29 липня 2025 року Справа № 280/4151/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
21 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті за період з 01.11.2023 по 13.01.2024 щомісячного грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду, визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022 року, померлого ОСОБА_2 його брату - ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне грошове забезпечення за період з 01.11.2023 по 13.01.2024, включаючи додаткову грошову винагороду визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022 року, померлого ОСОБА_2 , його брату - ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є рідним братом ОСОБА_2 , який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що 01.11.2023, за наказом ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_2 знято з усіх видів забезпечення, у зв'язку із визнанням таким, що зник безвісти. Позивач вказує на те, що у подальшому в ході службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Орлянка Куп'янського району Харківської області. 13.01.2024 року Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було складено актовий запис про смерть ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства України передбачено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється , зокрема, до визнання особи померлою, в установленому законом порядку. При цьому, виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини. Позивач вважає, що має право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом, за період з 01.11.2023 року і по 13.01.2024 року, тобто до моменту визнання військовослужбовця померлим, в установленому законом порядку. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що старший сержант ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до проведеного службового розслідування та офіційних документів, посадове становище старшого сержанта ОСОБА_3 визначено як загиблий. Смерть наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Смерть пов'язана із захистом Батьківщини. Відповідач зазначає, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Відповідач зазначає, що грошове забезпечення старшого сержанта ОСОБА_2 , право на яке виникло у нього включно до дня його загибелі (смерті), у повному обсязі виплачено позивачу, що підтверджується картками особового рахунку за 2023, 2024 роки (додаються) та визнано самим позивачем у своєму позові. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , який проходив військову службу на посаді водія гранатометника відділення 2 взводу вогневої підтримки механізованої роти механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 року №307 старший сержант ОСОБА_2 був знятий з усіх видів забезпечення з 30.10.2023 року у зв'язку зі зникненням безвісти 29.10.2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2023 року №320 ОСОБА_2 був увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 14.11.2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2024 року №9 було внесено зміни в наказ від 14.11.2023 року № 320, а саме: пункт 27 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2023 року № 307, щодо зняття з усіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_2 , колишнього водія ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку зі зникненням безвісти, викладено в наступній редакції: «27. Нижчепойменованих військовослужбовців зняти з усіх видів забезпечення з 30.10.2023 року, а з продовольчого забезпечення з 02.11.2023 року, у зв'язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок штурмових дій противника, вилучити зі складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь у здійсненнях заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях: - старшого сержанта ОСОБА_2 , водія ІНФОРМАЦІЯ_3».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2024 року №166 (з адміністративно-господарської діяльності) було призначене службове розслідування за фактом загибелі ОСОБА_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2024 року №454 загибель водія ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 вважається такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та її територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Харківської області.
При цьому, судом встановлено та не є спірним між сторонами, що ОСОБА_2 за період з 01.11.2023 по 13.01.2024 відповідачем не здійснювалось нарахування щомісячного грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду, визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022 року.
Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо не нарахування грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.11.2023 по 13.01.2024, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
За приписами ст.1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Згідно пункту 1 розділу ХХХ Порядку №260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХ Порядку №260, грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Суд зазначає, що фактично наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.11.2023 року №307 ОСОБА_2 визнано таким, що зник безвісті 29.10.2023 в районі населеного пункту Орлянка Куп'янського району Харківської області.
Суд зазначає, що Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
Відповідно до пункту 2 Порядку №884, під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
Згідно пункту 3 Порядку №884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Пунктом 4 Порядку №884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Отже, Порядком №844 встановлено чіткий механізм виплати родині військовослужбовця, що зник безвісти, грошового забезпечення, а саме така виплата здійснюється за наказом командира військової частини після отримання від членів сім'ї військовослужбовця відповідної заяви та підтвердних документів.
Судом встановлено та сторонами не надано доказів протилежного, що ОСОБА_1 після отримання від ІНФОРМАЦІЯ_2 сповіщення від 21.11.2023 №2/300/9724 про те, що старший сержант ОСОБА_2 зник безвісти, не звертався до командування ВЧ НОМЕР_1 з заявою про виплату йому грошового забезпечення належного ОСОБА_2 .
А відповідно командиром ВЧ НОМЕР_1 не приймалось рішень щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення належного ОСОБА_2 .
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було дотримано вимог Порядку №844 в частині порядку звернення за отримання грошового забезпечення замість військовослужбовця, якого визнано зниклим безвісти.
Також, відповідно до пункту 6 Порядку №844, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими.
У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Отже, приписами Порядку №844 визначено, що у будь-якому випадку виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
З матеріалів справи судом встановлено, що старшого сержанта ОСОБА_2 , відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.03.2024 №67, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок вибухової травми, з 29.10.2023 включено зі списків особового складу частини (а.с.41).
Позивачем, наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.03.2024 №67, яким ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , не оскаржувався.
За таких обставин, відповідно до положень пункту 6 Порядку №844, відсутні підстави для виплати грошового забезпечення за період з 01.11.2023 по 13.01.2024, оскільки протягом зазначеного періоду ОСОБА_2 вважається таким, що виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
В свою чергу, за жовтень 2023 року грошове забезпечення належне ОСОБА_2 було виплачено позивачу у повному обсязі, що підтверджується наданими доказами.
За таких обставин, суд зазначає, що оскільки позивач, як на дату встановлення факту зникнення безвісти ОСОБА_2 , так і на дату виключення його зі списків особового складу військової частини, не звертався до відповідача у встановленому порядку щодо продовження виплати грошового забезпечення, то у відповідача були відсутні підстави для нарахування на користь родити ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 01.11.2023 по 13.01.2024.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова