Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 липня 2025 року Справа№200/4913/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Херсонській області) та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Донецькій області) за змістом якого просить суд:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Херсонській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ;
зобов'язати ГУ ПФУ у Донецькій області призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, починаючи з 05.06.2025.
В обґрунтування позову вказано, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мала страховий стаж достатній для призначення пільгової пенсії.
Однак, спірним рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки вона не досягла пенсійного віку та у зв?язку із неодержанням інформації від органів пенсійного фонду російської федерації.
Вважаючи такі висновки органу пенсійного фонду протиправними, позивач звернулась до суд за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 10.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача докази у справі.
ГУ ПФУ у Херсонській області подано відзив на позовну заяву, де викладено заперечення проти доводів останньої та викладено прохання у позові відмовити, з огляду на таке.
ГУ ПФУ у Херсонській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийнято рішення від 13.06.2025 № 057250006280 про відмову у призначенні пенсії, оскільки заявниця не досягла 55 річного віку на дату звернення.
Відповідач-1 звертає увагу суду не безпідставність застосування до спірних правовідносин висновків Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, оскільки такі є застосовними виключно у випадках набуття особою необхідного пільгового стажу до 01.04.2015, водночас до осіб, у яких станом на вказану дату відповідний пільговий стаж відсутній застосовуються положення Закону № 1058.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16.06.2025 у справі № 200/4104/24.
ГУ ПФУ у Донецькій області подано відзив на позовну заяву, де викладено заперечення проти доводів останньої та викладено прохання у позові відмовити, з огляду на таке.
Позивач не досягла необхідного пенсійного віку, що унеможливлює призначення їй пенсії.
Повноваження щодо призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів пенсійного фонду у які суд втручатися не може.
Позовна вимога про здійснення виплати пенсії є передчасною, тобто задоволенню не підлягає, оскільки пенсія ще не призначена і відсутні підстави вважати, що у випадку її призначення, така не буде виплачуватися
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України ID-картка № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована місце проживання: АДРЕСА_1 .
05 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до органу пенсійного фонду з заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах.
Рішенням ГУ ПФУ у Херсонській області від 13.06.2025 № 057250006280 у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах відмовлено.
У вказаному рішенні зазначено таке.
Вік на дату звернення - 51 рік 01 місяць 15 днів.
Страховий стаж - 31 рік 05 місяців 15 днів (враховано всі періоди).
Пільговий стаж за Списком № 2 - 14 років 03 місяці 14 днів.
Повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації - відсутнє.
Необхідно при повторному зверненні долучити відповідне повідомлення.
Отже, у призначенні пенсії відмовлено, у зв'язку із недосягненням пенсійного віку (55) станом на дату звернення та неодержанням інформації про неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Згідно розрахунку форма РС-право всього страховий стаж з урахуванням перетину періодів всього 31 рік 5 місяців 15 днів.
До пільгового стажу за Списком № 2 зараховано такі періоди: з 13.07.2004 по 13.12.2004, з 01.01.2005 по 31.12.2009, з 01.01.2011 по 11.03.2012, з 12.03.2012 по 31.05.2012, з 01.06.2012 по 29.04.2013, з 01.05.2013 по 29.04.2014, з 01.07.2014 по 26.09.2014, з 01.10.2014 по 26.02.2015, з 01.03.2015 по 26.03.2012, з 01.04.2015 по 26.04.2015, з 01.05.2015 по 09.06.2015, з 01.09.2015 по 20.09.2015, з 01.10.2015 по 28.01.2017, з 01.02.2017 по 25.02.2017, з 01.03.2017 по 29.03.2017, з 01.04.2017 по 30.07.2017, з 01.08.2017 по 30.08.2017, з 01.09.2017 по 04.05.2018, з 01.06.2018 по 26.06.2018, з 01.06.2018 по 26.06.2018, з 01.11.2018 по 29.11.2018, з 01.12.2018 по 30.01.2019, з 01.02.2019 по 29.04.2019, з 01.05.2019 по 29.09.2019, з 01.10.2019 по 29.11.2019, з 01.12.2019 по 03.04.2020.
Відомості трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 свідчать про таке.
08.07.1992 - 31.05.1997 прийнята машиністом конвеєрів 2 розряду на ЦЗФ «Росія»
01.10.2003 прийнята прийнята машиністом конвеєрів 2 розряду на ЦЗФ «Росія» по переведенню з ЦЗФ «Росія»
01.04.2008 переведена машиністом установок збагачення та брикетування 3 розряду
12.03.2012 переміщена у штат ВАТ «Донбасвуглепереробка» машиністом установок збагачення та брикетування 3 розряду
03.04.2020 звільнена за власним бажанням.
09.04.2020 прийнята на посаду пробовідбірника ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська».
