Справа № 640/32881/21
09 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Хом'якової В.В., за участю секретаря Перебийніс Н.Ю.,
представника позивача - Дев'ятка О.Г.,
представника відповідача - Пустовой В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора , в якому просить :
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 826/18143/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Хмельницької області,
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 826/18143/14 про поновлення на роботі у розмірі 490 952,11 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У подальшому адміністративну справу № 640/32881/21 на виконання положень пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ надіслано за належністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 справу передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Хом'яковій В.В..
Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Ухвалою від 05.06.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача та перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання, призначено підготовче засідання на 24.06.2025 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції .
Протокольною ухвалою 24.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.07.2025 в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 09.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 826/18143/14 позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Хмельницької області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1481к про звільнення позивача з посади першого заступника прокурора Хмельницької області та поновлено позивача на цій посаді. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1876496, 40 грн., допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді першого заступника прокурора Хмельницької області та стягнення з Офісу Генерального прокурора на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 25 067, 70 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі № 826/18143/14 апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року змінено наступним чином: виклавши абзац 4 у наступній редакції: "Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням коефіцієнту його підвищення з 24.10.2014 року по 11.12.2020 в розмірі 2451944 грн. 09 коп. без виключення сум відрахування на податки,збори та інші обов'язкові платежі". В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 року залишено без змін.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.12.2020 по 05.02.2021 в розмірі 26 449,08 грн. без виключення сум відрахування на податки,збори та інші обов'язкові платежі. Наказом Генерального прокурора № 359к від 12.10.2021 ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника прокурора Хмельницької області з 24.10.2014 (пункт 2). Судовими рішеннями у справі № 826/18143/14 було стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 (день, з якого відраховується період звільнення позивача) по 05.02.2021 (дата прийняття рішення про поновлення позивача).
Рішення про поновлення позивача на посаді відповідачем фактично виконано 12.10.2021, у день видачі наказу про поновлення на посаді.
Позивач вказує, що затримка виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 826/18143/14 допущена саме Офісом Генерального прокурора, таким чином Офіс Генерального прокурора є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, за період з 06.02.2021 (наступний день після прийняття рішення про негайне поновлення позивача) по 12.10.2021 (дата прийняття наказу про поновлення).
За період з 06.02.2021 по 12.10.2021 (включно) період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді складає 170 робочих днів, а саме: лютий 2021 - 15 днів, березень 2021 - 22 дні, квітень 2021 - 22 дні, травень 2021 - 18 днів, червень 2021 - 20 днів, липень 2021 - 22 дні, серпень 2021 - 21 день, вересень 2021 -22 дні, жовтень 2021 - 8 днів. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі № 826/18143/14 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 714,84 грн.
Крім того, позивач вважає з посиланням на постанову суду апеляційної інстанції в розрахунку середнього заробітку необхідно врахувати коефіцієнт підвищення, на який необхідно відкоригувати виплати належні позивачу, що передбачено відповідно до пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1155 від 11.12.2019, яка набула чинності з 16.01.2020 року, коефіцієнт підвищення склав 4,04.
Згідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, за розрахунком позивача сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 06.02.2021 по 12.10.2021, з урахуванням коефіцієнту підвищення складатиме: 714,84 грн. х 170 робочих днів х 4,04 коефіцієнт підвищення = 490 952,11 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі № 826/18143/14, яке набуло законної сили, встановлено право ОСОБА_1 на отримання середнього заробітку за час незаконного звільнення, яке фактично припиняється з дня видачі наказу про поновлення, з урахуванням коефіцієнту підвищення, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 06.02.2021 року по 12.10.2021 року також має розраховуватися з урахуванням коефіцієнту підвищення.
Відповідач надав 30.12.2021 відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Системний аналіз положень статей 21, 24 КЗпП України вказує на те, що працівник не може бути допущений до роботи без видання уповноваженою особою відповідного наказу, необхідною умовою (підставою) для видання якого є його письмова заява. Така заява не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов'язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою, з дотриманням внутрішнього службового розпорядку, а уповноважена особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання передбаченої трудовим договором роботи. Процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто, за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна або заява від особи, яка бажає поновитися на посаді та працювати, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Вивченням матеріалів особової справи ОСОБА_1 та інших документів, наявних у Департаменті кадрової роботи та державної служби, встановлено, що позивач із заявою про добровільне виконання вказаних рішень судів в частині поновленні на посаді, що слугувало б підтвердженням його волевиявлення продовжувати фактичну службу на відповідній посаді прокурора, до Офісу Генерального прокурора не звертався. Виконавчі документи до Офісу Генерального прокурора про поновлення ОСОБА_1 на посаді також не надходили.
Щодо розрахунку позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, то статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Частиною 3 пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 № 100 (далі - Порядок № 100) передбачено, що у всіх інших випадках збереження заробітної плати обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. При цьому пунктом 10 Порядку № 100 (в редакції до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100), передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Відповідно до абзацу 1 пункту 10 Постанови № 100 (у редакції до 09.12.2020) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Також відповідач зазначає, що оскільки підвищення посадових окладів відбулося після звільнення ОСОБА_1 , то відповідно до Порядку № 100 розрахунок середньоденної заробітної плати обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, тобто за серпень-вересень 2014 року, а тому здійснений позивачу розрахунок середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів підвищення посадових окладів прокурорів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" від 30.08.2017 № 657, є необгрунтованим та незаконним. Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.04.2020 (справа №810/3246/16). Крім того, Порядок № 100 не містить жодних положень щодо можливості розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника, а передбачає здійснення відповідного розрахунку виключно з урахуванням розміру заробітної плати за два місяці, що передували звільненню. В той же час, жодні норми законодавства не передбачають збереження за працівником середнього заробітку у період, коли особа не перебувала у трудових відносинах внаслідок її звільнення із займаної посади, навіть у випадку, якщо таке звільнення в подальшому визнано судом неправомірним.
Крім того, посилання позивача, що сума середньоденного заробітку ОСОБА_1 , з урахуванням коефіцієнту підвищення, становить 490952, 11 грн. є безпідставним, оскільки на момент розгляду даної справи пункт 10 Порядку № 100 виключено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100" (набрала чинності 12.12.2020), що унеможливлює поширення вказаної норми на правовідносини, які виникли після втрати ним чинності.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Про принцип дії закону в часі неодноразово наголошував Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № З-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, зазначаючи, що дію нормативно-правового акта в часі необхідно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30.06.2021 у справі № 826/17798/14 зазначивши, що при визначенні редакції Порядку, яка підлягає застосуванню, судам слід враховувати дату постановлення рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі.
ОСОБА_1 у позовній заяві неправильно визначив день, яким закінчується строк затримки виконання рішення суду. Оскільки наказом Генерального прокурора від 12.10.2021 №359к ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника прокурора Хмельницької області с 24.10.2014, тобто з 12.10.2021 ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах (з оплатою праці) з Хмельницькою обласною прокуратурою (прокуратурою Хмельницької області), а отже останній день строку затримки виконання рішення суду - 11.10.2021. Відповідно до листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" від 12.08.2020 № 3501-06/219, враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2021 році" від 30.09.2020 № 1191-р, загальна кількість робочих днів у період з 06.02.2021 по 11.10.2021 включно становить 169 робочих днів (зокрема, у жовтні 2021 року - 7 робочих днів).
Отже, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 826/18143/14 за період з 06.02.2021 (наступний день після ухвалення рішення про поновлення на посаді) по 11.10.2021 (останній день затримки перед поновленням на посаді) становить 120807,96 грн. (714,84 грн. х 169 робочих днів).
Щодо стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 826/18143/14 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 до звільнення перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату у прокуратурі Хмельницької області (Хмельницькій обласній прокуратурі), яка є розпорядником коштів нижчого рівня та самостійно приймає рішення щодо фінансових зобов'язань у межах виділених їм бюджетних повноважень, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з Офісу Генерального прокурора є безпідставним. Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.12.2020 у справі № 826/17787/14.
Суд розглянув матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та дійшов наступного.
ОСОБА_1 проходив державну службу на посадах прокурорів, наказом Генеральної прокуратури України від 04.09.2012 року №1269к його призначено першим заступником прокурора Хмельницької області.
Наказом Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 року №1481к, керуючись статтями 15, 15 Закону України "Про прокуратуру", вимогою пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "про очищення влади", ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника прокурора Хмельницької області у зв'язку з припиненням трудового договору, відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України, та звільнено його від обов'язків члена колегії прокуратури цієї області.
Наказ про звільнення був оскаржений позивачем до суду. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 № 1481к про звільнення позивача з посади першого заступника прокурора Хмельницької області та поновлено на вказаній посаді, стягнуто Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1876496,40 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу прийняв до уваги довідку від 05.07.2021 Хмельницької обласної прокуратури про розмір середньоденної заробітної плати позивача за останні два повних місяці перед звільненням (серпень та вересень 2014 року) - 714 грн. 84 коп.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора задоволені частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2021 змінено, викладено абзац 4 у наступній редакції: "Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням коефіцієнту його підвищення з 24.10.2014 року по 11.12.2020 року, в розмірі 2 451 944,09 грн без виключення сум відрахування на податки, збори та інші обов'язкові платежі". Апеляційний суд дійшов висновку про помилкове не врахування коефіцієнту підвищення, на який необхідно прокоригувати виплати належні позивачу, коефіцієнт передбачений п. 10 Порядку № 100.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 12.12.2020 по 05.02.2021 у сумі 26449,08 грн без виключення сум відрахування на податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Наказом Генерального прокурора від 12.10.2021 № 359к скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 № 1481к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника прокурора Хмельницької області та поновлено його на цій посаді з 24.10.2014.
Постановою Верховного Суду від 28.04.2022 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 в частині позовних вимог до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Хмельницької області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано. Справу в цій у частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 залишено без змін.
Шостий апеляційний адміністративний суд 16.06.2022 у справі № 826/18143/14 постановив частково задовольнити апеляційні скарги позивача та Офісу Генерального прокурора, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року змінити, виклавши абзац 4 резолютивної частини в такій редакції: « 4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 001 381 грн. 93 коп.».
Відповідач не заперечує, що поновлення позивача на посаді шляхом видання наказу Генерального прокурора від 12.10.2021 № 359к, посилаючись на не звернення ОСОБА_1 із заявою про поновлення та не надходження до Офісу Генерального прокурора виконавчих документів. Доказів нарахування та виплати заробітної плати позивачу за період з 06.02.2021 по 12.10.2021 суду не надано, представник відповідача в судовому засіданні не заперечує факту не нарахування та невиплати заробітної плати.
Мотивуючи позовні вимоги приписами ст. 236 КЗпП України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 490 952 грн. 11 коп. середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді з 06.02.2021 по 12.10.2021 (170 днів).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 371 КАС України передбачено перелік судових рішень, які виконуються негайно.
Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Згідно до ч. 2 ст. 272 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Аналогічні положення закріплено статтею 235 Кодексу законів про працю України, якою встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Отже, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання таким законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Рішення про поновлення позивача на посаді, відповідачем фактично виконано 12.10.2021, у день видачі наказу про поновлення на посаді.
Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Отже, наявність рішення суду про поновлення позивача на роботі, яке скаржником у спірний період не виконано, в силу статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України слід встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Затримка виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2021 у справі № 826/18143/14 допущена Офісом Генерального прокурора, нарахування та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу має здійснюватися саме відповідачем як органом, який приймав наказ про поновлення позивача на посаді заступника прокурора Хмельницької області та є головним розпорядником бюджетних коштів, в тому числі, прокуратур області.
Будь-яких доказів того, що посадовими особами відповідача вживались заходи щодо виклику позивача або надіслання йому запрошення до кадрового відділу прокуратури області чи Офісу Генерального прокурора або вчинялись інші дії. Доказів ухилення позивача від запрошень або відмову від поновлення на посаді суду не надано. Доводи відповідача про те, що саме ОСОБА_1 повинний був звернутись із заявою про добровільне виконання судового рішення про поновлення на роботі, суд вважає необгрунтованим, оскільки на звільненого працівника законодавство не покладає такий обов'язок. Отже, відповідач не довів наявність поважних причин для невиконання судового рішення про негайне поновлення позивача на посаді.
Період прострочення становить 169 робочих днів з 06.02.2021 (наступний день після прийняття рішення про негайне поновлення позивача) по 11.10.2021 (до дня прийняття наказу про поновлення на посаді).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі № 826/18143/14 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 714,84 грн. згідно довідки від 05 липня 2021 року № 21-135вн-21, виданої Хмельницькою обласною прокуратурою.
Згідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доводи позивача про необхідність врахування коефіцієнт підвищення, на який необхідно прокоригувати належні позивачу виплати, що передбачено відповідно до пункту 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів, суд вважає необґрунтованими та відхиляє з наступних підстав .
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Із пункту 5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку № 100).
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).
Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку № 100 середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Пунктом 10 Порядку № 100 (в редакції чинній до 12.12.2020) передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
12 грудня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100" (далі - Постанова №1213), якою виключено пункт 10 Порядку №100. Спірний період охоплює проміжок часу після внесених змін, тому правові підстави для застосування з 12 грудня 2020 року коефіцієнта підвищення відсутні. Вказані висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, які викладено у постановах від 04 листопада 2021 року у справі №826/6301/15, від 09 грудня 2021 року у справі № 340/588/20.
Відповідно середньоденна заробітна плата позивача становить 120808 грн. (714,84 грн. х 169 робочих днів).
Посилання відповідача на необхідність врахування заробітку ОСОБА_1 у ТОВ "Б.К. Алібі" у 2021 році в розмірі 83 123 грн. суд також вважає необгрунтованими.
Сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не зменшується на суму іншого доходу, отриманого працівником за новим місцем роботи
Верховний Суд у постанові від 30.05.2024 № 340/1334/22 вказав на таке. Стаття 236 КЗпП так само як і ст. 235 КЗпП, не передбачають підстав, на основі яких сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення може бути зменшена. Доводи про те, що працівник, якого було незаконно звільнено й поновлено на роботі, протягом періоду вимушеного прогулу та / або невиконання рішення про поновлення на роботі був працевлаштований та отримував заробітну плату могли б бути слушними за іншого законодавчого регулювання, яке передбачало б таку умову / підставу для зменшення суми середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на посаді чи за час вимушеного прогулу. Аналогічні за змістом висновки про те, що отримання особою іншого доходу, у тому числі за новим місцем роботи, не має значення для цілей обчислення розміру середнього заробітку за правилами ст. 236 КЗпП (не є підставою для його зменшення) викладено також у постанові ВС від 21.01.2022 у справі №640/22054/18.
Самостійне працевлаштування позивача у період невиконання відповідачем обов'язку щодо виконання рішення суду про поновлення на попередній роботі не може бути трансльоване на користь відповідача задля уникнення чи зменшення встановленої законом відповідальності.
Таким чином, аналіз положень ст.236 КЗпП свідчить про те, що законом установлено фінансову санкцію у вигляді виплати середнього заробітку за невиконання рішення про поновлення на роботі через винну бездіяльність роботодавця. З огляду на імперативний припис щодо негайного виконання судового рішення, установлений ст. 235 КЗпП і ст. 371 КАС, законодавець виходив з того, що будь-яка протиправна бездіяльність з боку роботодавця є підставою для здійснення таких виплат незаконно звільненому працівнику, незалежно від причин невиконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 826/18143/14 про поновлення на роботі за період 06.02.2021 по 11.10.2021 включно у розмірі 120808 грн.
Позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1% від присудженої суми).
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.
Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 826/18143/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Хмельницької області.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 у справі № 826/18143/14 про поновлення на роботі за період 06.02.2021 по 11.10.2021 включно у розмірі 120808 (сто двадцять тисяч вісімсот вісім) гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 1208 (тисяча двісті вісім) грн. 08 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення підписаний 25.07.2025.
Суддя В.В. Хом'якова