про повернення позовної заяви
29 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 520/14979/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
8 червня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просив зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оновити данні з внесенням інформації до Резерв+ та системи Оберіг та виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення - ОСОБА_1 правил військового обліку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року адміністративну справу № 520/14979/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд Луганському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача або шляхом надіслання поштовим зв'язком на тимчасову адресу для листування Луганського окружного адміністративного суду: вул. Будівельників, буд. 28, м. Дніпро, 49089, абонентська скринька 4585: позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України; або довідку податкового органу про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2024 календарний рік та І, ІІ квартали 2025 року, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, разом з документами, що підтверджують наявність у дружини тяжкого захворювання та її перебування у лікарні, або документ про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн; сторінки паспорту з інформацією про актуальне зареєстроване місце проживання, а у разі відсутності реєстрації - 12-15 сторінки паспорту, з метою підтвердження відсутності реєстрації.
28 липня 2025 року від позивача засобами поштового зв'язку за вхідним реєстраційним № 15632/2025 надійшла заява від 28 липня 2025 року б/н про усунення недоліків, до якої додано копії позовних заяв з уточненням даних районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, паспорту, довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, направлення дружини на встановлення групи, заяву про звільнення від сплати судового збору та заяву про витребування у відповідача постанов про адміністративне порушення та розшук.
В уточненій позовній заяві від 27 липня 2025 року б/н відповідачем визначено ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З урахуванням уточненої позовної заяви від 27 липня 2025 року б/н позивач просить:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
В ухвалі від 21 липня 2025 року суд серед іншого зазначив: «Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Вивченням доданих до позовної заяви документів, а саме повістки від 15 квітня 2025 року № 971-МВ, встановлено, що правильним повним найменуванням відповідача є ІНФОРМАЦІЯ_2 , правильним ідентифікаційним кодом відповідача є НОМЕР_1 .
Тоді як позивач у відомостях про відповідача зазначив повне найменування останнього як ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код як НОМЕР_2 , який належить юридичній особі Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області.
Отже, позивач має зазначити правильне найменування та ідентифікаційний код відповідача шляхом зазначення таких відомостей в уточненій позовній заяві.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. У свою чергу, законодавством визначено вичерпний перелік форм захисту прав позивачем.
Так, частиною першою статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною п'ятою наведеної статті визначені вимоги, яким повинна відповідати позовна заява. Зокрема, в ній зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5); у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9).
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого порушеного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини на їхнє обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Предметом оскарження до суду першої інстанції можуть бути індивідуальні акти, дії чи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позовні вимоги про зобов'язання вказаного суб'єкту владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправними відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) суб'єкта владних повноважень, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:
а) виходить за межі змісту суб'єктивного права;
б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об'єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:
(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
(б) пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
(г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);
(д) суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Такий підхід у питанні судового захисту законних інтересів осіб сформовано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 та застосовано у низці постанов, зокрема від 11 липня 2019 року у справі № 826/14642/15, від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19, від 15 липня 2021 року у справі № 826/25318/15.
Також у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 Верховний Суд визначив загальні підходи до визначення ознак «потерпілого» від порушення законного інтересу:
(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
(г) існує причинно-наслідковий взаємозв'язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд звертає увагу на те, що порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи саме інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У позовній заяві позивачем не зазначено основну позовну вимогу про визнання протиправними відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
Зазначена позивачем у позовній заяві вимога про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, яка має бути похідною від основної вимоги.
Суд зауважує, що судові рішення не можуть ґрунтуватися на здогадках (припущеннях) про те, який зміст позовних вимог, чим вони обґрунтовані та чим підтверджуються. Ці та інші вимоги до позовної заяви є обов'язковими і обов'язок щодо їхнього виконання покладений саме на позивача як ініціатора звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору.
Отже, позовні вимоги підлягають уточненню.».
Як в уточненій позовній заяві від 27 липня 2025 року б/н, так і в первинній позовній заяві позивач зазначає неправильне повне найменування відповідача та не визначає основну позовну вимогу. В уточненій позовній заяві позивач лише зазначив правильний ідентифікаційний код відповідача. В іншому ж недоліки позовної заяви не виправлені.
Також суд зазначає, що з метою вирішення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору суд в ухвалі від 21 липня 2025 року зазначив про необхідність надання суду або довідки податкового органу про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2024 календарний рік та І, ІІ квартали 2025 року, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, разом з документами, що підтверджують наявність у дружини тяжкого захворювання та її перебування у лікарні, або документа про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Разом з цим, позивач надав лише документи, що підтверджують наявність у дружини тяжкого захворювання та її перебування у лікарні, а довідку податкового органу про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2024 календарний рік та І, ІІ квартали 2025 року, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яка необхідна суду для встановлення майнового стану позивача, - не надав.
Отже, станом на 29 липня 2025 року недоліки позовної заяви не усунені позивачем у строк, встановлений судом.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України підлягає поверненню.
Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї документами невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.І. Чернявська