29 липня 2025 року Справа № 280/4947/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо переведення виплати пенсії позивачу через відділення поштового зв'язку, протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії з 07.10.2009 по 20.02.2017, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу, протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії та не виплати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником;
2) зобов'язати відповідача перерахувати розмір пенсії позивачу в порядку передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплати пенсію з 07.10.2009 року по 20.02.2017 року, поновити виплату пенсії та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
3) зобов'язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу за всі періоди невиплати пенсії з 07.10.2009.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку з прийняттям 07.10.2009 рішення Конституційним Судом України у справі № 25-рп/2009, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, у позивача виникло право на поновлення виплати пенсії, яку було припинено після виїзду позивача у 2000 році на постійне місце проживання до Ізраїлю. 21.07.2017 представником позивача було подано заяву відповідачу про поновлення позивачу пенсії з 07.10.2009. Однак рішенням Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя № 16 від 30.07.2017 було відмовлено у поновленні виплати пенсії позивачу, що стало підставою для звернення до суду з адміністративним позовом. Судовим рішенням у справі № 336/4657/17 її позов було задоволено частково, зокрема, визнано протиправним рішення пенсійного органу № 16 від 30.07.2017, зобов'язано управління ПФУ поновити виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 21.02.2017, з урахуванням права на компенсацію втрати частини доходів, застосування всіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру; залишено без розгляду в частині позовних вимог за період з 07.10.2009 до 20.02.2017 у зв'язку із застосуванням шестимісячного строку звернення до суду. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, представник зазначає, що позивач вважає, що має право на виплату недоотриманої пенсії за період з 07.10.2009 до 02.11.2017 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. пенсійний орган, ігноруючи вимоги законодавства України, порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення, шляхом отримання пенсії на відповідний банківський рахунок, мотивуючи це безпідставними посиланнями на недотримання позивачем особистої форми звернення. На думку представника позивача, у такий спосіб пенсійний орган фактично звужує конституційне право позивача на звернення через представника, достеменно знаючи при цьому, що він вже тривалий час перебуває за межами території України.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
24.07.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки питання поновлення пенсії позивачу з 2009 року було предметом розгляду у справі №336/4657/17. Стосовно перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплати пенсії з 07.10.2009 по 20.02.2017 вказує, що на звернення представника позивача про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вказаний період було повідомлено про необхідність особистого звернення. Звертає увагу на наявність в матеріалах звернення до відповідача довіреності на представництво інтересів позивача від 07.06.2021, у зв'язку з чим з урахуванням похилого віку позивача висловлене нею волевиявлення у 2021 році на представництво її інтересів потребує актуалізації. Оскільки звернення позивача за поновленням виплати пенсії не надходило, відсутні правові підстави для її поновлення та виплати. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 16.06.2025 суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 2906,88 грн (дві тисячі дев'ятсот шість гривень 88 копійок) або документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Ухвалою від 30.06.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача Акермана Олега Матвійовича про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору та звільнив позивача від сплати судового збору за подання до суду позову у цій адміністративній справі. Отже, недоліки, зазначені в ухвалі суду від 16.06.2025, вважаються усунутими.
Ухвалою від 30.06.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданим 06.07.2017 органом 2ISR, дійсний до 06.07.2027.
20.05.2005 взята на консульський облік в посольстві України в Ізраїлі.
21.07.2017 ОСОБА_1 через свого представника Акерман О.М. по нотаріальній довіреності звернулася до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії з 07.10.2009.
Рішенням Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя №16 від 30.07.2017 було відмовлено у поновленні виплати пенсії позивачу.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.09.2017 у справі №336/4657/17 позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано протиправним рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 16 від 30.07.2017 року про відмову у поновленні виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 21.02.2017 року;
позовні вимоги про відновлення виплати ОСОБА_1 пенсії з 07.10.2009 р. по 20.02.2017 року - залишено без розгляду;
в решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2017 у справі №336/4657/17 постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.09.2017 в частині зобов'язання Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років - змінено, виклавши в цій частині рішення суду в наступній редакції:
«Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 21.02.2017 року, з урахуванням права ОСОБА_1 на компенсацію втрати частини доходів, застосування всіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру.». В іншій частині постанову суду залишено без змін.
14.04.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, в якій просив: перерахувати розмір, виплатити пенсію з 07.10.2009 по 20.02.2017, поновити з дати припинення, виплатити компенсацію втрати частини доходів за всі періоди невиплати пенсії, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок, відкритий в АБ «Південний» відповідно зазначеним в заяві реквізитам. Долучено заяву про виплату пенсії або грошової допомоги АБ «Південний».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.05.2025 №0800-0202-8/43588 повідомлено, що поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, з урахуванням додатково наданих документів. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з 01.10.2021 виплату пенсії за вислугу років їй призупинено в зв'язку з тривалою неоплатою відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На сьогодні заявник звернувся до Головного управління в рамках Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян». Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутись до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) ПФУ з відповідною заявою. До заяви необхідно надати паспорт, документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків, та заяву з банківської установи.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо дії відповідача щодо переведення виплати пенсії позивачу через відділення поштового зв'язку, протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії з 07.10.2009 по 20.02.2017, протиправною бездіяльність щодо невиплати компенсації втрати частини доходу, протиправною бездіяльність щодо непоновлення виплати пенсії та невиплати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина друга статті 25 Конституції).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентується Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частин першої, другої статті 49 Закону №1058-ІV (у редакції на момент припинення виплати пенсії з 01.10.2021) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Аналіз наведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду. При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.
У цьому випадку в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про припинення виплати пенсії позивача з 01.10.2021.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Оскільки імперативний припис статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, а відповідачем на виконання цього припису не надано рішення про припинення виплати пенсії позивача з 01.10.2021, суд дійшов висновку про неприйняття відповідачем такого рішення.
У свою чергу, з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.05.2025 №0800-0202-8/43588 слідує, що припинення виплати пенсії позивача з 01.10.2021 було здійснено без прийняття відповідного рішення.
При вирішені спору суд виходить із того, що за змістом статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії за вислугу років.
Пунктами 1.1, 1.2 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розділі ІІ Порядку №22-1. Зокрема, пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, суд зазначає, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
У пункті 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Суд зазначає, що жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку особисто. Вжитий у пункті 1.2 Порядку №22-1 термін «заявник» на переконання суду, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Оскільки, як вже зазначено, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.
Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 у справі № 280/4551/21, який враховується судом при розгляді цієї справи.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі №280/6637/22 вказав, що наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів. Таким чином, колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.
Таким чином, подання заяви про поновлення та виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера, який виїхав на постійне проживання за межі України, допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю, що й відбулося у розглянутому випадку і така заява має бути розглянута пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.
Щодо доводів відповідача про необхідність актуалізації відомостей про висловлене нею волевиявлення у 2021 році на представництво її інтересів з урахуванням того, що позивач є людиною похилого віку, суд зазначає, що у матеріалах справи та у відповідача наявна довіреність, видана 09.08.2021, яким уповноважено, зокрема, Акермана Олега Матвійовича на представництво інтересів ОСОБА_2 , при цьому така видана строком на десять років та діє до 09.08.2031. Жодних доказів визнання довіреності недійсною відповідачем не надано. Водночас акцентування відповідачем уваги на вік позивача у контексті розглядуваних доводів є неприпустимим у демократичному суспільстві.
Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.
Згідно пунктом 3 Порядку № 1596 виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються, зокрема, між уповноваженими банками, Пенсійним фондом України та органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до пунктів 4, 6 Порядку № 1596 виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Пунктом 10 Порядку № 1596 встановлено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», одержувача та уповноваженого працівника банку.
Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Пунктом 12 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках
Враховуючи викладене, відкриття в АБ «Південний» банківського рахунку на ім'я позивача свідчить про те, що особу позивача на автентичність наданих ним документів, що посвідчують його особу, а також волю щодо відкриття банківського рахунку, установлено уповноваженими особами АБ «Південний».
Відповідно до пункту 13 Порядку №1596 під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України.
Згідно із пунктом 14 Порядку №1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України проводить протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам кошти, необхідні для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.
Отже, виходячи із вказаних норм, обов'язок щодо виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває на обліку, яким в даному випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
З матеріалів адміністративної справи суд встановив, що заява про виплату пенсії на банківський рахунок подавалась від імені ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України разом із заявою про поновлення виплати пенсії. Водночас суд враховує, що з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.05.2025 №0800-0202-8/43588 слідує, що виплату позивачу пенсії призупинено з 01.10.2021, проте відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за вих.№35 від 27.02.2025 ОСОБА_1 фактично не виплачується пенсія, починаючи з 01.04.2021. Жодних доводів щодо невиплати пенсії з 01.04.2021 (до моменту припинення - 01.10.2021) відповідач не висловив.
З огляду на викладене, відповідач протиправно не виплачував нараховану ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2021 та припинив взагалі її нарахування та виплату з 01.10.2021, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача поновити виплатити на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником, нараховану з 01.04.2021 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років та поновити їй з 01.10.2021 виплату пенсії.
При цьому, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправними дій з переведення виплати пенсії позивачу через відділення поштового зв'язку, оскільки позивачем, хоч і зазначено обставини та підстави, але не надано жодного доказу того, що таке переведення відбулось протиправно.
До того ж, суд зазначає, що у справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що:
- відповідачем або іншими суб'єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року у справі №25-рп/2009;
- наявна вина позивача у припиненні виплати пенсії;
- підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною);
- існують положення закону, який зобов'язує позивача вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена Пенсійним фондом України саме на підставі, яка в подальшому була визнана компетентним органом (Конституційним Судом України) неконституційною.
З матеріалів справи (зокрема, встановлених обставин справи у судових рішеннях по справі №336/4657/17) встановлено, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років, однак виплата була припинена з січня 2000 року, оскільки ОСОБА_1 фактично постійно проживає за межами України в Державі Ізраїль, реєстрація місця проживання на території України відсутня та у зв'язку з відсутністю механізму виплати пенсій пенсіонерам, які проживають в країнах з якими не укладено договору про пенсійне забезпечення.
Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів стосовно пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного урядування. Очевидно, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії за наявності відповідних підстав має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11.05.2022 у справі № 540/1429/21, від 18.05.2022 у справі № 160/5259/20 та від 30.09.2021 у справі № 540/4060/20.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку визначеного статтею 122 КАС України суд зазначає, що залишення частини позовних вимог (по справі № №336/4657/17) не позбавляють права позивача на повторне звернення до суду.
Так, на виконання судового рішення по справі №336/4657/17 здійснено поновлення пенсійної виплати позивача, водночас бездіяльність пенсійного органу щодо непроведення належних позивачу виплат після 07.10.2009 носить триваючий характер.
Відповідно до правової позиції Верхового Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії особі після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі Рішення Конституційного Суду від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009.
Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії у належному розмірі має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, від 14.07.2020 у справі № 160/10737/19, від 30.07.2020 у справі № 802/798/18-а, від 30.07.2020 у справі № 461/5775/16-а.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непоновлення позивачу пенсії з 07.10.2009 до 20.02.2017, та зобов'язання відповідача поновити з 07.10.2009 до 20.02.2017 виплату пенсії позивачу за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо позовних вимог про проведення перерахунку розміру пенсії представник позивача обґрунтовує це таким чином, що з жовтня 2017 року розмір пенсії не змінюється та складає 1527,64 грн. Так, в довідці від 05.06.2023 (дата розрахунку 23.09.2021 року) базовий розмір пенсії в 2021 році складає 1557,61 грн в 2025 році складає 1557,61 грн, що свідчить про те, що управління не перераховує базовий розмір пенсії. Відтак представник доходить висновку, що управління має здійснити перерахунок розміру пенсії в порядку, передбаченому законом, з 07.10.2009 по наступний час із врахуванням всіх законодавчих актів та постанов КМУ, виключити позивача з числа осіб, яким не проводиться масовий перерахунок.
Суд зазначає, що позивачу ще не поновлено виплату пенсії за період з 07.10.2009 до 20.02.2017, тому відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині будуть порушені, тому вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають. Крім того, твердження представника щодо виплати позивачу пенсії у твердому розмірі також не знайшли свого підтвердження, позаяк відповідно до наданої відповідачем довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за вих.№35 від 27.02.2025 з лютого 2017 року ОСОБА_1 розмір її пенсії, належний до виплати, збільшувався (лютий 2017 - 365,57 грн, березень 2017 - квітень 2017 - 1279,49 грн; травень 2017 - вересень 2017 - 1344,49 грн; жовтень 2017 - листопад 2018 - 1527,64 грн; грудень 2018 - лютий 2019 - 1572,64 грн; березень 2019 - 2877,73 грн; квітень 2019 - 2877,72 грн; травень 2015 - листопад 2019 - 1672,64 грн; грудень 2019 - березень 2020 - 1726,49 грн; квітень 2020 - 2726,49 грн; травень 2020 - листопад 2020 - 1826,49 грн; грудень 2020 - лютий 2021 - 1867,23 грн; березень 2021 - 1967,23 грн). Доводів щодо незгоди із вказаними розмірами фактично виплачених сум пенсії позовна заява не містить. За таких обставин позовні вимоги щодо перерахунку розміру пенсії у цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про невиплату пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд висновує наступне.
Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Аналізуючи вказану норму Закону в контексті предмету цього позову, суд вважає, що для здійснення компенсації втрати частини доходів законодавцем визначено певні умови та порядок її здійснення, а саме те, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць.
Тобто, компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки, що у даному випадку відповідачем ще не здійснено, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію, суд зазначає, що права позивача в цій частині на момент звернення до суду не порушені. Суд наголошує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише порушені права позивача. Відтак зазначена позовна вимога заявлена на майбутнє і є передчасною, отже не підлягає задоволенню.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність пенсійного органу щодо непоновлення позивачу пенсії з 07.10.2009 до 20.02.2017 з урахуванням гарантій, передбачених Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009, а також щодо невиплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо непоновлення ОСОБА_1 пенсії з 07.10.2009 до 20.02.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити з 07.10.2009 до 20.02.2017 виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити на визначений пенсіонером банківський рахунок нараховану з 01.04.2021 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років та поновити їй з 01.10.2021 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.07.2025.
Суддя К.В. Мінаєва