29 липня 2025 рокуСправа №160/10729/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
14.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.02.2025 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 23.04.1997 по 22.09.1997 на ЗАТ ВП «Будсервіс».
23.06.2025 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України Головного управління пенсійного фонду України у Київській області від 17.02.2025 , щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 :
- зобов'язати Пенсійний фонд України Головне управління пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 23.04.1997 по 22.09.1997 на ЗАТ ВП «Будсервіс» та нарахувати пенсію за віком з врахуванням цих періодів.
В позовних вимогах позивач зазначає, що він працював на різних підприємствах з 1980 року. У березні 2022 року, після досягнення пенсійного віку, він звернувся до органів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для нарахування пенсії, однак отримав рішення № 045550014409 від 29.04.2022 про відмову у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу, який на той момент складав 20 років 11 місяців 10 днів.
14.12.2024 позивач повторно звернувся до ПФУ та отримав рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.12.2024 № 045550014409, в якому знову було зазначено стаж 20 років 11 місяців 10 днів.
02.01.2025 позивач уклав договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) № 02504629100002 та сплатив 3520 грн, розраховуючи на зарахування додаткового страхового стажу.
Після сплати єдиного внеску, 10.02.2025 позивач втретє звернувся до ПФУ з проханням призначити пенсію, але отримав рішення № 045550014409 від 17.02.2025 про відмову у призначенні пенсії. В цьому рішенні його страховий стаж був змінений з 20 років 11 місяців 10 днів на 20 років 7 місяців 10 днів. ПФУ мотивував це рішення тим, що у записах трудової книжки було виправлення щодо наказу про зарахування на роботу з 23.04.1997 по 22.09.1997.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки раніше ПФУ не звертав увагу на "виправлення" у трудовій книжці. Він зазначає, що отримати довідку від ЗАТ ВП «Будсервіс» (ЄДРПОУ 24441312) щодо періоду роботи на цьому підприємстві неможливо, оскільки підприємство не знаходиться за місцем реєстрації та з 2004 року звітності не подає, хоча не ліквідовано.
Позивач посилається на норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Зокрема, позивач акцентує, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а відповідальність за достовірність записів покладається на роботодавця. Він стверджує, що ПФУ мав би вимагати дооформлення документів або перевіряти їх обґрунтованість, а не просто змінювати стаж без належного обґрунтування.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду наступні документи:
- копії паспорта та довідки про присвоєння ІПН;
- копія трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1980;
- копії рішень ПФУ № 045550014409 від 29.04.2022, від 23.12.2024 та від 17.02.2025;
- копія договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) № 02504629100002 та чек про сплату 3520 грн єдиного внеску;
- копія відповіді на адвокатський запит щодо ЗАТ ВП «Будсервіс»;
- копії запиту позивача до органів ПФУ та відповіді на звернення від 18.03.2025;
- копія форми РС-право;
- копія податкової декларації про майновий стан позивача;
- копії документів, що підтверджують судові витрати (договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт, квитанція про оплату професійної правничої допомоги).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/10729/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 14.05.2025.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 залучено до участі у справі, як відповідача-2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області та запропоновано надати відзив на позовну заяву.
29.07.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не має достатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком
Відповідач-1 не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами справи.
Суддя Ремез К.І. перебувала у відпустці з 15.04.2025 по 16.04.2025, з 21.04.2025 по 23.05.2025, з 27.05.2025 по 13.06.2025, з 17.06.2025 по 24.06.2025.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, включаючи забезпечення у старості.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані та досягли встановленого пенсійного віку і мають необхідний страховий стаж.
Частини 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-ІV визначають страховий стаж як період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 48 Кодексу законів про працю України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (Порядок №637).
Пунктом 2 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Абзац 1 пункту 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків.
Пунктами 2.4 та 2.6 Інструкції №58 передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення, звільнення, а також про нагороди та заохочення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження) та повинні точно відповідати тексту наказу. У разі виявлення неправильного або неточного запису, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником або вищестоящою організацією, або відповідним архівом.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд зазначає, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії та зменшуючи страховий стаж Позивача, послався на виправлення у трудовій книжці щодо періоду роботи на ЗАТ ВП «Будсервіс» з 23.04.1997 по 22.09.1997. Однак, з матеріалів справи вбачається, що Позивач намагався отримати підтвердження цього періоду, здійснивши адвокатський запит до головного управління статистики у Дніпропетровській області. Отримано відповідь, що Закрите акціонерне товариство виробниче підприємство «Будсервіс» (ЄДРПОУ 24441312) з 2004 року звітності не подає. Зазначене підприємство не ліквідовано та в процесі ліквідації не перебуває.
Відповідач, як орган, що призначає пенсію, мав здійснити всебічний, повний і об'єктивний розгляд поданих документів, а у разі виявлення невідповідностей, скористатися своїм правом вимагати дооформлення або самостійно перевірити обґрунтованість видачі документів. В ситуації, коли підприємство не подає звітності та його місцезнаходження невідоме, ПФУ мав би розглянути можливість підтвердження стажу іншими способами, передбаченими Порядком №637, наприклад, шляхом звернення до архівних установ або шляхом показань свідків, якщо такі можливості існують та були запропоновані позивачем.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області протиправно не було зараховано до трудового стажу позивача спірний період роботи з 23.04.1997 по 22.09.1997, що на переконання суду, є безумовною підставою для його зарахування відповідачем 2.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 17.02.2025 № 045550014409, яким не зараховано до стажу позивача спірний період роботи, що стало підставою для відмови в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога задоволенню.
Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою правильності заповнення довідок про заробітну плату, належне зберігання архівної документації, або неможливості підтвердження даних зазначених у трудовій книжці через надзвичайні або непереборні події, у тому числі війни чи ведення бойових дій на території, де розташоване підприємство, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами довідок про заробітну плату, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку їх заповнення.
При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Суд звертає увагу, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці та підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при її заповненні.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
З огляду на викладене, з урахуванням висновків суду щодо врахування записів наданої трудової книжки, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню спірні періоди роботи позивача до його страхового стажу.
Факт того, що відповідач протягом тривалого часу (з 2022 року) при розгляді попередніх заяв позивача не звертав увагу на "виправлення" у трудовій книжці щодо періоду роботи на ЗАТ ВП «Будсервіс», а зробив це лише після того, як позивач сплатив добровільний єдиний внесок для збільшення стажу, свідчить про відсутність належної перевірки документів на попередніх етапах та суперечить принципам всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Отже, рішення відповідача-2 від 17.02.2025 № 045550014409 є протиправним, оскільки прийнято без належного з'ясування всіх обставин справи та без використання всіх доступних механізмів для підтвердження трудового стажу позивача, передбачених законодавством.
З огляду на встановлені обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати, які складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, покладаються на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.02.2025 № 045550014409 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 23.04.1997 по 22.09.1997 на ЗАТ ВП «Будсервіс» та нарахувати пенсію за віком з урахуванням цих періодів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез