Справа № 420/6909/25
28 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративний позов державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи - ДП "Національні інформаційні системи", Головне управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи - ДП "Національні інформаційні системи", Головне управління Національної поліції у м. Києві, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28.02.2025 року №604/5 про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.
В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що наказ №228/7 від 10.02.2025 року про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2 ініційовано Шевченківським УП ГУ НП в м. Києві та прийнято Міністерством юстиції України за межам повноважень та не у спосіб, визначений законодавством.
Щодо підстав здійснення перевірки, представником позивача зазначено, що у відповідача були відсутні законодавчі підстави для проведення моніторингу реєстраційних дій ПН КМНО ОСОБА_2 та здійснення за результатом такого моніторингу камеральної перевірки вказаного нотаріуса. Лист Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві від 13.01.2025 року не є зверненням відповідно до ЗУ «Про звернення громадян», не є депутатським запитом, не відомостями, отриманими Мін'юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації, не є моніторингом реєстраційних дій в реєстрах, не є проведенням тестування на знання законодавства, а отже такий лист органу поліції не може бути підставою для вжиття заходів контролю за діяльністю реєстратора та призначення камеральної перевірки. У органів поліції під час досудового розслідування також відсутні повноваження ініціювати та призначати перевірки та ревізій.У відповідності до висновку Верховного Суду викладеного в ухвалі від 06.03.2018 року у справі № 243/6674/17-к, органи досудового розслідування наділені повноваженнями витребувати вже існуючі акти ревізій та перевірок, а не призначати нові перевірки.
Також представник позивача вказує, що нотаріусом ОСОБА_2 при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дії було належним чином перевірено обставини допущеної помилки при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав від 02.12.2001 №19/12-Т, зокрема шляхом отримання від Фірми «Т. М. М.» - ТОВ довідки від 20.08.2024 року вих. №141/08, в якій підтверджувалося, що дійсно мала місце технічна помилка, а правильною будівельною адресою об'єкта інвестування за договором від 02.12.2001 №19/12-Т є будівельна адреса: «АДРЕСА_3».
Представник позивача наполягає на тому, що сукупність поданих заявником документів, незважаючи на помилку в договорі від 02.12.2001 року, дозволяла встановити набуття ОСОБА_1 речових прав на нерухоме майно (нежитлове приміщення №ХІХ, 1 цокольний поверх, площею 15,2 кв. м. саме в будинку за адресою: АДРЕСА_1. Подані документи відповідали вимогам законодавства, чинного на момент укладення правочину (грудень 2001 року), оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України, цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. 3 урахуванням викладеного, під час вчинення оскаржуваної дії були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації, визначені п. 3, 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Також представник позивача вказує, що відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Таким чином, рішення та дії ПН КМНО ОСОБА_2 в ДРРП щодо нерухомого майна (нежитлове приміщення №XIX, 1 цокольний поверх, площею 15,2 кв. м. в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) не:
порушують загальні засади державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 Закону;
прийняті за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав;
прийняті всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції".
Крім того, представник позивача стверджує, що реєстраційні дії ПН КМНО ОСОБА_2 не порушують прав та законних інтересів третіх осіб (що встановлено наказом Мін'юсту від 03.01.2025 року № 22/7 та відповідним Висновком).
За вищевказаних обставин втручання в реєстраційні дії, на підставі яких було зареєстровано речове право інвестора ОСОБА_1 (поза механізмами цивільного права) та ставити під сумнів законність набуття такого права останньою, відсутні правові підстави.
На підставі викладеного представник позивача вважає, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 28.02.2025 року №604/5 є протиправним та підлягає скасуванню, з підстав:
1) Відповідачем не у спосіб визначений законодавством та з підстав не передбачених законодавством було призначено камеральну перевірку нотаріуса ОСОБА_2
2) Відповідач в акті перевірки від 28.02.2025 року дійшов необґрунтованих та помилкових висновків про незаконність вчиненої нотаріусом ОСОБА_2 реєстраційної дії.
3) Відповідач не обґрунтував в оскаржуваному наказі застосування найсуворіших заходів впливу до нотаріуса ОСОБА_2 визначених п. 17 Порядку №990 за вчинення одноразового не грубого порушення законодавства в сфері державної реєстрації.
Від Міністерства юстиції України надійшов відзив, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначає, що на адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві від 13.01.2025 № 10007-25 (вх. № 4965-11-25 від 13.01.2025) щодо перевірки законності дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 при проведення нею державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (далі - лист ГУНП у м. Києві від 13.01.2025).
За результатом розгляду вищевказаних відомостей, Мін'юстом прийнято рішення у формі наказу від 10.02.2025 № 228/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2» (далі - Наказ № 228/7).
При проведенні камеральної перевірки у Державному реєстрі прав державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_2, Комісією були виявлені порушення у сфері державної реєстрації прав та складено акт від 28.02.2025 № 794/19.1.1/25.
На підставі встановлених порушень, викладених в Акті від 28.02.2025, Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі наказу від 28.02.2025 №604/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2», яким Позивачу тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру прав строком на 3 (три) місяці.
Представник відповідача вказує, що підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 990 чітко передбачено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом перевірки відомостей, отриманих Мін'юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації. Оскільки лист ГУНП у м. Києві від 13.01.2025 містив відомості щодо можливих порушень у сфері державної реєстрації, тому Міністерство юстиції України на виконання своїх повноважень, мало право здійснювати перевірку отриманих відомостей.
Також, представник відповідача зазначає, що підставою для проведення камеральної перевірки щодо позивача стала перевірка відомостей, отриманих на підставі розгляду листа ГУНП у м. Києві від 13.01.2025, передбачена пунктом 4 Порядку № 990, а не відомостей, наданих технічним адміністраторам реєстрів, що передбачає пункт 6 Порядку № 990.
При цьому представник відповідача зауважує на тому, що контроль здійснюється зокрема, але не виключно шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав.
За твердженням представника відповідача у наданих заявником документах для проведення державної реєстрації прав містяться значні розбіжності, а саме адреса об'єкта нерухомого майна, оскільки предметом договору купівлі-продажу майнових прав від 02.12.2001 № 19/12-Т є майнові права на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (Голосіївський район), а свідоцтво про право власності від 01.08.2003 серії НОМЕР_1 , видане на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить взагалі про місцезнаходження об'єкта нерухомого майна в різних районах міста Києва. Таким чином, подані документи не дають змоги встановити набуття заявником права власності на вказаний об'єкт. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Абзацом першим частини другої статті 24 Закону встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Таким чином, приватним нотаріусом ОСОБА_2 було порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону та пункту 12 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Представник відповідача наполягає на тому, що не можна вважати «технічною помилкою» вказавши в правовстановлюючому документі неправильну адресу нерухомого майна, за якою фактично вказаний об'єкт не перебуває. Посилання Позивача на додаткову угоду № 1 від 20.12.2001 не заслуговує на увагу, оскільки встановлено, що додаткова угода № 1 від 20.12.2001 має назву «Додаткова угода № 1 про зміну порядку платежів до Договору купівлі-продажу майнових прав № 19/12-Т від 02.12.2001», що стосується строків виконання оплати за вказаним договором, а не зміни адреси об'єкта нерухомого майна.
Таким чином, на переконання представника відповідача, оскаржуваний наказ в повній мірі відповідає вимогам законності та прийнятий з дотриманням встановленої процедури.
Від Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшли пояснення щодо адміністративного позову, відповідно до яких не визнає позовні вимоги, вважає вимоги незаконними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи зазначає, що в провадженні Шевченківського управління поліції ГУНП України в м. Києві перебуває кримінальне провадження №12024105100002271 від 28.12.2024, по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 21.08.2024 здійснено реєстрацію не зважаючи на те, що предметом договору купівлі-продажу майнових прав № 19/12-Т від 02.12.2001 року є майнові права на нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. В подальшому у відповіді на спрямований запит Шевченківським управлінням поліції ГУНП України в м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 повідомила, що технічна помилка щодо адреси об'єкта інвестування, яку здійснено сторонами під час укладання договору купівлі-продажу майнових прав № 19/12-Т від 02.12.2001 року, була усунута в подальшому, зокрема шляхом укладання додаткової угоди № 1 від 20.12.2001 року до договору № 19/12-Т від 02.12.2001 року.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що додаткова угода № 1 від 20.12.2001 року до договору № 19/12-Т від 02.12.2001 року має назву «Додаткова угода №1 про зміни порядку платежів до Договору купівлі-продажу майнових прав №19/12-Т від 02.12.2001», які стосуються строків виконання оплати за вказаним договором з 31.12.2001 на 31.12.2024, а не зміни об'єкта інвестування.
Також представник третьої особи вказує, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінального провадження відноситься до безпосередніх повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства. Отже, твердження позивача про неправомірність дії правоохоронних органів під час ініціювання перевірки, є безпідставними.
Представником позивача подано відповідь на пояснення Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.04.2025 року, в якій зазначив, що наведені ГУ НП в м. Києві в поясненнях від 22.04.2025 року, не спростовують обґрунтованості поданої позовної заяви.
Також представником позивача подано відповідь на відзив Міністерства юстиції України, відповідно до якої доводи, викладені у відзиві вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів позивача.
Міністерством юстиції України подані заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягає на правомірності дій відповідача та необґрунтованості доводів позивача.
Ухвалою суду від 04.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 13.05.2025 року клопотання представника Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - задоволено. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 08.07.2025, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні, призначеному на 15.07.2025 вирішено розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що 02.04.2010 Міністерством юстиції України видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_3. Зареєстровано приватну діяльність по Київському міському нотаріальному округу 07.10.2010 року та видано реєстраційне посвідчення №1171.
Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві скеровано до Міністерства юстиції України лист №10007-2025 від 13.01.2025, в якому зазначено, що в провадженні Шевченківського управління поліції ГУНП України знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105100002271 від 28.12.2024 відкрите за фактом вчинення злочину, що має ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
До означеного листа додано лист щодо проведення перевірки, в якому викладено прохання:
провести перевірку дотримання законності приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 під час реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 1-го цокольного поверху № XIX, загальною площею 15.2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1:
правил прийому документів, повноти наданих документів, відповідності дій вимогам законодавства під час нотаріальної дій, наявності документів, необхідних для проведення нотаріальної (реєстраційної) дії документів, наявність на документах необхідних реквізитів (печаток, підписів, реєстрових номерів, дати тощо), дотримання правил перевірки встановлення цивільної дієздатності фізичних осіб.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (зі змінами), за результатом розгляду листа Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 13.01.2025 № 10007-2025 (вх. № 4965-11-25 від 13.01.2025) Міністерством юстиції України видано наказ від 10.02.2025 №228/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2», пунктом 1 якого наказано провести камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 62568990.
13.02.2025 за вх. №20/01-16 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надані пояснення стосовно предмету перевірки, в яких просила за результатами камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №62568990, - скласти довідку про відсутність порушень чинного законодавства в діях державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_2
За результатом проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Комісією складено акт від 28.02.2025 № 794/19.1.1/25.
Комісією в акті від 28.02.2025 встановлено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 21.08.2024 №62568990, поданої Толмачовим Миколою Григоровичем в інтересах ОСОБА_1 , приватним нотаріусом ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 23.08.2024 № 74726742, на підставі якого у Державному реєстрі прав відкрито розділ № 2993485680000 на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (1-го цокольного поверху № ХІХ), розташоване за адресою:
м. Київ, АДРЕСА_1, та проведено державну реєстрацію права власності за Заявником (номер запису 56392964).
Відповідно до відомостей Державного реєстру прав до Заяви додано такі документи:
копія свідоцтва про право власності від 01.08.2003 серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (на житловий комплекс з критою автостоянкою та приміщеннями громадського обслуговування);
витяг зі списку інвесторів будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 від 10.06.2024, затверджений фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю;
акт від 10.06.2024, укладений між ОСОБА_1 та фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю;
довідка від 10.06.2024, видана фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю;
договір купівлі-продажу майнових прав від 02.12.2001 № 19/12-Т, укладений між фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 ;
додаткова угода № 1 про зміну порядку платежів до Договору купівлі-продажу майнових прав № 19/12-Т від 02.12.2001, укладена 20.12.2001 між фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 .
Приватним нотаріусом ОСОБА_2 отримано відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо технічного паспорта № TI01:7337-7728-3757-0381, виготовленого станом на 17.06.2024 Харківським інвентарбюром.
Перевіркою встановлено, що свідоцтво про право власності від 01.08.2003 серії НОМЕР_1 , видане Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на житловий комплекс з критою автостоянкою та приміщеннями громадського обслуговування площею 26519,9 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1, та належить фірмі «Т.М.М.» - товариству з обмеженою відповідальністю на праві колективної власності.
Втім, з договору купівлі-продажу майнових прав від 02.12.2001 № 19/12-Т, укладеного між фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) вбачається, що продавець продав, а покупець придбав майнові права на нежитлове приміщення № ХІХ загальною площею 15,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому з додаткової угоди № 1 про зміну порядку платежів до Договору купівлі-продажу майнових прав № 19/12-Т від 02.12.2001, укладеної 20.12.2001 між фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 встановлено, що нежитлове приміщення № ХІХ загальною площею 15,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
Комісією запропоновано тимчасово блокувати державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
28.02.2025 Міністерством юстиції України прийнято наказ «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 » №604/5, пунктом 1 якого наказано тимчасово блокувати державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
Виконання цього наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи». (п.2 Наказу МЮУ від 28.02.2025 №640/5).
Підстава: акт від 28.02.2025 № 794/19.1.1/25 за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.
Не погоджуючись з наказом від 28.02.2025 №604/5 позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.
