоєння попереднього рангу державного службовця зобов'язаний присвоїти йому черговий ранг.
Однак таке судження позивача суд визнає помилковим, оскільки безальтернативну необхідність урахування результатів оцінювання службової діяльності державного службовця для присвоєння чергового рангу у межах відповідної категорії посад установлює імператив ч. 6 ст. 39 Закону №889-VIII.
Будь-яких винятків з цього правила, які б передбачали можливість присвоєння чергового рангу без проведення оцінювання, вказана норма Закону не містить, як і норма статті 44 Закону №889-VIII, яка регулює питання, що пов'язані з оцінюванням результатів службової діяльності.
Посилання позивача на приписи пункту 14 Порядку №640, який передбачає, що визначення результатів виконання завдань, затвердження висновку не проводиться, якщо на дату прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань державний службовець, крім іншого, відсутній на службі у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду, не надає йому права на присвоєння чергового рангу без проведення оцінювання.
Натомість цей припис підзаконного нормативно-правового акту переслідує єдину легітимну мету - унеможливлення припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення з підстав отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності (п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII), так як надає державному службовцю право не проходити щорічне оцінювання результатів службової діяльності до припинення існування обставин, з якими пов'язана його відсутність на службі.
До цього ж слід додати, що в будь-якому випадку приписи підзаконного нормативно-правового акту не можуть змінювати приписи закону, оскільки закон має вищу юридичну силу.
За таких обставин суд констатує висновок про те, що оцінювання результатів службової діяльності позивача, як необхідна передумова присвоєння чергового рангу державного службовця у межах відповідної категорії посад, може бути проведене лише після завершення ним військової служби та повернення до роботи на посаді державної служби.
Підсумовуючи викладене вище, суд визнає безпідставними вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині неприсвоєння 8 рангу ОСОБА_1 та зобов'язання присвоїти такий ранг і внести відповідні зміни до його трудової книжки, у зв'язку з чим позов у відповідній частині вимог слід залишити без задоволення.
Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням присвоєння йому 8 рангу державного службовця з 27.10.2019 та виплатити ОСОБА_1 різницю між надбавками за ранг у розмірі 1200,00 грн є похідними від попередніх вимог. З урахуванням факту відмови судом у задоволенні основної позовної вимоги, відсутні й підстави для задоволення усіх похідних вимог, з огляду на що суд залишає позов без задоволення у відповідній частині вимог.
Вимога позивача здійснити виплату йому середньої заробітної плати з грудня 2019 року задоволенню також не підлягає з огляду на додані відповідачем до відзиву докази виплати середнього заробітку за період з грудня 2019 року по квітень 2021 року у розмірі 158 497,28 грн, факт чого підтверджується розрахунково-платіжною відомістю співробітника №6653 за травень 2021 року (а.с. 90) та платіжним дорученням від 18.05.2021 №3492 на вказану суму, одержувачем якої є позивач (а.с. 89).
Як повідомив суду представник відповідача, на теперішній час відсутня будь-яка заборгованість Служби безпеки України з виплат позивачеві.
Позивач будь-яких заперечень, пояснень з цього приводу до суду не надав, хоча суд, приймаючи справу до розгляду, забезпечив усім учасникам справи таку можливість.
За відсутності підстав для задоволення усіх попередніх вимог, у суду відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 27000,00 грн, оскільки суд за наслідками розгляду справи судження позивача щодо протиправності поведінки відповідача визнав недоведеними. Тож причинний зв'язок між психологічним напруженням і розчаруванням позивача та оскарженою бездіяльністю відповідача не прослідковується, що є підставою для відмови у задоволенні відповідних вимог.
За таких обставин суд залишає позов без задоволення у повному обсязі.
За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат позивача, які складаються лише із сум, задекларованих ним, але нічим не підтверджених, витрат на придбання послуг з правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-10, 139, 243-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №640/27952/20 - залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Служба безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074; вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду упродовж тридцяти днів з дня його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун