29 липня 2025 року (11:00)Справа № 280/4453/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.05.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди з 03.01.2024 по 04.04.2024, з 17.04.2024 по 14.08.2024, з 27.08.2024 по 04.10.2024;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за період за періоди з 03.01.2024 по 04.04.2024, з 17.04.2024 по 14.08.2024, з 27.08.2024 по 04.10.2024 (з урахуванням раніше виплачених сум);
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової винагороди у розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди з 01.04.2024 по 04.04.2024, з 17.04.2024 по 14.08.2024, з 27.08.2024 по 04.10.2024;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову винагороду у розмірі 70000,00 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди з 01.04.2024 по 04.04.2024, з 17.04.2024 по 14.08.2024, з 27.08.2024 по 04.10.2024 (з урахуванням раніше виплачених сум).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач у спірні періоди проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 та неодноразово брав безпосередню участь у заходах, пов'язаних з обороною України, відсічі збройної агресії. Проте, відповідач протиправно не виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі 100000 грн. пропорційно часу участі, та у розмірі 70000грн. за кожні 30 днів, сумарно обчислені, виконання бойових завдань. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 04.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
18.06.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 30542), в якому останній зазначає, що позивач дійсно у спірні періоди перебував у районі проведення бойових дій. Проте, безпосередню участь у бойових діях позивач приймав не весь зазначений ним період. Саме за безпосередню участь у бойових діях позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода із розрахунку 100000 грн. пропорційно часу участі, на підставі журналу ведення бойових дій. В іншій період часу позивач, хоча і перебував в районі ведення бойових дій, проте до безпосередньої участі не залучався. Щодо виплати 70000 грн. одноразової допомоги, то відповідач зазначає, що сумарна кількість днів безпосередньої участі позивача у бойових діях становить 29, а не 30 днів, що виключає підстави виплати одноразової допомоги. Просить позовні вимоги залишити без задоволення.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 .
Відповідно до Довідки №454 від 11.03.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що видана ВО командира ВЧ НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 , він дійсно в період з 03.01.2024 по 04.04.2024, з 17.04.2024 по 14.08.2024 та з 27.08.2024 по 04.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області (а.с.19).
Відповідно до довідки від 15.05.2025 №3641 про нараховану та виплачену додаткову винагороду позивачу за 2024 рік, ОСОБА_1 додаткова винагорода із розрахунку 100000грн. буда виплачені у січня 2024 року - 41935,48грн., у лютому 2024 року - 44822,29грн. та у березні 2024 року - 9677,42грн. також у період з січня по вересень 2024 року позивач отримував додаткову винагороду із розрахунку 30000грн., а саме: у січні 15483,87грн, у лютому - 16551,72грн., у березні - 27096,77грн, у квітні - 18000грн., у травні - липні по 30000грн., у серпні - 18387,10грн., у вересні - 30000грн (а.с.24).
Відповідно до довідки відповідача від 16.05.2025 №3706 (а.с.23) позивач брав безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань у січні 2024 року - 13 днів, у лютому 2024 року - 13 днів та у березні 2024 року - 3 дні.
Вважаючи, що позивачу додаткова винагорода, передбачені постановою №168 виплачена не у повному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
При цьому, згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закону 1991 №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою №168, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (п. 2-1 Постанови №168).
Відповідно до пп. 24 п. 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.11.2014 (далі Положення №671), Міністр дає обов'язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Окреме доручення) (застосовується з 01.06.2022), за змістом пункту 1 якого під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій,
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно - розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Також, пунктом 3 Окремого доручення передбачено, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно з пунктом 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Відповідно до пункту 5 Окремого доручення, виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн. за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Відповідно до Довідки №454 від 11.03.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, позивач в період з 03.01.2024 по 04.04.2024, з17.04.2024 по 14.08.2024 та з 27.08.2024 по 04.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області.
Вказану довідку позивач визначає як підставу для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.
Прийняття участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії - це безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях при виконані бойового розпорядження командира військової частини. Крім того, у довідці зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій та не входить до переліку тих документів, на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди 100 000 грн, передбаченої постановою №168, та видана виключно для цілей надання відповідного статусу.
Відповідач не заперечує факту перебування позивача у спірний період у районі ведення бойових дій, проте наголошує, що позивач безпосередню участі у бойових діях приймав не увесь час.
Так, відповідачем суду надана довідка (а.с.42-43) за підписом керівництва військової частини НОМЕР_2 ), у якій відповідачем визначені періоди безпосередньої участі позивача у бойових діях.
Вказану довідку суд вважає належним доказом та дослідивши її зміст зазначає наступне.
Відповідно до журналів ведення бойових дій позивач приймав безпосередню участь у бойових діях, а саме перебуваючи у районах ведення воєнних (бойових) дій виконував завдання з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії у періоди: січень 2024 року згідно бойового розпорядження командира дивізіону військової частини НОМЕР_2 від 02.02.2024 № 677: 06.01.2024, 17.01.2024, з 19.01.2024 по 20.01.2024, з 22.01.2024 по 26.01.2024 та з 28.01.2024 по 31.01.2024. Всього за січень 2024 року 13 календарних днів. Участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони підтверджується журналом ведення бойових дій дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_2 №8 дск від 01.01.2024. За безпосередню участь у бойових діях, а саме перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій та виконання завдання з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії за січень 2024 року ОСОБА_1 було виплачено 41935,48 гривень.
У лютому 2024 року згідно бойового розпорядження командира дивізіону військової частини НОМЕР_2 від 04.03.2024 № 1172 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях у такі періоди: з 01.02.2024 по 02.02.2024, з 06.02.2024 по 14.02.2024, 17.02.2024 та 29.02.2024. Всього 13 календарних днів. Участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони підтверджується журналом ведення бойових дій дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_2 №60 дск від 01.02.2024. За безпосередню участь у бойових діях, а саме перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій та виконання завдання з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії за лютий 2024 року ОСОБА_1 було виплачено 44 822,59 гривень.
У березні 2024 року згідно бойового розпорядження командира дивізіону військової частини НОМЕР_2 від 03.04.2024 №1853 позивач приймав безпосередню участь 01.03.2024, з 22.03.2024 та 23.03.2024, всього 3 календарних днів. Участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони підтверджується журналом ведення бойових дій дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_2 №109 дск від 01.03.2024. За безпосередню участь у бойових діях, а саме перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій та виконання завдання з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії за березень 2024 року ОСОБА_1 було виплачено 9677,42 гривень.
В інші дні спірних періодів, а саме: з 03.01.2024 по 05.01.2024; з 07.01.2024 по 16.01.2024; 18.01.2024; 21.01.2024; 27.01.2024; з 03.02.2024 по 05.02.2024; з 15.02.2024 по 16.02.2024; з 18.02.2024 по 28.02.2024; з 02.03.2024 по 21.03.2024; з 24.03.2024 по 31.03.2024; з 01.04.2024 по 04.04.2024; з17.04.2024 по 30.04.2024;з 01.05.2024 по 31.05.2024; з 01.06.2024 по 30.06.2024; з 01.07.2024 по 31.07.2024; з 01.08.2024 по 14.08.2024; з 27.08.2024 по 31.08.2024; з 01.09.2024 по 30.09.2024; з 01.10.2024 по 04.10.2024 позивач перебував в районі ведення бойових дій, але не залучався до безпосередньої участі у бойових діях (виконання завдань з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії) та виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави.
Суд погоджується з доводами відповідача і зазначає, що сам по собі факт перебування позивача в районі проведення бойових дій та виконання своїх службових обов'язків у складі без відповідних доказів безпосередньої участі у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної до 100000 грн. винагороди та не виникає обов'язку виплатити позивачу 100000 грн.
Згідно довідки про нараховану та виплачено позивачу винагороду (а.с.24), позивачеві у спірний період виплачено додаткову грошову винагороду із розрахунку 30000 грн., що підтверджує факт перебування у районі проведення бойових дій, т також у січні, лютому та березні позивачу виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000грн. пропорційно дням, у які позивач приймав безпосередню участі у бойових діях.
Відповідачем підтверджується, що позивач у спірний період перебував у зоні бойових дій, проте додаткова грошова винагорода в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за спірний період служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась у зв'язку з відсутністю підстав для такого нарахування.
Таким чином судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача у цій частині, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідачів нарахувати та здійснити доплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Також, щодо вимоги про нарахування та виплату одноразової винагороди у розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, то суд зазначає наступне:
Відповідно до наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;
на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;
на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;
на території противника.
Як зазначено вище, позивач приймав безпосередню участь у бойових діях, перебував у районах ведення воєнних (бойових) дій та виконував завдання з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії сумарно 29 календарних днів (13 днів у січні 2024, 13 днів у лютому 2024 року та 3 дні у березні 2024 року). Відтак, у позивача відсутнє право на отримання одноразової допомоги у розмірі 70 000 гривень.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.07.2025.
Суддя Ю.В. Калашник