Відповідно заяви ОСОБА_1 від 05.06.2025 у неї відсутнє громадянство Російської Федерації чи інших держав, тому пенсію там, чи у інших республіках колишнього СРСР вона ніколи не отримувала та не отримує.
Отже, установлені фактичні обставини у справі свідчать, що спірним питанням є визначення віку з якого позивач матиме право на пенсійну виплату.
Так, позивач, вважає, що досягла пенсійного віку на підставі положень Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Натомість з рішення ГУ ПФУ у Херсонській області вбачається, що позивач матиме право на пенсійну виплату по досягненню 55-річного віку відповідно положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Гарантії конституційного права людини на соціальний захист передбачені в положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «б» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в новій редакції, пунктом «б» якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, у Законі України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «б» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015. З 01.01.2004 набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Абзацом 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (до 11.10.2017), яким текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції також викладений пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У силу положень Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Конституційний Суд України у вищевказаному рішенні зазначив, що вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами «б» -«г» статті 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.
Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам. Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність (пункт 4.4 рішення).
З 23.01.2020 чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Положення зазначених нормативно-правових актів суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20, на яку покликається скаржниця у доводах касаційної скарги, Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах цієї зразкової справи дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV.
Відносно обставин справи, що розглядаються у цій справі, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.
Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Визначальним у цьому випадку є з'ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.991 №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII), саме до 01.04.2015 і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII).
Таким чином, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2 до 01.04.2015, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213.
Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01.04.2015, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058 в редакції Закону №2148.
Вказана мотивація відповідає положенням постанови Верховного Суду від 16.06.2025 у справі № 200/4104/24.
Висновки суду у цій частині.
Відомості трудової книжки свідчать, що позивач з 08.07.1992 по 03.04.2020 працювала на посаді машиніста конвеєра на різних підприємствах. Вказана посада належить до Списку № 2, що врегульовувалося постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461 та надає позивачу право на пільгову пенсію.
Натомість відомості форми РС-право та викладена у відзиві інформація свідчить, що до пільгового стажу за Списком № 2 відповідач починає зараховувати періоди роботи лише з 2004 року, залишаючи поза увагою підтверджений трудовою книжкою пільговий стаж набутий позивачем з 08.07.1992.
Суд звертає увагу, що трудова книжка є достатнім та вичерпним доказом наявності у особи, у тому числі, пільгового стажу, що врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» та підтверджено численною практикою Верховного Суду, зокрема, але не виключно постанова від 25.04.2019 у справі № 336/6112/16-а про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, є передчасним та необґрунтованим висновок відповідача про те, що у позивача пільговий стаж набутий до 01.04.2015 склав лише 9 років 10 місяців.
Відповідачу належить врахувати такі висновки суду та зарахувати до пільгового стажу позивача увесь набутий нею стаж за час роботи на посадах машиніста конвеєра, згідно трудової книжки НОМЕР_3 .
Щодо відсутності необхідного віку для призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 .
Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії відповідно п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788.
Відповідно вказаної статті з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, право на пільгову пенсію мають жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Позивач на момент звернення до відповідача досягла вказаного віку, отже відмова виключно з цих підстав, без урахування стажу за Списком № 2, є протиправною.
Щодо посилань на ненадання позивачем повідомлення про неотримання пенсії.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV».
Розділ XV «Прикінцеві положення»
Пункт 14-4. Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
(Розділ XV доповнено пунктом 14-4 згідно із Законом № 1166-VII від 27.03.2014; в редакції Закону № 3674-IX від 25.04.2024)
Аналогічна вимога викладена у пп.9 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1
Водночас цим же порядком визначена вимога до органів пенсійного фонду повідомляти про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів. (п. 4.2 розділ ІV Порядку № 22-1)
Матеріли справи жодним чином не свідчать, що відповідачами дотримано вказану вимогу Порядку та надано можливість позивачу додати відповідну заяву.
Суд звертає увагу, що суб'єкт владних повноважень не повинен отримувати зиск через недотримання власних процедур, а суд, відповідно, не може толерувати такі дії, не реагуючи належним чином.
Ураховуючи викладене, посилання відповідачів на ненадання позивачем повідомлення про неотримання пенсії, як підставу для винесення спірного у справі рішення, суд визнає протиправною.
Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином суд вважає, що позов належить задовольнити частково, визнавши протиправним та скасувавши рішення відповідача-1 від 13.06.2025 № 057250006280 та зобов'язавши його розглянути повторно заяву позивача 05.06.2025 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Судовий збір, сплачений позивачкою, підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Херсонській області на підставі ч. 8 ст.139 КАС України.
Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (73036, Україна, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Крицак Валентини, будинок, 6 ЄДРПОУ 21295057) Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області від 13.06.2025 № 057250006280.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (73036, Україна, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Крицак Валентини, будинок, 6 ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 29.07.2025.
Суддя І.В. Буряк