Відповідно до ч.1 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
Частинами 2, 3 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:
1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав;
4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
5) направлення на обов'язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов'язків.
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.
Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.
Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України. (ч. 4 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 990 затверджено Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.
Цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін'юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом:
1) розгляду звернень відповідно до Закону України "Про звернення громадян";
2) розгляду депутатських запитів, звернень відповідно до Закону України "Про статус народного депутата України";
4) перевірки відомостей, отриманих Мін'юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації;
5) моніторингу реєстраційних дій в реєстрах;
7) проведення тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора та претендують на посаду державного реєстратора або на іншу посаду, що передбачає виконання функцій державного реєстратора (далі - посада державного реєстратора) у суб'єкта державної реєстрації, крім Мін'юсту чи його територіального органу. Тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації не проводиться щодо осіб, які раніше виконували функції державного реєстратора, перебуваючи у трудових відносинах із суб'єктом державної реєстрації, крім Мін'юсту чи його територіального органу. Тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, не проводиться щодо осіб, які виконували функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, перебуваючи у трудових відносинах із Мін'юстом чи його територіальним органом у період після 1 травня 2016 р. не менше ніж три місяці.
Відповідно до п.п. 9-10 Порядку камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін'юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У рішенні Мін'юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім'я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.
Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін'юсту (далі - комісія).
Згідно з п. 13 Порядку під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
Приписами п. 13-1 Порядку визначено, що результати камеральної перевірки викладаються у формі акта або довідки, які підписується усіма членами комісії.
У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:
дата проведення камеральної перевірки;
прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку;
підстава проведення камеральної перевірки;
опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акта);
пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акта).
В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.
За результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін'юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін'юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів. (п. 14 Порядку).
Пунктом 16 Порядку у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін'юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
У разі коли державним реєстратором є нотаріус, застосовується пункт 4 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 4 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Відповідно до п.п. 17, 18, 19 Порядку у разі виявлення в діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації порушень у сфері державної реєстрації, не передбачених пунктом 16 цього Порядку, застосовується пункт 1 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 1 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". При цьому строк тимчасового блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до реєстрів не може бути меншим ніж два тижні та перевищувати три місяці.
У разі коли порушення у сфері державної реєстрації свідчать про неправильне застосування законодавства у сфері державної реєстрації, може застосовуватися пункт 5 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 5 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". При цьому державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації у строк, що не перевищує два місяці з дня отримання суб'єктом державної реєстрації, нотаріусом засвідченої в установленому законодавством порядку копії рішення Мін'юсту, зобов'язані подати до Мін'юсту документальне підтвердження підвищення кваліфікації у сфері державної реєстрації.
Порушення державним реєстратором, уповноваженою особою суб'єкта державної реєстрації встановленого абзацом другим цього пункту строку є підставою для прийняття Мін'юстом рішення, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пунктом 1 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
У разі виявлення в діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації порушень у сфері державної реєстрації, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, також застосовується пункт 3 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 3 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". При цьому державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації у строк, що не перевищує 15 календарних днів з дня отримання суб'єктом державної реєстрації, нотаріусом засвідченої в установленому законодавством порядку копії рішення Мін'юсту, зобов'язані прибути до Мін'юсту для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Порушення державним реєстратором, уповноваженою особою суб'єкта державної реєстрації встановленого абзацом першим цього пункту строку є підставою для прийняття Мін'юстом рішення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пунктом 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Допущення державним реєстратором технічних помилок під час здійснення реєстраційних дій в реєстрах не є підставою для притягнення державного реєстратора до передбаченої законом відповідальності у разі, коли такі помилки можуть бути виправлені державним реєстратором самостійно або у порядку, передбаченому законом.
Отже, повертаючись до обставин даної справи судом встановлено, що камеральна перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 призначена у зв'язку з надходженням листа Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 13.01.2025 № 10007-2025 (вх. № 4965-11-25 від 13.01.2025).
В свою чергу, слід зауважити, що правова оцінка дій особи в кримінальному провадженні, відповідно до КПК України надається, слідчим, прокурором, судом.
В судовому засіданні представник Головного управління Національної поліції у м. Києві наполягає на тому, що позивач здійснила реєстрацію на підставі підробних документів.
Між тим, з листа не вбачається який статус в кримінальному провадженні має ОСОБА_2 , не зазначено про документи, які є підробними, зважаючи на те, що кримінальне провадження № 12024105100002271 від 28.12.2024 порушено по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Отже, за твердженням представника відповідача дії щодо призначення камеральної перевірки відповідають п.п. 4 п.4 Порядку, відповідно до якого контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом перевірки відомостей, отриманих Мін'юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації.
Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав закріплені у статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, Міністерство юстиції України:
1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;
2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;
3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;
4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;
5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;
7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;
9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Суд звертає увагу, що ст. 7 Закону не передбачено повноважень Міністерства юстиції України проводити камеральну перевірку на підставі листа начальника районного відділу поліції з проханням проведення перевірки, а відповідач не вказує, на виконання яких саме повноважень у сфері державної реєстрації, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами, здійснювалась перевірка відомостей, викладених в означеному листі.
Таким чином суд дійшов висновку, щодо відсутності підстав, передбачених п. 4 порядку № 990, для проведення камеральної перевірки позивача, призначеної наказом 10.02.2025 №228/7, за наслідками якої був прийнятий спірний наказ.
Що стосується обраного відповідачем заходу впливу, суд зазначає таке.
З аналізу Порядку №990 випливає, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган, зобов'язав, його, відповідно до ч. 2 ст. 37-1 Закону, п. 14 Порядку № 990 мотивувати таке рішення (зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу)
Зі спірного рішення вбачається, що воно прийнято на підставі акту 28.02.2025 №794/19.1.1/25, при цьому в ньому не зазначені мотиви, з яких до позивача застосований такий вид заходу впливу як блокувати державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
При цьому, зазначені обставини підтверджені представником відповідача в судовому засіданні, яким зокрема, зазначено, що в акті встановлено порушення, але оцінку йому не надано, як і не надано оцінки за таким критерієм, як встановлення, яке порушення вчинила позивач: одноразове грубе, неодноразове істотне чи разове істотне.
Також представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що на її думку, позивачем допущено разове порушення, за що передбачено блокування від 15 днів до 3 місяців.
Суд наголошує, що підстави для прийняття спірного рішення і мотиви, з яких прийнято саме таке рішення, не є тотожніми.
Суд також враховує, що в акті камеральної перевірки Комісія викладає пропозиції стосовно змісту рішення за результатами такої перевірки, що визначено п. 13-1 Порядку № 990 та за п. 14 вказаного Порядку № 990 Міністерство юстиції України приймає відповідне рішення та таке має бути вмотивоване, з урахуванням усіх обставин, які мають вплинути на прийняте рішення.
При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
У постанові від 08.07.2021 у справі №640/25601/19 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган зобов'язаний мотивувати таке рішення.
Тобто, Міністерство юстиції України зобов'язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.
Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення.
Зі змісту оскаржуваного наказу не вбачається інформації про те, що відповідач здійснив належне дослідження та перевірку фактів, повну та всебічну перевірку вчинених реєстраційних дій по об'єктах нерухомості.
Як зазначив Верховний суд у постанові від 09 листопада 2020 року у справі № 160/9698/19, Міністерство юстиції України як суб'єкт владних повноважень за наслідками камеральної перевірки має право тимчасово обмежувати доступ до Державного реєстру прав, але водночас в силу приписів Закону 1952-IV таке рішення повинно бути вмотивованим, тобто мати зрозуміле і обґрунтоване пояснення.
Також при розгляді справи судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2020 року у справі №804/4518/17.
Таким чином, оскаржуваний наказ щодо тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно винесений за умов неповного встановлення обставин, без чіткого з'ясування наявності або відсутності документів, тобто наказ видано необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.
В свою чергу, оскільки камеральна перевірка призначена без законних підстав, суд не надає оцінку порушенням встановленим за результатом такої перевірки, враховуючи при цьому і той факт, що відповідачем необґрунтовано і правомірності вжитих заходів за результатом її проведення.
Тож з урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ від 28.02.2025 № 604/5 Міністерства юстиції України «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 », яким тимчасово блоковано державному реєстратору доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці, не відповідає критеріям правомірного та обґрунтованого рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.
Між тим, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що комісією при проведенні камеральної перевірки не було враховано її пояснення від 13.02.2025, оскільки Комісією вказані пояснення враховані, проте не вплинули на прийняте відповідачем рішення.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає легальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п.29).
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожні докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №2522-7943-9550-3392 від 07.03.2025 року.
Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також, згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Міністерства юстиції України на користь державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 слід стягнути 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 139, 143, 242, 245, 255, 295 КАС України суд
Адміністративний позов державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи - ДП "Національні інформаційні системи", Головне управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28.02.2025 року №604/5 про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 .
Стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: державний реєстратор - приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4);
Відповідач: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001);
Третя особа: ДП "Національні інформаційні системи" (код ЄДРПОУ 39787008, адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, буд.4, м. Київ, 04053);
Третя особа: Головне управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583, адреса: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601)
Суддя П.П. Марин