29 липня 2025 рокусправа № 380/10830/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого органу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича (вул. В. Янева, 23 офіс 1, м. Львів, РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування постанов,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого органу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, у якій позивач просить суд:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича в межах виконавчого провадження № 76696998 щодо ОСОБА_1 протиправними;
- визнати протиправною та скасувати постанову: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.12.2024р., постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.12.2024р., постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 03.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.08.2024 р. Стрийським міськрайонним судом Львівської області було видано судовий наказ №456/4533/24. В судовому наказі зазначено про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Стрийводоканал» 2930,75 грн. боргу та сплачений судовий збір по 121,12 грн. з кожного. Позивачу, з вини відповідача, не було нічого відомо про наявність виконавчого провадження. Виконання рішення відбувалося без жодного повідомлення, без жодного письмового виконання. Позивач з вересня 2022 року перебуває у Німеччині де лікує онкохворого сина. Виконання рішення суду відбулось без участі боржника, без надання йому будь-яких прав та можливостей, ставлення до боржника як до порушників закону з покладенням на нього додаткових витрат; недотримання принципів та засад виконавчого провадження; нарахування приватним виконавцем витрат, яких він фактично не здійснював (560,60 грн витрат на виконавче провадження і 305,18 грн в якості винагороди собі), оскільки кореспонденції ОСОБА_3 жодної не надсилав. ОСОБА_4 сповістив про відкриття провадження після стягнення коштів з ОСОБА_1 і закриття щодо нього виконавчого провадження. Приватний виконавець сам зазначає, що витрати виконавчого провадження - це «фактично понесені ним витрати», але, якщо такі витрати понесені не були - він не має права їх стягувати. Так і з винагородою: приватний виконавець не надав боржнику право добровільно погасити борг, щоб стягнути 10% за виконання. Вказане стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 03.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 27.06.2025 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 03.06.2025 у справі №380/10830/25 - до 03.07.2025.
Ухвалою суду від 09.07.2025 позивача звільнено від сплати судового збору за подання позову до суду.
Ухвалою суду від 09.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Відповідач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610267867650, відповідно до якого поштова кореспонденція суду вручена відповідачу 16.07.2025 під особистий підпис.
Згідно ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
05.11.2024 Стрийським міськрайонним судом Львівської області видано судовий наказ №456/4533/24 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителів АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Стрийводоканал», що знаходиться в м. Стрий Львівської області, вул. Нижанківського, 49 (ЄДРПОУ 05432968, р/р НОМЕР_3 в AT КБ «Приватбанк», МФО 305299) - заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 2930,75 грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять гривень 75 копійок); стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства «Стрийводоканал» (ЄДРПОУ 05432968, р/р НОМЕР_3 в AT КБ «Приватбанк», МФО 325321) - сплачений судовий збір в розмірі по 121,12 грн. (сто двадцять одній гривні 12 копійок) з кожного.
Постановою приватного виконавця виконавчого органу Львівської області Пиць А.А. від 03.12.2024 №76696998 відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №456/4533/24, виданого 05.11.2024 Стрийським міськрайонним судом Львівської області. Боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Комунальне підприємство «Стрийводоканал».
Вказаною постановою зобов'язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Про відкриття виконавчого провадження повідомлено боржника та стягувача листом приватного виконавця від 03.12.2024 №932752.
Постановою приватного виконавця від 03.12.2024 ВП №76696998 стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 305,18 грн.
Постановою приватного виконавця від 03.12.2024 ВП №76696998 стягнуто з боржника ОСОБА_1 мінімальні витрати виконавчого провадження у сумі 382,50 грн., в тому числі: користування АСВП - 69 грн., пошта рекомендоване відправлення - 72,00 грн., пошта просте поштове відправлення - 126,00 грн., папір - 10,80 грн., конверти С5 - 27,00 грн., копіювання та друк документів - 54,00 грн., канцтовари - 23,70 грн.
Постановою приватного виконавця від 04.12.2024 ВП №76696998 стягнуто з боржника ОСОБА_1 додаткові витрати виконавчого провадження у сумі 178,10 грн., в тому числі: пошта просте відправлення - 108,00 грн., папір - 6,40 грн., конверти С5 - 18,00 грн., копіювання та друк документів - 32,00 грн., канцтовари - 13,70 грн.
Постановою приватного виконавця від 05.12.2024 ВП №76696998 виконавче провадження закінчено у зв'язку із виконанням рішення суду. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Не погоджуючись із постановами приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про витрати на проведення виконавчих дій, про стягнення основної винагороди та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.п. 1-1, 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню, відповідно до цього Закону, підлягають, зокрема, судові накази; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України), органи військового управління;
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;
12) рішень, за якими боржником є уповноважений суб'єкт управління або господарське товариство в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», та рішень, які передбачають вчинення дій щодо їх майна.
Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
До строку зайняття діяльністю приватного виконавця не зараховується строк зупинення діяльності приватного виконавця.
Згідно ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (ч. 6 ст. 31 Закон №1403-VIII).
Відповідно до ч. 7 ст. 31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частинами першою-третьою статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
За приписами ст. 45 Закону № 1404-VIII розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч. 3 ст. 45 Закону № 1404-VIII).
На виконання статті 31 Закону №1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).
Відповідно до п. 12 Порядку №643 розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Суд зазначає, що аналіз положень ст. 31 Закону №1403-VIII свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди та винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.
Водночас право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 03.06.2021 у справі № 640/17286/20.
З матеріалів справи суд встановив, що у відповідача у виконавчому провадженні №76696998 перебував судовий наказ №456/4533/24, виданий 05.11.2024 Стрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення солідарно з позивача та ОСОБА_2 на користь КП «Стрийводоканал» 2930,75 грн. боргу та сплачений судовий збір по 121,12 грн. з кожного.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. від 03.12.2024 у виконавчому провадженні №76696998 стягнуто з боржника (позивача) основну винагороду у сумі 305,18 грн.
З врахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин, суд робить висновок, що винесена відповідачем одночасно з відкриттям виконавчого провадження постанова від 03.12.2024 у ВП №76696998 про стягнення з боржника основної винагороди є обов'язком приватного виконавця, що відповідає законодавчим приписам частини 7 статті 31 Закону №1403-VIII.
Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 05.08.2021 у справі №640/2710/20.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 03.12.2024 - задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/2080).
Відповідно до п. 2 розділу VI вказаної Інструкції витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Суд встановив, що приватним виконавцем Пиць А.А. у виконавчому провадженні №76696998 винесено постанову від 03.12.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження щодо стягнення з боржника (позивача) мінімальні витрати у сумі 382,50 грн.
У даній постанові відповідач вказав перелік мінімальних витрат виконавчого провадження та їх суми: користування АСВП - 69 грн., пошта рекомендоване відправлення - 72,00 грн., пошта просте поштове відправлення - 126,00 грн., папір - 10,80 грн., конверти С5 - 27,00 грн., копіювання та друк документів - 54,00 грн., канцтовари - 23,70 грн.
Крім цього, приватним виконавцем Пиць А.А. у виконавчому провадженні №76696998 винесено постанову від 04.12.2024 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження щодо стягнення з боржника (позивача) додаткові витрати у сумі 178,10 грн.
У даній постанові відповідач вказав перелік додаткових витрат виконавчого провадження та їх суми: пошта просте відправлення - 108,00 грн., папір - 6,40 грн., конверти С5 - 18,00 грн., копіювання та друк документів - 32,00 грн., канцтовари - 13,70 грн.
Суд зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 затверджено Види та розміри витрат виконавчого провадження (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1300/29430).
Відповідно до розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження до видів витрат виконавчого провадження належать:
1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;
2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку;
3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;
4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці;
7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою;
8. Сплата судового збору;
9. Оплата вчинюваних нотаріальних дій;
10. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
11. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Пунктом 8 розділу ІІ Видів та розмірів витрат виконавчого провадження визначено, що приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.
У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною та скасувати: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.12.2024, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 03.12.2024
Позивач зазначає, що, як вбачається з інформаційної довідки, в межах виконавчого провадження приватний виконавець нарахував суми, зокрема: 382,5 грн. - «мінімальні витрати виконавчого провадження» (постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.12.2024); 178,1 грн. «витрати виконавчого провадження» (постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій).
З огляду на зазначені позивачем суми витрат виконавчого провадження, суд робить висновок, що позивачем оскаржуються як постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.12.2024 на суму 382,50 грн. так і постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 04.12.2024 на суму 178,10 грн.
Суд констатує, що відповідачем не надано доказів (документів) про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг, на підставі яких ним визначено розмір мінімальних витрат у постанові від 03.12.2024 та розмір додаткових витрат у постанові від 04.12.2024, а також доказів фактичного понесення приватним виконавцем мінімальних та додаткових витрат у виконавчому провадженні №76696998.
Крім цього, відповідачем не надано доказів направлення позивачу постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.12.2024 та постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, як це визначено до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень.
За наведених обставин, суд робить висновок про необхідність визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого органу Львівської області Пиць А.А. у виконавчому провадженні №76696998: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.12.2024 та про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 04.12.2024.
Щодо тверджень представника позивача про те, що позивачу не було відомо про наявність виконавчого провадження, а матір позивача, яка проживає за адресою його реєстрації, не отримувала жодних документів на ім'я Гулія Володимира, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до матеріалів справи, листом від 03.12.2024 №932752 приватний виконавець Пиць А.А. направив на адресу позивача (боржник) та КП «Стрийводоканал» (стягувач) для виконання та до відома постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.12.2024, винесену при примусовому виконанні судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області №456/4533/24 від 05.11.2024.
Верховний Суд у постанові від 20.09.2022 року у справі №203/4640/21 заробив правовий висновок про те, що виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
З огляду на викладене, суд відхиляє вищевказані доводи представника позивача як безпідставні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
За правилами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду. Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого органу Львівської області Пиць А.А. від 03.12.2024 ВП№76696998 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та від 04.12.2024 ВП№76696998 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 29.07.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович