29 липня 2025 року м. Ужгород№ 260/4912/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
17 червня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), яким просить суд: « 1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 56 календарних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки. 2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 56 календарних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019- 2022 роки з урахуванням додаткової винагороди 30000 гривень 00 копійок з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44. 3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 29 календарних днів основної щорічної відпустки за 2022 рік. 4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 29 календарних днів основної щорічної відпустки за 2022 рік з урахуванням додаткової винагороди 30000 гривень 00 копійок з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та йому нараховано грошову компенсацію за невикористані 56 календарних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019- 2022 роки та невикористані 29 календарних днів основної щорічної відпустки за 2022 рік. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача полягає в тому що не було враховано додаткову грошову винагороду при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки. А відтак така поведінка відповідача є протиправною. При цьому, відповідно до довідок про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби. На підставі зазначеного просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
До суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимоги, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Вказав, що за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка не включається до складу грошового забезпечення, як розрахункової величини, для обрахунку компенсацій за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, а тому позовні вимоги до задоволення не належать.
Згідно зі статтею 262 частиною 5 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 10 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.
Відповідно до наказу від 18 листопада 2022 року №853-ОС позивача 18 листопада 2022 року звільнено з військової служби через сімейні обставини (а.с. 15).
При звільненні з військової служби позивачу відповідно до наказу від 18 листопада 2022 року № 853-ОС було виплачено: грошову компенсацію за 56 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки виходячи з місячного грошового забезпечення; грошову компенсацію за 29 невикористаних календарних днів основної відпустки за 2022 рік виходячи з місячного грошового забезпечення.
15 травня 2025 року позивачем направлено заяву до відповідача із проханням надати інформацію про виплачені суми при звільненні та порядок розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток (а.с.а.с. 10, 11).
У відповідь на заяву відповідачем листом від 30 травня 2025 року № 09/А-695/799 повідомлено позивача, що за період з 01 листопада 2022 року по 18 листопада 2022 року включно позивачу виплачено додаткову винагороду у розмірі 30000 грн в місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». При цьому, повідомлено позивача, що при обрахунку грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відповідачем не враховано до складу місячного грошового забезпечення додаткову винагороду у розмірі 30000 грн (а.с. 12).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 2 частиною 1 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 2011-ХІІ).
У статті 9 частині 2 Закону України № 2011-ХІІ наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами статті 9 частини 4 Закону України № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром Оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За змістом частини першої статті 101 Закону України № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. № 745/32197 (далі по тексту - Порядок № 260).
Порядок виплати грошового забезпечення при звільненні передбачений Розділом ХХХІ Порядку № 260.
Так, пункти 3, 5, 6 Розділу ХХХІ Порядку № 260 передбачають, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Виходячи із приписів вказаного вище пункту при розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а зважаючи на положення пункту 2 Постанови № 704, зокрема й винагороди, однак, які мають постійний характер.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Вирішуючи питання, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, обрахованих та виплачених військовослужбовцю при звільненні з військової служби суд зазначає, що постанова № 168 чітко зазначає, що: - додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць у залежності від виконання завдань та часу приймання участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена постановою № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2025 року у справі № 240/2921/23.
Враховуючи викладене, додаткова винагорода не відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки не є щомісячною та має тимчасовий характер.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Суд у цій справі враховує останній правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16 січня 2025 року у справі № 200/1564/24 та від 27 березня 2025 року у справі № 240/2921/23, та вважає, що винагорода, запроваджена Постановою № 168 і виплачувана позивачу як тимчасовий додатковий вид грошового забезпечення, немає враховуватися у загальній сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток.
Відтак, при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами встановленими статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи оцінку доводам і доказам, якими обґрунтовані позовні вимоги за встановлених судом обставин і перевірених аргументів, суд не встановив порушеного права позивача відповідачами, які діяли відповідно до закону, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням усіх обставин, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко