справа№380/12464/25
28 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2025 та виплати пенсії із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням фактично проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, якому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ). Позивач наголошує, що попередніми рішеннями суду, зокрема у справі №380/7095/24, які набрали законної сили та є обов'язковими до виконання на всій території України, було підтверджено його право на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром. Незважаючи на це, з 01.01.2025 відповідач, посилаючись на норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанову Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, почав протиправно застосовувати до його пенсії обмежуючі коефіцієнти, а також продовжує обмежувати її загальний розмір до виплати. Такі дії, на думку позивача, прямо суперечать нормам Конституції України, спеціального Закону №2262-ХІІ, є невиконанням судових рішень та ігноруванням усталеної практики Конституційного Суду України і Верховного Суду.
Ухвалою від 23 червня 2025 року, постановленою на підставі статей 171, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, у встановлений судом строк, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі та в межах повноважень, наданих статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1. Відповідач вважає, що зазначені нормативно-правові акти є чинними на момент виникнення спірних правовідносин та обов'язковими до виконання пенсійним органом. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного Суду України, відповідач зазначає, що держава має широку свободу розсуду у соціальній сфері та може коригувати розмір соціальних виплат виходячи з наявних фінансових можливостей, особливо в умовах воєнного стану. На думку відповідача, вжиті державою заходи є пропорційними та спрямованими на збалансування інтересів усього суспільства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Також відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи та про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства соціальної політики України. Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у задоволенні зазначених клопотань відмовлено.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
Позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонером податкової міліції з 2015 року, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Рішеннями Львівського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили та є обов'язковими до виконання на всій території України відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема у справах №380/6978/22 та №380/7095/24, встановлено протиправність дій пенсійного органу щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром. Судовими рішеннями підтверджено право позивача на отримання пенсії, обчисленої відповідно до норм Закону №2262-ХІІ, без застосування будь-яких граничних величин. Відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без такого обмеження.
Як встановлено з наданих позивачем та не спростованих відповідачем розрахунків пенсії, на виконання зазначених судових рішень відповідач здійснив перерахунок, і станом на кінець 2024 року пенсія позивача виплачувалася в повному обсязі.
Однак, з 01 січня 2025 року відповідач при нарахуванні пенсії почав застосовувати обмежуючі коефіцієнти, посилаючись на статтю 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1. Крім того, відповідач продовжує обмежувати загальну суму пенсії до виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
З 01 березня 2025 року, після проведення індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, повний нарахований розмір пенсії позивача, з урахуванням основного розміру, всіх індексацій, доплати згідно з постановою КМУ №713 та надбавки за проживання в гірській місцевості, становить 32 088,11 грн.
Внаслідок протиправних, на думку позивача, дій відповідача щодо застосування обмежуючих коефіцієнтів та максимального розміру, фактичний розмір пенсії, що виплачується позивачу, становить 26 268,46 грн. Таким чином, щомісячна недоплата складає 5 819,65 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із заявою від 30.05.2025, в якій просив припинити протиправні дії та виплачувати пенсію в повному обсязі. Листом від 04.06.2025 №1300-5203-8/75038 відповідач відмовив у задоволенні вимог позивача, посилаючись на обов'язковість виконання норм Закону про Державний бюджет та Постанови №1.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей принцип є засадничим для функціонування правової держави та унеможливлює свавілля з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ. Цей закон має на меті реалізацію особами, які мають на це право, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення та спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян.
Згідно з частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ця імперативна норма встановлює спеціальний та єдиний можливий порядок зміни умов пенсійного забезпечення військовослужбовців, унеможливлюючи регулювання цих питань законами іншої предметної спрямованості. Це відповідає принципу lex specialis derogat legi generali (спеціальний закон має перевагу над загальним).
Щодо посилань відповідача на статтю 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, суд зазначає наступне.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що закон про Державний бюджет має особливий предмет регулювання - встановлення доходів та видатків держави, і ним не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів. Така правова позиція викладена, зокрема, у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008. Суд наголошував, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина".
Таким чином, положення Закону про Державний бюджет на 2025 рік не можуть змінювати чи звужувати норми спеціального Закону №2262-ХІІ. Відповідно, постанова Кабінету Міністрів України №1, прийнята на виконання норм бюджетного закону, також не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки суперечить нормам Закону №2262-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якими встановлювалось таке обмеження, визнано неконституційними.
Відповідно до статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Це означає, що з 20.12.2016 норма, яка обмежувала максимальний розмір пенсії для військовослужбовців, є нечинною і не підлягає застосуванню. Будь-які подальші законодавчі зміни, що по суті відтворюють визнане неконституційним регулювання, є неправомірними. Цей висновок підтверджується сталою та послідовною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 06.11.2018 у справі №522/3093/17 та від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.
Посилання відповідача на практику ЄСПЛ щодо широкої свободи розсуду держави у соціальній сфері є недоречними, оскільки втручання у право на мирне володіння майном (яким є пенсія) має бути, перш за все, "законним". У даному випадку обмеження пенсії позивача відбулося всупереч нормам спеціального закону та рішенню Конституційного Суду України, а отже, таке втручання не є законним у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вжив усіх визначених законом заходів, необхідних для з'ясування обставин у справі, зокрема, надавши відповідачу можливість подати відзив та докази на спростування позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів є протиправними, а позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 78, 139, 242-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2025 та виплати пенсії із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 28 липня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.