17 липня 2025 року м. Київ № 320/55964/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - Ганенко Р.А.
від відповідача - Гордієнко Є.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДПС у Київській області:
- від 26.09.2024 №41822/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на суму 342387,64 грн;
- від 26.09.2024 №41825/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на суму 2939126,66 грн;
- від 26.09.2024 №41826/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на суму 340,00 грн;
- від 26.09.2024 №41820/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на суму 1020,00 грн;
- від 26.09.2024 №41824/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на суму 28532,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що висновки акту не ґрунтуються на документах первинного обліку, є необ'єктивними, протиправними, здійснені виключно на підставі суб'єктивного судження та припущень фахівців, що здійснювали перевірку, а винесені на підставі акту перевірки податкові повідомлення - рішення є безпідставними та незаконними. Вказує, що під час окупації були знищені не лише первинні документи, а й частина нереалізованого товару, що не можу бути підставою для прийняття штрафних санкцій. Просить суд задовольнити вимоги.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/55964/24, вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав. Вказував, що діяв в межах, у порядку та спосіб, встановлений законодавством. Пояснював, що не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем та документально не підтверджені витрати. Відповідач вважає, що витрати приватного підприємця повинні бути підтверджені первинними документами та повинні бути пов'язані з господарською діяльністю підприємця та дотриманням доходу. Відповідач вказує на те, що під час проведення перевірки позивачки встановлено, що позивачкою не було надано первинних документів. Також стверджує, що висновки посадових осіб, викладені в акті перевірки ґрунтуються на досліджених первинних документах, підтверджені відповідною податковою інформацією, а відтак є законними та обґрунтованими. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Протокольною ухвалою від 29.05.2025 суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та призначити справу по суті заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні 17.07.2025 представник позивача підтримав доводи позовної заяви та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позов заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.
Позивачка є фізичною особою - підприємцем, основним видом діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
На підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 02.08.2024 № 2099-п та направлень на перевірку від 02.08.2024 №7489/10-36-24-05, №7488/10-36-24-05, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 року.
За результатами перевірки складено акт від 15.08.2024 № 42575/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :
- п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, а саме не надано для проведення документальної позапланової виїзної перевірки первинні документи;
- пп.16.1.2. п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п. 177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходу фізичних осіб на загальну суму 334 114,52 грн., у т.ч. за 2018 рік на суму 34 964,04 грн., за 2019 рік на суму 47 767,13 грн., за 2020 рік на суму 55 381,64 грн., за 2021 рік на суму 58 837,53 грн., за 2022 рік на суму 137 164,18 грн.;
- пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 було занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 27 842,88 грн., у т.ч. за 2018 рік на суму 2 913,67 грн., за 2019 рік на суму 3 980,59 грн., за 2020 рік на суму 4 615,14 грн., за 2021 рік на суму 4 903,13 грн., за 2022 рік на суму 11 430,35 грн.;
- п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині: реалізації товару по готівковій формі розрахунків за період з 01.01.2018 по 31.12.2022, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 2 939 126,66 грн., у т.ч. за 2018 рік на суму 332 489,16 грн., за 2019 рік на суму 445 427,19 грн., за 2020 рік на суму 534 905,22 грн., за 2021 рік на 643 668,00 грн., за 2022 рік на суму 982 637,09 грн.;
- пп. 49.18.1, п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасного подання Податкової декларації акцизного податку за червень 2021 року.
На підставі акта перевірки позивачка отримала податкові повідомлення-рішення:
-від 26.09.2024 №41822/10-36-24-05/ НОМЕР_1 зі сплати грошового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 342 387,64 грн;
-від 26.09.2024 №41825/10-36-24-05/ НОМЕР_1 зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 2 939 126, 66 грн;
-від 26.09.2024 №41826/10-36-24-05/ НОМЕР_1 зі сплати грошового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 340,00 грн;
-від 26.09.2024 №41820/10-36-24-05/ НОМЕР_1 зі сплати грошового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1020,00 грн;
- від 26.09.2024 №41824/10-36-24-05/ НОМЕР_1 зі сплати грошового зобов?язання з військового збору на суму 28532,31 грн.
Процедурою адміністративного оскарження шляхом направлення скарги до ДПС України, передбаченою ст. 56 ПК України, позивачка не користувалась.
Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, позивачка звернулась з вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно змісту ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, далі - ПК України).
Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до абз. 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Визначення господарської діяльності відображене в п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України, відповідно до якого це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Пунктом 44.3 ст.44 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно пп. 134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наводить, в якому значенні вживаються в законі терміни, зокрема:
бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;
первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;
фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Частиною 2 статті 9 цього Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Аналогічні положення наведені у п. 2.1, п. 2.4, п. 2.7 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88).
Щодо спірного податкового повідомлення-рішення від 26.09.2024 № 41825/10-36-24-05/1984430742 на суму 2939126,66 грн, суд зазначає таке.
В акті перевірки податковий орган вказував, що позивачкою не надано первинні документи щодо придбаних та реалізованих товарно-матеріальних цінностей, а також документів на оплату товарів, акти виконаних робіт (наданих послуг), актів списання, рахунків договорів та інших документів, що підтверджують використання закуплених товарно-матеріальних цінностей за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2022.
У судовому засіданні представник позивачки не заперечував цю обставину, водночас наголошував на тому, що під час окупації приміщення магазину ФОП ОСОБА_1 було пограбоване та всі первинні документи позивачки були знищені солдатами російської федерації.
З цього приводу, суд звертає увагу на таке.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово подовжувався.
Відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України і не можуть пред?явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Підставами неможливості пред?явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов?язане з ризиком для життя чи здоров?я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв?язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).
Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв?язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від?ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від?ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов?язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», с. Гавронщина Макарівської селищної територіальної громади віднесено до переліку територій, які у період 27.02.2022 - 30.03.2022 були тимчасово окуповані російською федерацією.
Досліджені у судовому засіданні фото та відео докази свідчили, що приміщення магазину ФОП ОСОБА_1 було пограбоване, меблі та торговельне обладнання знищене.
Суд погоджується з позицією позивача, що за наведених обставин та з огляду на положення підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України дані та показники податкової звітності ФОП ОСОБА_1 за 2018-2022 роки не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів.
Щодо тверджень відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині реалізації товару по готівковій формі розрахунків за період з 01.01.2018 по 31.12.2022, який відсутній у обліку оприбуткування приданого товару на загальну суму 2939126,66 грн, суд зазначає таке.
За змістом п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб?єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов?язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб?єкт господарювання зобов?язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб?єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об?єкті).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб?єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об?єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зміст наведених норм вказує на те, що фінансова санкція, визначена ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовується контролюючим органом виключно у випадку виявлення під час перевірки необлікованих товарів, які знаходяться у місці продажу (господарському об?єкті).
Крім того, розмір фінансової санкції визначається виходячи з вартості таких товарів (тобто тих товарів, які виявлені контролюючим органом під час перевірки і які знаходяться у місці продажу).
Зі змісту акта №42575/10-36-24-05/1984430742 від 15.08.2024 вбачається, що перевірка позивачки проводилась за місцезнаходженням лише одного господарського об?єкту (магазину), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, акт перевірки не містить перевірки інформації про перелік та вартість товарів, які виявлені у місці продажу (магазин за адресою: АДРЕСА_1 ) та які необліковані у встановленому законом порядку.
Акт перевірки також не містить інформації щодо ціни реалізації таких товарів.
У судовому засіданні представник відповідача на запитання суду чи фіксували інспектори перелік товарів та (в разі наявності) їх вартість, не змогла надати відповідь. Будь яких письмових доказів, які могли б свідчити про наявність нереалізованих та/або необлікованих товарів, матеріали справи не містять. Таких доказів і не надано суду та судом не здобуто.
Аналіз змісту п. 2.7.2 акта перевірки вказує на те, що розмір фінансової санкції згідно ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено відповідачем виходячи із вартості всіх реалізованих товарів ФОП ОСОБА_1 за 2018-2022 роки, факт реалізації яких зареєстровано реєстраторами розрахункових операцій з фіскальними номерами 3000761886, 1014001093, 3000303988, 3000342233.
Тобто при розрахунку фінансової санкції відповідач брав до уваги не вартість необлікованого товару, який на момент перевірки знаходився у місці продажу, а вартість усіх реалізованих товарів за 2018-2022 роки.
Такі дії відповідача суперечать змісту ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яка визначення розміру фінансової санкції пов?язує лише з вартістю необлікованого товару, який виявлено під час перевірки у місці продажу.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення 26.09.2024 № 41825/10-36-24-05/ НОМЕР_1 підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо спірного податкового повідомлення -рішення від 26.09.2024 №41822/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на суму 342 387,64 грн щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає таке.
Відповідно до п.177.1, ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 ст.167 цього Кодексу .
Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2018-2022 роки, що підлягає сплаті до бюджету позивачкою було встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 334 114,52 грн. та штрафних санкцій у розмірі 8 273,12 грн, у т.ч. за 2018 рік на суму 34 964,04 грн., за 2019 рік на суму 47 767,13 грн., за 2020 рік на суму 55 381,64 грн., за 2021 рік на суму 58 837,53 грн., за 2022 рік на суму 137 164,18 грн.
Під час перевірки та під час розгляду справи судом, позивачкою на спростування вказаних доводів відповідача не надано жодних пояснень та доказів.
А тому, суд підтримує висновки відповідача, що в порушення вимог пп.16.1.2. п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п. 177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України занижено податок на доходи фізичних від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 342 387,64 грн.
Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2024 №41822/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на суму 342387,64 грн не підлягають задоволенню.
Щодо спірного податкового повідомлення-рішення від 26.09.2024 №41824/10-36-24-05/ НОМЕР_1 на суму 28532,31 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України).
Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п.п. 164.2.1 - 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПК України, що передбачені п. 164.2.20 п.164.2 ст. 164 ПК України.
Відповідно до п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.
Підпунктом 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України визначено, що нарахування, утримання і сплата (перерахування) збору в бюджет здійснюються в порядку, установленому ст. 168 ПК України за ставкою 1,5 відсотка, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України.
Враховуючи зазначене, військовий збір утримується з суми доходу, що є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 163, 164 ПК України.
Перевіркою правильності нарахування військового збору з сум чистого оподаткованого доходу за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2022, встановлено заниження сум військового збору з чистого оподатковуваного доходу, про що зазначено в п. 2.1.2 акта перевірки, на загальну суму 27 842,88 грн. штрафних санкцій у сумі 689,43 грн, у т.ч. за 2018 рік на суму 2 913,67 грн., за 2019 рік на суму 3 980,59 грн., за 2020 рік на суму 4 615,14 грн., за 2021 рік на суму 4 903,13 грн., за 2022 рік на суму 11 430,35 грн., чим порушено п. п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу.
Позивачка у позові не погоджується з винесеним рішенням, проте обґрунтованих доводів в спростування підстав щодо його прийняття не навела. Матеріали справи теж не містять таких спростувань.
Оскільки під час розгляду адміністративної справи судом встановлено та належними доказами підтверджується правомірність висновків відповідача щодо заниження позивачкою чистого оподатковуваного доходу, відповідачем правомірно встановлено не в повному обсязі оплати військового збору. Відтак, підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 26.09.2024 №41824/10-36-24-05/1984430742 на суму 28532,31 грн відсутні.
Щодо спірного податкового повідомлення -рішення від 26.09.2024 №41820/10-36-24-05/1984430742 на суму 1020,00 грн щодо несвоєчасного подання Податкової декларації акцизного податку за червень 2021 року, суд зазначає таке.
За період здійснення діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2022 року позивачка здійснювала торгівлю підакцизними товарами (алкогольними напоями та тютюновими виробами).
Відповідно до п.214.4 ст.214 Податкового кодексу України, базою оподаткування є вартість підакцизних товарів з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб?єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Перевіркою дотримання встановленого порядку подання податкових декларацій акцизного податку встановлено порушень, а саме несвоєчасно подано декларації акцизного податку червень 2021 року, чим порушено пп. 49.18.1, п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України.
Під час перевірки та під час розгляду справи судом, позивачкою на спростування вказаних доводів відповідача не надано жодних пояснень та доказів.
А тому, суд підтримує висновки відповідача, що в порушення вимог пп. 49.18.1, п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного подання Податкової декларації акцизного податку за червень 2021 року.
Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2024 №41820/10-36-24-05/1984430742 на суму 1020,00 грн не підлягають задоволенню.
Щодо спірного податкового повідомлення-рішення від 26.09.2024 № 41826/10-36-24-05/1984430742 на суму 340,00 грн, суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що зі слів позивачки, були втрачено документи у зв'язку з окупацією населеного пункту.
Станом на дату завершення перевірки - 08.08.2024 позивачкою не було надано жодних документів, які безпосередньо стосуються предмета перевірки, а саме: первинних документів, фінансової та статистичної звітності, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують дані, відображені у податковій звітності.
Факт ненадання зазначених документів зафіксовано контролюючим органом як в Акті перевірки від 15.08.2024 №42575/10-36-24-05/1984430742, так і в окремому акті від 06.08.2024 №2082/10-36-24-05/1984430742.
Суд бере до уваги, що відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, а також Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок (наказ ДФС України від 01.06.2017 №396), акт документальної перевірки є службовим документом, який підтверджує факт її проведення, відображає виявлені порушення та є носієм доказової інформації, яка підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами.
Таким чином, контролюючим органом належним чином зафіксовано, що під час перевірки позивачка не виконала обов'язок щодо надання підтвердних документів, що унеможливило перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, валютного та іншого законодавства.
Суд також враховує, що відповідно до статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, ведення яких передбачено законодавством. Забороняється формування показників податкової звітності або митних декларацій на підставі даних, не підтверджених зазначеними документами.
Крім того, обов'язком платника податків є забезпечення зберігання таких документів протягом не менше 1095 днів з дати подання відповідної податкової звітності. Це положення покликане гарантувати можливість перевірки достовірності задекларованих показників протягом строку давності.
На підтвердження цього положення суд посилається і на приписи частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, згідно з якими бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством, а вся звітність - у тому числі податкова - ґрунтується на його даних. Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону, підставою для ведення бухгалтерського обліку є належним чином оформлені первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо платник податків до завершення перевірки не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності (незалежно від причин ненадання, крім випадків вилучення або виїмки документів правоохоронними органами), вважається, що такі документи були відсутні на момент складення звітності.
Також згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим особам контролюючого органу всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає з моменту початку перевірки.
Таким чином, у межах проведеної перевірки позивачка була зобов'язана надати первинні документи, однак таких документів не було надано, що відповідно до наведених норм законодавства свідчить про їх відсутність на момент подання звітності.
Оцінюючи правові позиції, сформовані Верховним Судом у подібних правовідносинах, суд бере до уваги постанову від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, в якій зазначено, що у випадках, коли рішення контролюючого органу ґрунтується на ненаданні платником податків первинних документів під час перевірки, адміністративний суд, з урахуванням меж судового доказування, повинен перевіряти такі обставини та винятки з них. Водночас, у цій же справі Верховний Суд наголосив, що відповідальність за не доведення задекларованих сум у межах перевірки лежить саме на платникові.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, де зазначено, що у разі ненадання документів під час перевірки контролюючий орган має право проводити перевірку на підставі наявної інформації, а документи, подані після її завершення, не спростовують висновків перевірки, оскільки мають бути надані у момент перевірки або мати наявність на час складання податкової звітності.
Аналогічно у постанові Верховного Суду від 27.05.2024 у справі №380/5557/22 суд дійшов висновку, що ненадання платником податків первинних документів при проведенні перевірки є наслідком його недобросовісної поведінки, а тому відсутні підстави для врахування таких документів під час судового розгляду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачкою у межах перевірки не було надано документів, внаслідок чого у відповідача були правові підстави для висновку про заниження податку на доходу фізичних осіб та військового збору. Суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства, дії контролюючого органу щодо прийняття податкових повідомлень-рішень в цій частині.
Таким чином, позивачка не спростувала встановлені у ході перевірки обставини щодо неподання первинних документів, а відповідні доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.
Обов'язки платників податків визначені ПКУ, одним з обов'язків є те, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Платники податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлені права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Також платник податків у разі якщо посадова особа контролюючого органу відмовляється з будь - яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки має право до закінчення перевірки надіслати такі безпосередньо до контролюючого органу.
Як вбачається з матеріалів справи, платником податків не надані докази того, що ним вчинялись будь - які дії, передбачені ПКУ, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу, які фахівцями контролюючого органу не були враховані під час проведення перевірки. Позивачем також не надані і докази звернення з будь - якими заявами чи скаргами на протиправні дії фахівців контролюючого органу при проведенні перевірки (неврахуванні наданих документів) чи складанні акта про ненадання первинних документів.
Більш того, представником позивача до матеріалів справи та під час судового засідання жодних доказів спростування встановлених обставин не надано.
З даних підстав позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу податкового повідомлення-рішень від 26.09.2024 № 41826/10-36-24-05/1984430742 на суму 340,00 грн є необґрунтованими та до задоволенню не підлягають.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області від 26.09.2024 № 41825/10-36-24-05/1984430742 на суму 2 939 126,66 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 28 липня 2025 р.