Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 липня 2025 року Справа№200/2513/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій, -
08 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:
визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 28 березня 2025 року № 057150013367 про відмову в призначенні пенсії;
зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, зарахувавши до страхового стажу період військової строкової служби з 24 листопада 1985 року по 30 листопада 1987 року, до пільгового стажу за Списком № 2 - періоди з 04 липня 1984 року по 13 листопада 1985 року, з 14 грудня 1987 року по 31 грудня 1998 року.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у задоволенні заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає, що вказане рішення відповідача є протиправним, оскільки відмова винесена без врахування висновків Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07 липня 2025 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні.
21 липня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив. Суд зазначає, що частина третя статті 263 КАС України визначає особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, які розглядаються в порядку, визначеному статтею 263 КАС України, згідно з якими подання відповіді на відзив не передбачено.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
20 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
На час звернення вказана особа досягла 57 років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28 березня 2025 року № 057150013367 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років.
За змістом оскаржуваного рішення страховий стаж становить 28 років 11 місяців; пільговий стаж за Списком № 2 - 11 років 06 місяців 26 днів.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 04 липня 1984 року по 13 листопада 1985 року за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08 липня 1984 року, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства, що вносило запис про періоди роботи;
період проходження строкової військової служби з 24 листопада 1985 року по 30 листопада 1987 року згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 24 листопада 1985 року, оскільки зазначена дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає паспортним даним заявника - 21 червня 1967 року.
Крім того, позивач визначив спірним незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 04 липня 1984 року по 13 листопада 1985 року, з 14 грудня 1987 року по 31 грудня 1998 року. Незарахування підтверджується формою РС-право. У відзиві незарахування періоду з 14 грудня 1987 року по 31 грудня 1998 року обґрунтовано ненаданням довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Абзацом 1 пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Наведені норми кореспондуються з приписами абзаців 1, 2, 13 пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції Закону від 02 березня 2015 року № 213-VIII.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 статтю 13 Закону № 1788-ХІІ визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, згідно з яким застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: […]
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. […]».
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині умов набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Таким чином, доводи відповідача про недостатність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, є помилковими. Навпаки, є спірним питання достатності пільгового стажу.
Позивач просить визнати протиправним незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 04 липня 1984 року по 13 листопада 1985 року. Оскільки зарахування періоду роботи до пільгового стажу без попереднього зарахування до страхового неможливо, то суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та розглянути додатково правомірність/неправомірність незарахування вказаного періоду і до страхового стажу.
Період незараховано до страхового стажу за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08 липня 1984 року, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства, що вносило запис про періоди роботи.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. […].
Записами № 2, 3 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08 липня 1984 року встановлено, що 04 липня 1984 року позивача прийнято до Жданівського спеціалізованого управління № 112 тресту «Азовстальконструкція» на посаду монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, 13 листопада 1985 року - звільнено.
Судом встановлено, що запис про звільнення дійсно не засвідчено печаткою підприємства, однак за правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи вказану правову позицію, суд зазначає, що записи трудової книжки виконано акуратно і послідовно із зазначенням дат прийому та звільнення з роботи, достовірність цих записів сумнівів не викликає. Тому встановлені обставини не можуть бути підставою для незарахування періодів роботи позивача до страхового стажу за наявними відомостями трудової книжки.
Суд також враховує, що відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець, а тому позивач не може бути позбавлений права на пенсію з формальних підстав, а виявлений недолік не може вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у зарахуванні цього періоду на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Посада монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій включена до розділу ХХIХ за Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» від 22 серпня 1956 року № 1173.
Таким чином, аналіз норм законодавства та відомостей трудової книжки свідчить про зайнятість позивача в період роботи з 04 липня 1984 року по 13 листопада 1985 року за відповідною професією, яка віднесена до Списку № 2.
Отже, період з 04 липня 1984 року по 13 листопада 1985 року підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу за списком № 2.
Окремо слід зазначити, що за формою РС-право відповідачем згідно з відомостями довідки про період навчання від 08 квітня 2010 року № 6021 зараховано до стажу період навчання по 10 липня 1984 року. З метою уникнення дублювання періодів та забезпечення найбільш вигідних умов призначення пенсії період навчання підлягає зменшенню до 03 липня 1984 року.
Записами № 5-11 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08 липня 1984 року встановлено, що 14 грудня 1987 року позивача прийнято до Жданівського спеціалізованого управління № 112 тресту «Донбасстальконструкція» на посаду монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, на якій він працював до 2006 року до переведення на іншу посаду.
Спірний період охоплює межі з 14 грудня 1987 року по 31 грудня 1998 року, оскільки з 01 січня 1999 року відповідачем період роботи зараховано до пільгового стажу за даними, наявними у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Посада монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій включена до списків № 2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» від 26 січня 1991 року № 10, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11 березня 1994 року № 162.
Таким чином, аналіз норм законодавства та відомостей трудової книжки свідчить про зайнятість позивача в зазначений період роботи за відповідною професією, яка віднесена до Списку № 2.
Отже, період з 14 грудня 1987 року по 31 грудня 1998 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу за списком № 2.
Вказані висновки свідчать про достатність пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Незарахування до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 24 листопада 1985 року по 30 листопада 1987 року згідно з військовим квитком НОМЕР_2 від 24 листопада 1985 року з тих підстав, що зазначена у військовому квитку дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає паспортним даним заявника - 21 червня 1967 року, суд також вважає неправомірним, оскільки такий недолік є очевидною опискою. Приналежність позивачеві військового квитка НОМЕР_2 від 24 листопада 1985 року сумніву не викликає, а період проходження військової служби співпадає із записами трудової книжки.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
З метою ефективного захисту прав позивач суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та при задоволенні похідної вимоги зазначити дату, з якої відповідач зобов'язується призначити пенсію - з 20 березня 2025 року.
На підставі частини першої статті 139 КАС України сума сплаченого судового збору в розмірі 968, 96 грн підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28 березня 2025 року № 057150013367 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65107) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з 20 березня 2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, зарахувавши до страхового стажу період військової строкової служби з 24 листопада 1985 року по 30 листопада 1987 року, період роботи з 04 липня 1984 року по 13 листопада 1985 року, до пільгового стажу за Списком № 2 - періоди з 04 липня 1984 року по 13 листопада 1985 року, з 14 грудня 1987 року по 31 грудня 1998 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65107) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29 липня 2025 року.
Суддя Ю.М. Льговська