16 липня 2025 рокусправа № 380/10216/24
зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Петровської А.М.,
представника позивача Давид А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження справу за позовом Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду з позовом звернулось Державне підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" код ЄДРПОУ 07361304, місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Луганська, 3 до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35,у якому, з урахуванням заяв від 12.03.2025 та від 21.04.2025, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо списання безнадійного податкового боргу з податків та платежів перед бюджетом, який рахується за Державним підприємством «Львівський військовий лісокомбінат»;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області провести списання безнадійного податкового боргу, який рахується за Державним підприємством «Львівський військовий лісокомбінат», з податків та платежів перед бюджетом у розмірі 1629917,69 грн, а саме: податковий борг з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 35786,00 грн; податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1275241,32грн; податковий борг із земельного податку в сумі 266545,44грн; податковий борг з податку з власників наземних, водних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 12619,91грн; податковий борг з податку на доходи фізичних осіб 39 725,02 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про списання безнадійного податкового боргу, однак відповідач листом відмовив у задоволенні такої заяви. Позивач зазначає, що при наявності у позивача податкового боргу, який фактично має статус безнадійного, відповідач не прийняв рішення про списання безнадійного податкового боргу відповідно до положень Податкового кодексу України та Порядку №577. Тому, відповідач неправомірно, за відсутності правових підстав не здійснив належного дослідження підстав виникнення всього боргу позивача та відмовив у його списанні.
18.06.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що згідно з даними АІС «Податковий блок» у позивача наявна заборгованість розпочинається з 13.04.2018, яка охоплена претензійно- позовною роботою, що підтверджуються судовими рішеннями, які набрали законної сили. Проте позивач не врахував, що згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану - пункт 2 розділу II Закону №2120-IX від 15.03.2022).
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан. Торгово-промислова палата України на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (термін дії продовжено), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами.
Відповідач також зазначає, що Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Верховною Радою України постановлено внести зміни до статті 102 Податкового кодексу України, а саме пунктом 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, відповідач вважає, що суд не вправі зобов'язати ГУ ДПС у Львівській області вчинити дії щодо прийняття рішення про списання безнадійного боргу, оскільки така прерогатива надається лише контролюючому органу і списання податкового боргу є його дискреційним повноваженням.
19.09.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти відзиву на позовну заяву з таких підстав. Списання податковим органом безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів та 2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, мало здійснюватися органами державної податкової служби самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, або за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється органами державної податкової служби щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Отже, із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що у податкового органу існувало право на стягнення, в тому числі і зарахування поточних платежів у рахунок погашення податкового боргу, протягом 1095 днів з наступного дня після настання певної події - неподання податкової декларації, звіту, та/або спливу граничного строку сплати грошових зобов'язань, а також після фактичного подання декларації, але не пізніше наступних 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Після спливу такого строку податковий орган мав визнати не стягнений та не погашений податковий борг безнадійним і прийняти рішення про його списання.
03.11.2024 представник позивача подала до суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що є неможливим застосування до спірних правовідносин абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки положеннями статті 102 Податкового кодексу України встановлено різні строки давності в податкових відносинах та порядок їх застосування, зокрема: строки визначення контролюючим органом грошового зобов'язання платника податків в різних випадках; строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування; строк застосування штрафних санкцій; тощо. Як вбачається з назви Закону №591-IX метою його законодавчого регулювання є підтримка платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Як вказано в розділі 2 до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)», якому після прийняття Верховною Радою України було присвоєно номер №591-IX: «Метою вказаного законопроекту є необхідність продовжити дію податкових пільг та спрощень адміністративних процедур на період здійснення обмежувальних карантинних заходів встановлених Кабінетом Міністрів України.
12.11.2024 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що позивач не врахував, що згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану - пункт 2 розділу II Закону №2120-IX від 15.03.2022). Крім цього, Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Верховною Радою України постановлено внести зміни до статті 102 Податкового кодексу України, а саме пунктом 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
02.03.2025 представник позивача подав до суду додаткові пояснення щодо розміру податкового боргу.
06.03.2025 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що пункт 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України втратив чинність 01.08.2023 року - виключено на підставі Закону № 3219-ІХ від 30.06.2023 року (дата набрання чинності 01.08.2023). Враховуючи такі обставини строки, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України фактично зупинені з 18.03.2020 по 01.08.2023. З урахуванням зупинення перебігу строків встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, на момент подання позовної заяви 13.05.2024, термін встановлений статею 102 ПК України (1095 днів) минув щодо податкового боргу з датою виникнення раніше 30.12.2017. Оскільки податковий борг позивача з датою виникнення раніше 30.12.2017 становить 206080,53грн, який повністю охоплений позовною роботою та наявність майна, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення податкового боргу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
12.03.2025 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що у поясненнях у справі від 03.11.2024 надані детальні пояснення, чому карантинні обмеження та дія в державі воєнного стану не є підставою для зупинення строків, передбачених ст.102 ПК України, а стосовно претензійно-позовної роботи відповідача, позивач надав власні пояснення у відповіді на відзив від 19.09.2024. Щодо форс-мажорних обставин відповідач не надав жодного доказу, які б підтвердили їх існування.
11.04.2025 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Верховна Рада внесла зміни до статті 102 Податкового кодексу України, а саме пунктом 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Пункт 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України втратив чинність 01.08.2023 на підставі Закону № 3219-ІХ від 30.06.2023 (дата набрання чинності 01.08.2023). Враховуючи викладене строки, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України фактично зупинені з 18.03.2020 по 01.08.2023.
З урахуванням зупинення перебігу строків встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, на момент подання позовної заяви 13.05.2024, термін встановлений статею 102 ПК України (1095 днів) минув щодо податкового боргу з датою виникнення раніше 30.12.2017.
21.04.2025 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення про проведення претензійно-позовної роботи стосовно податкового боргу позивача.
21.04.2025 представник позивача подала до суду заяву, у якій уточнила позовні вимоги.
22.04.2025 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких підтримав раніше подані пояснення.
09.05.2025 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких підтримав раніше подані пояснення та уточнив позицію щодо часу виникнення податкового боргу.
04.06.2025 представник позивача подала до суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що податкове законодавство не містить заборони списання податкового боргу, який був стягнутий з платника на підставі рішення суду, а навпаки - згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України списання податкового боргу як безнадійного, який водночас було стягнуто на підставі рішення суду, є фактом, який визначає момент припинення зобов'язань платника з виконання такого судового рішення.
09.06.2025 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких підтримав раніше подані пояснення.
02.07.2025 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких узагальнено виклав позицію у справі.
04.07.2025 представник позивача подала до суду додаткові пояснення, у яких виклала узагальнену позицію у справі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 20.05.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 03.06.2024 суддя прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 25.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Згідно з карткою особового рахунку та довідки про заборгованість Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» (ЄДРПОУ 07361304) №7576/5/13-01-13-02-12 від 17.06.2024 станом на 01.05.2024 складає 7788 833,45 грн, а саме:
- земельний податок (18010500) - 986 870,75 грн;
- податок на прибуток підприємств (11020100) - 1 059 784,29 грн;
- податок на додану вартість (14010100) - 3 662 766, 98 грн;
- частина чистого прибутку (21010100) - 2 027 066, 50 грн;
- податок на доходи фізичних осіб (11010100) - 39 725, 02 грн;
- податок з власників наземних, водних транспортних засобів в сумі (12020900) - 12619,91 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі №2а-7218/12/1370 задоволено позов ДПІ у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби до державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» про стягнення коштів з банківських рахунків в сумі 85 244,86 грн. Заборгованість згідно з рішенням суду складалась з: податку на прибуток в розмірі 1 521 грн 39 коп.; - земельного податку у розмірі 83 723 грн 47 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 у справі №813/2037/13-а задоволено позов ДПІ у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби до державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» про стягнення коштів з банківських рахунків в сумі 85 244,86 грн. Заборгованість згідно з рішенням суду складалась з: земельного податку в сумі 79 064,41 грн самостійно задекларованих платником податкового розрахунку за 2012 рік, поданому до органів ДПС, в якому визначене податкове зобов'язання за червень 2012 року по грудень 2012 року в сумі 73418,88 грн та пеня 5645,53 грн; з податку на прибуток у розмірі 183,64 грн самостійно задекларованого згідно податкової декларації з податку на прибуток № 35671; із податку на додану вартість у сумі 30217,57 грн, яка узгоджена відповідачем відповідно до п.100.2 ст. 100 ПК України та договору про розстрочку податкового боргу, рішення № 7752/1019-00 від 30.08.2012.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 у справі №813/8473/14 задоволено позов ДПІ у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби до державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» про стягнення коштів з банківських рахунків в сумі 82 596,06 грн. Заборгованість згідно з рішенням суду складалась з: земельного податку в сумі 82 596,06 грн - податкова декларація з плати за землю (земельний податок) від 20.02.2014, у якій самостійно обчислено річну суму податку у розмірі 110 128,24 грн, з розбивкою її рівними частками за місяцями (січень - жовтень 2014 року по 9 177,34 грн, листопад 2014 року - 9177,50грн, грудень 2014 року - 7198,19грн).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 у справі №813/1618/16 задоволено позов Стрийської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області до державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» про стягнення коштів з банківських рахунків в сумі 180 605,35 грн. Така заборгованість згідно з рішенням складалась з: земельного податку в сумі 180605,35грн на підставі уточнюючих податкових декларацій з плати за землю за 2015 та 2016 роки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі №380/511/20 задоволено позов Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП43968090) до Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» у банках, що його обслуговують та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів податковий борг на суму 3815511,30грн до бюджету. Заборгованість згідно з рішенням суду складалась з: податку на додану вартість 769051,15грн відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість від 16.08.2019 на суму 769051,15грн.; податку на прибуток 1114386,64 (-101170,00грн.) відповідно до податкового повідомлення-рішення №0006401412 від 13.04.2018 на суму 607149,00грн.; №0006441412 від 13.04.2018 на суму 210894,00; податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 11.07.2019 на суму 408,00грн; податкового повідомлення-рішення №0050625012 від 11.07.2019 на суму 5949,98грн; податкового повідомлення-рішення №000043305012 від 10.06.2019 на суму 1020,00грн та пеня 396171,91грн; частини чистого прибутку 2039743,51грн (-6500,00грн.) відповідно до податкового повідомлення-рішення №0006401412 від 13.04.2018 на суму 1464534,00грн та розрахунку частини чистого прибутку від 22.05.2019 на суму 82572,69грн, а також пеня 492636,82грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №380/ 24285/21 задоволено позов Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» у банках, що його обслуговують та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів податковий борг на суму 1667779,30грн. Така заборгованість згідно з рішенням суду складалась з: земельного податку з юридичних осіб - 181598,25грн, а саме: - податковий розрахунок земельного податку № 9029385343 від 19.02.2020 в сумі 54071,55 грн, частково сплачено, залишок заборгованості становить 13517,91грн; податковий розрахунок земельного податку № 9028206718 від 17.02.2021 в сумі 54071,55грн, частково нараховано, залишок заборгованості становить 36047,68грн; податковий розрахунок земельного податку №9028785363 від 18.02.2021 на суму 49127,34грн, (частково сплачено та частково нараховано) залишок заборгованості становить 10053,15грн; податковий розрахунок земельного податку № 9209352204 від 28.07.2021 в сумі 49127,34грн, (частково сплачено та частково нараховано) залишок заборгованості становить 8940,93грн - пеня в сумі 113 038,58грн; податку на прибуток підприємств - 36 251,29 грн, а саме: - пеня на суму - 36 251,29грн; податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів - 1442422,00грн, а саме: - податкова декларація з податку на додану вартість №9276281866 від 20.11.2019 на суму 925479,00грн, частково сплачено, залишок заборгованості становить 292 382,05 грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9304072568 від 17.12.2019 на суму 5663,00грн; -податкова декларація з податку на додану вартість № 9330951051 від 16.01.2020 3107,00 грн; -податкова декларація з податку на додану вартість № 9029046022 від 19.02.2020 на суму 19809,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9056107554 від 18.03.2020 на суму 28030,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9081542982 від 15.04.2020 на суму 35498,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9110182720 від 19.05.2020 на суму 29037,00 грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9139942136 від 18.06.2020 на суму 33923,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість №9169420209 від 16.07.2020 на суму 27956,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9235662563 від 17.09.2020 на суму 27418,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9203140655 від 17.08.2020 на суму 36002,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9269460567 від 19.10.2020 на суму 31170,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9305563932 від 19.11.2020 на суму 33745,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9337120027 від 17.12.2020 на суму 31797,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість №9368828413 від 18.01.2021 на суму 37939,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9030065677 від 19.02.2021 на суму 38164,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість №9055720132 від 18.03.2021 на суму 33442,00грн; - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9093094687 за 01.02.2021 в сумі 1537,00грн, самостійно нараховані штрафні санкції в сумі 46,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість № 9090671549 від 19.04.2021 на суму 57070,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість №9131021816 від 19.05.2021 на суму 30896,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість №9162478375 від 17.06.2021 на суму 29055,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість №9197907850 від 19.07.2021 на суму 34685,00грн; податкова декларація з податку на додану вартість №9239278362 від 19.08.2021 на суму 39349,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість №9271503260 від 17.09.2021 на суму 28239,00грн; - податкова декларація з податку на додану вартість №0089325104 від 06.12.2019 на суму 199439,22грн; - податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0089315104 від 06.12.2019 на суму 77 608,00грн; - податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0089775104 від 10.12.2019 на суму 170941,76грн; - податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0011925104 від 19.03.2020 на суму 18 113,75 грн; - пеня в сумі 10 360,22 грн частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) - 7507,76 грн, а саме: - розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями №9092516188 від 21.04.2021 на суму 6500,00 грн - пеня в сумі 1007,76 грн.
Відповідач на виконання рішень суду виставляв інкасові доручення.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України відповідач сформував та скерував ДП «Львівський військовий лісокомбінат» податкову вимогу від 27.06.2019 №91877- 50.
Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Враховуючи викладене, відповідач провів опис нерухомого майна позивача згідно з Актом опису майна №3653/10/13-01-51-08/337 від 30.09.2019 на суму 121589,42грн, а також опис рухомого майна згідно з Актом опису майна №41323/10/50.17- 15/316 від 23.08.2019 на суму 2937171,75 гривень.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.05.2024 №58 про списання безнадійного податкового боргу, проте відповідач листом від 10.05.2024 №13855/6/13-91-13-02-09 відмовив у задоволенні вимог такої заяви.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо списання безнадійного боргу протиправною, позивач звернуся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Правовідносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно з п.п. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, оподаткований борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 згаданого Кодексу.
Як визначає п. 102.4. ст. 102 ПК України України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 згаданої статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 згаданого Кодексу.
Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним.
Аналіз зазначених норм закону дає підстави суду вважати, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов'язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. При цьому виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов'язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов'язок не є виконаним.
У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).
При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податкового боргу до закінчення такого строку давності, такий податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що визначено у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №823/127/17 та від 16.09.2022 у справі № 160/10941/19, які суд враховує при розгляді і вирішенні справи.
Як встановив суд, згідно з даними АІС «Податковий блок» у позивача наявна заборгованість розпочинається з 13.04.2018, яка охоплена претензійно-позовною роботою, що підтверджуються відповідними рішеннями суду, які набрали законної сили.
Суд зазначає, що доводи позивача є помилковими, оскільки ним не враховано, що згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 згаданого Кодексу (зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану - пункт 2 розділу II Закону №2120-IX від 15.03.2022).
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан.
Суд встановив, що Торгово-промислова палата України на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (термін дії продовжено), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами.
У зв'язку з цим аргументи позивача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Верховна Рада України внесла зміни до статті 102 ПК України, а саме пунктом 102.9 ст. 102 ПК України передбачила, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених згаданим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом.
Суд звертає увагу на те, що пункт 102.9 статті 102 ПК України втратив чинність 01.08.2023 на підставі Закону № 3219-ІХ від 30.06.2023 (дата набрання чинності 01.08.2023).
З таких підстав, суд вважає, що строки, визначені статтею 102 ПК України були фактично зупинені з 18.03.2020 по 01.08.2023.
Отже, з урахуванням зупинення перебігу строків, визначених статею 102 ПК України на момент подання позовної заяви 14.05.2024 строк, визначений статею 102 ПК України (1095 днів) минув лише щодо податкового боргу з датою виникнення раніше 30.12.2017.
Податковий борг позивача з датою виникнення раніше 30.12.2017 становить 206080,53грн, проте такий повністю охоплений позовною роботою та наявне майно, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення податкового боргу, що свідчить про відсутність підстав для його списання.
Інша частина податкового боргу позивача виникла, починаючи з 13.04.2018.
У зв'язку з викладеним, суд немає підстав вважати, що такий податковий борг є безнадійним, а тому підстави для його списання відсутні.
Враховуючи те, що відповідач правомірно відмовив позивачу у списанні податкового боргу, підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити списання податкового боргу також відсутні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову повністю, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у задоволенні позову Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 28 липня 2025 року.
Суддя А.Г. Гулик