справа № 380/12632/25
з питань відводу
29 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серія НОМЕР_1 ) пред'явив позов до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. В. Липинського, буд. 54, м. Львів, 79024; ЄДРПОУ 23272864), Державної казначейської служби України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ 37567646), у якому просить суд:
- визнати бездіяльність Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України протиправною щодо ненадання запитуваної інформації згідно з двома інформаційними запитами від 10.06.2025;
- зобов'язати Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надати запитувану інформацію згідно з двома інформаційними запитами від 10.06.2025;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 2000000 грн за завдану моральну шкоду.
25.06.2025 ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.
01.07.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява.
07.07.2025 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому судовому засіданні 24.07.2025 позивач заявив відвід судді. Протокольною ухвалою оголошено перерву для оформлення відводу в письмовій формі.
28.07.2025 позивач подав заяву про відвід судді Андрусів У. Б., яка мотивована тим, що "до участі у справі допущено неналежного представника Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі довіреності підписаної директоркою, яка вже звільнена, та посадової інструкції такого".
Проаналізувавши заяву позивача про відвід судді, суд зазначає таке.
Підстави для відводу судді визначені у ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 КАС України.
Приписами ч. 4 ст. 36 КАС України регламентовано, що не може бути підставою для відводу судді незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання.
За змістом ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу (ч. 4 ст. 39 КАС України).
З наведених норм випливає, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Водночас, надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, приписами процесуального закону унормовано, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно повинні бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналогічний висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №990/310/23 та в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №990/122/23.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 (Заява № 21722/11) зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).
Також Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у справі «Гаушільдт проти Данії» («Hauschildt v. Denmark», заява №10486/83) зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.
Позивач обґрунтовує заяву про відвід тим, що суд допустив неналежного представника відповідача до участі в справі.
Відповідно до ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Із системного аналізу ст. 55 КАС України вбачається, що учасники справи та особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, можуть брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Адміністративний суд, для підтвердження повноважень особи на участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника, має право вимагати тільки ті документи, які визначені у ст. 55 КАС України (для підтвердження повноважень по самопредставництву) або ст. 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника).
Проте суд не має права відмовляти в доступі до правосуддя, якщо з поданих учасником справи або його представником документів можна встановити вид участі в судовому процесі та повноваження такої особи.
Крім того, особа, яка бере участь у судовому процесі через самопредставництво, не позбавлена права додатково подати інші документи до тих, які визначені ст. 55 КАС України.
Цей висновок кореспондується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, сформованою у постанові від 11.09.2024 у справі №440/14831/23.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20 зазначила, що питання самопредставництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів, зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України. Також Велика Палата Верховного Суду в цій справі звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, аналізуючи положення Цивільного процесуального кодексу України, які є аналогічними статтям 55, 59 КАС України, наголосила, що «з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень».
Цей підхід Великої Палати Верховного Суду підтримано в постанові Касаційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 420/16521.
Для підтвердження повноважень уповноваженої особи відповідача на участь у судовому процесі через самопредставництво подано посадову інструкцію, у якій зазначено про можливість здійснювати представництво в судах, судових органах та інших підприємств, установ, організаціях (п.2.6), наказ про прийняття на посаду провідного юрисконсульта.
Крім цього суд акцентує на тому, що за клопотанням позивача в судовому засіданні 24.07.2025 оголошено технічну перерву з метою ознайомлення з документами, які підтверджують повноваження по самопредставництву уповноваженої особи відповідача.
Суд критично оцінює доводи позивача щодо «надуманих» недоліків позовної заяви, оскільки позовна заява залишена без руху через недотримання вимог п. 4 ст. 160 КАС України. Водночас, зважаючи на те, що суд не може формувати позовні вимоги замість позивача і не має повноважень щодо розпорядження предметом позову та з метою забезпечення доступу до правосуддя відкрив провадження у справі.
Наведене свідчить, що доводи позивача щодо можливої упередженості судді зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді у цій адміністративній справі, що згідно з ч. 4 ст. 36 КАС України не може бути підставою для відводу судді.
Процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватися у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким регламентовано процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по адміністративному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).
Також, у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» вказано, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суду в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів у його неупередженості з доводів заяви про відвід не вбачається.
За таких умов суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
За змістом ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Оскільки заява позивача про відвід судді Андрусів У. Б. надійшла 28.07.2025, а підготовче засідання відкладено на невизначений термін, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст.31 КАС України.
Відтак, суд виснує про передання заяви позивача про відвід судді для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.
Керуючись ст. 36, 39, 40, 241, 248, 256 КАС України, суд
1. Визнати необґрунтованою заяву позивача про відвід судді Андрусів У. Б. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
2. Передати заяву позивача про відвід судді Андрусів У. Б. разом з матеріалами адміністративної справи №380/12632/25 за позовом ОСОБА_1 до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди до канцелярії Львівського окружного адміністративного суду для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду та визначення судді для її розгляду в порядку, визначеному статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяАндрусів Уляна Богданівна