29 липня 2025 рокуСправа №160/17163/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094 код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
11 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно не виконання обов'язку з нарахування та виплати в повному обсязі пенсії громадянці України ОСОБА_1 , починаючи з моменту поновлення, а саме з 01 березня 2021 року, з урахуванням норм законодавства, які діють за весь час поновлення виплати пенсії, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, передбаченими для осіб які досягли віку 80 років, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також з подальшими осучасненнями розміру пенсії відповідно до пенсійної реформи України, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати нарахування та виплати пенсії громадянці України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з моменту поновлення, а саме з 01 березня 2021 року, з урахуванням норм законодавства, які діють за весь час поновлення виплати пенсії, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, передбаченими для осіб які досягли віку 80 років, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також з подальшими осучасненнямм розміру пенсії відповідно до пенсійної реформи України, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги представник позивач обґрунтовує тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року по справі № 160/15055/22, яке вже набрало законної сили, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.03.2021 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з проведенням компенсації втрати частини доходів.
Проте після поновлення пенсійних виплат, ОСОБА_1 було виявлено, що розмір її пенсії не відповідає законодавству, що підтверджується розрахунками поновлених пенсійних виплат (копії додаються). Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачку листом № 22138-14595/3-01/8-0400/25 від 13.05.2025 про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року по справі № 160/15055/22 не встановлено необхідність осучаснення розміру пенсійних виплат, а тому таке здійснюватися не буде.
Вважаючи протиправним вищевказану бездіяльність Управління Пенсійного фонду щодо осучаснення розміру поновлених виплат пенсії, Позивачка була змушена знову звертатись до суду, оскільки є грубе порушення її прав на пенсійне забезпечення, тому остання звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою від 18 червня 2025 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Копія ухвали від 18 червня 2025 року отримана представником відповідача, проте станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку, як одержувачка пенсії за віком, у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 160/15055/22, яке вже набрало законної сили, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.03.2021 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з проведенням компенсації втрати частини доходів.
На виконання рішення суду відповідач поновив виплату пенсії позивачці, проте після поновлення пенсійних виплат, ОСОБА_1 було виявлено, що розмір її пенсії не відповідає законодавству, що підтверджується розрахунками поновлених пенсійних виплат.
Листом № 22138-14595/3-01/8-0400/25 від 13.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 160/15055/22 не встановлено необхідність осучаснення розміру пенсійних виплат, а тому таке здійснюватися не буде.
Вважаючи протиправним вищевказану бездіяльність Управління Пенсійного фонду щодо осучаснення розміру поновлених виплат пенсії, оскільки є грубе порушення її прав на пенсійне забезпечення, позивач через свого представника звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 2 статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання
За приписами ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 373 КАС України визначено порядок звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання.
Частиною 1 ст.373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 383 КАС України визначено порядок звернення до суду задля визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Згідно із ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За змістом приписів ч.2, ч.3 ст.383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Згідно із ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не вірного розміру поновлених виплат пенсії позивачці.
Суд зазначає, що дії, які є предметом позовних вимог, а саме: зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати нарахування та виплати пенсії громадянці України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з моменту поновлення, а саме з 01 березня 2021 року, з урахуванням норм законодавства, які діють за весь час поновлення виплати пенсії, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, передбаченими для осіб які досягли віку 80 років, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також з подальшими осучасненнямм розміру пенсії відповідно до пенсійної реформи України, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фактично є діями, які необхідно вчиняти при здійсненні виплати пенсії.
У цьому випадку позивач фактично оскаржу бездіяльність, допущену відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 160/15055/22.
Вище зазначене судове рішення від 29 листопада 2022 року у справі № 160/15055/22 набрало законної сили.
Суд звертає увагу, що позивач не оскаржує конкретний розмір пенсії, а лише не згідний з розміром нарахованої пенсії.
Разом з тим, суд зазначає, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано розділом ІV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Так, як зазначалося вище, відповідно до приписів ст.383 КАС України, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Крім того, за вищенаведеними нормами закону, у разі невиконання відповідачем (боржником) рішення суду, позивач, як стягувач, може отримати виконавчий лист на виконання такого судового рішення та звернутися до відповідного органу державної виконавчої служби з метою його примусового виконання.
Натомість, чинним законодавством не передбачено зобов'язання відповідача (боржника) виконати судове рішення, яке набрало законної сили, у судовому порядку шляхом подання окремого позову з цього приводу та ухвалення відповідного судового рішення.
З приписами частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина восьма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Суд зауважує, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15.
Суд також зауважує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та визначається як завершальна стадія судового провадження.
Таким чином, звертаючись з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає не осучасненні розміру поновлених виплат пенсії на виконання рішення суду, є суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову, що є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094 код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук